На сьогоднішній день лапароскопічна холецистектомія - це єдина можливість ліквідувати причину хвороби та повернути хворого до нормального життя. У всьому світі «золотим стандартом» в лікуванні жовчнокам’яної хвороби являється лапароскопічна холецистектомія. Вона полягає у видаленні жовчного міхура разом з каменями з допомогою спеціального обладнання.

Так, замість великого традиційного розрізу черевної порожнини виконують 3 – 4 розрізи до 1 см. Через ці розрізи (проколи) в живіт вводять камеру, яка передає зображення на монітор, та тонкі надточні інструменти, з допомогою яких і виконується операція. Такі операції виконуються під загальним наркозом, тривалість операції в середньому становить не більше години.

Дана методика по суті зробила революцію в хірургії, адже завдяки її впровадженню з’явились величезні переваги в порівнянні з традиційними методиками.

Так, наприклад, хворий після операції виписується вже на 3 день, великий післяопераційний рубець відсутній, натомість є 3 – 4 маленьких рубчика, які зашиваються одним косметичним швом – бездоганний косметичний ефект. При цій методиці фактично відсутня можливість потрапляння інфекції в черевну порожнину та в рану. Внаслідок невеликих розрізів фактично відсутні такі ускладнення, як післяопераційні грижі. Больовий синдром настільки малий, що в переважній більшості навіть не призначаються сильні наркотичні знеболювальні, натомість достатньо звичайних анальгетиків. Ще однією перевагою є значно менша психологічна травма та дуже короткий час соціальної та трудової реабілітації хворих. Всі ці переваги призвели до того, що дана методика скрізь в світі визнана «Золотим стандартом» в лікуванні жовчнокам’яної хвороби.

Ендохірургічний комплекс являє собою набір апаратів, пристроїв і інструментів, що дають можливість виконати лапароскопічну операцію. Велика частина апаратури, що входить у ендохірургічний комплекс, монтується на мобільному візку, що має ряд полиць для розміщення апаратури.

Важливо, щоб монітор був розташований на рівні очей хірурга. Інші компоненти повинні розташовуватися в межах прямої видимості, щоб хірург мав можливість контролювати їхньої функції під час операції.

Комплекс звичайно складається з досить стандартного набору устаткування, тут немає того різноманіття, з яким приходиться зіштовхуватися при виборі інструментальної бази.

Принципово комплекс складається з наступних блоків:

а) відеокамера;

б) відеомонітор;

в) освітлювач;

г) лапароскоп зі світловодом;

д) інсуфлятор;

е) аквапуратор;

ж) електоркоагулятор;

з) стійка-візок.

Основна увага при виборі комплексу треба звертати на якість відеокамери, її світлочутливість, кількість рядків (дозвіл) і якість передачі кольору.

Підготовка пацієнта

Підготовка пацієнта до лапароскопічної операції на жовчних шляхах повинна включати в себе як психологічну, так і спеціальну медичну частини. Перша полягає в тому, що хворому слід розповісти про швидкий розвиток лапароскопічної хірургії, її все більше поширення. Акцентувати увагу на перевагах цього методу перед оперативними втручаннями старого класичного зразка.

Перед операцією пацієнту в доступній формі пояснюють метод знеболення і всі етапи лапароскопічної операції, а також інших, пов'язаних з нею маніпуляцій. За допомогою відеотехніки чи слайдів бажано продемонструвати її хід та основні етапи. При цьому завжди необхідно наголошувати, що безпека хворого і успішне завершення операції є найголовнішим завданням хірурга.

Під час розмови з пацієнтом слід враховувати його освіту, спеціальність та рівень загальної культури. Хворому, що дав згоду на лапароскопічну операцію обов'язково потрібно довести до відома три наступні аспекти:

• за допомогою лапароскопа підтверджують, що саме ця патологія є причиною хвороби і тому об'єм оперативного втручання остаточно визначають під час лапароскопії;

• використовуючи додаткові методи дослідження, хірург остаточно приходить до переконання, чи можлива лапароскопічна операція даному хворому;

• лапароскопічна операція може перейти у звичайну лапаротомію.

З огляду на це, щоб не було післяопераційного шоку, хворого необхідно про це заздалегідь попередити і пояснити можливі причини.

Потрібно також наголошувати пацієнтам, що лапароскопічну операцію проводять не з косметичною метою, хоча і це має важливе значення, а для того, щоб людина, якій її роблять, могла чим швидше повернутися до нормального здорового способу життя. Окрім того, пацієнту повідомляють, що після операції не буде такого стану, як після лапаротомії, проте деякий час можливий біль в плечах, а декілька днів у місцях пункції. В більшості лапароскопічних центрів пацієнт залишається у стаціонарі лише на дві три доби. Після цього його виписують на амбулаторне лікування. Проте, хворому необхідно пояснити, що, вирішуючи питання терміну перебування в стаціонарі після операції, враховують комплекс даних: його соціальні та побутові умови, виявлену патологію і виконаний об'єм операції.  Повноцінна і всебічна поінформованість пацієнта про вид знеболення і об'єм операції зазвичай допомагає формуванню почуття довіри, встановленню доброго психологічного контакту з медичним персоналом.

Передопераційна підготовка до лапароскопічної операції на жовчних шляхах така ж, як і при оперативних втручаннях шляхом лапаротоміїї. В зв'язку з тим, що операція проходить під загальним знечулення, хворого готують за всіма правилами для забезпечення проведення такого виду анестезії.

Дiагностична програма

Доопераційне обстеження проводять для поточнення характеру основного захворювання, виявлення його ускладнень та супутньої патології.

1. Анамнез та фiзикальнi методи обстеження;

2. Оглядова рентгенографiя органiв черевної порожнини та грудної порожнини;  3. Сонографія та комп'ютерна томографія; 4. Загальний аналiз кровi, сечi;  5. 7. Аналіз сечі на діастазу (при гострому процесі);  6. Бiохiмiчний аналiз кровi (бiлiрубiн, амiлаза, аланінамінотрансфераза; аспартатамінотрансфераза, лужна фосфатаза, залишковий азот, креатінін, ділок, цукор);  7. Коагулограма;

8. Езофагофіброгастродуоденоскопія (ЕФГДС).

У медичній карті, яку заповнюють перед операцією, обов'язково повинні бути:

• загальний аналіз крові;

• біохімічний аналіз крові (білірубін, трансамінази, лужна фосфатаза, печінкові проби, цукор, білок, сечовина, креатинін, холестерин);

• коагулограма;

• група крові, резус-фактор;

• RW (реакція Васермана);

• загальний аналіз сечі;

• електрокардіограма;

• фіброгастродуоденоскопія;

• флюорографія;

• доплеросонографія.

Основні ендохірургічні інструменти:

Мінімальний набір для проведення ендоскопічної операції:

а) голки для накладення пневмоперитонеума;

б) троакари з фіксаторами і перехідниками;

в) інструменти для ушивання троакарних отворів;

г) маніпулятори: дисектори, ножиці, затиски, ректрактори;

д) устаткування для іригації й аспірації;

е) інструменти для коагуляції;

ж) шовні матеріали й інструменти для ендоскопічного шва;

з) апарати для лігування судин і проток.

Загальні вимоги до ендоскопічних інструментів:

а) зручність: рукоятка інструмента не повинний утрудняти маніпуляцій, при тривалій операції не повинне виникати утоми кисті;

б) чутливість: інструмент повинний забезпечувати максимальну чутливість, тому що хірург позбавлений при ендоскопічних маніпуляціях тактильної чутливості;

в) електроізоляція: ізоляційний шар повинний доходити до браншей інструмента і бути досить міцним;

г) наявність поворотного механізму, що забезпечує обертання робочої частини інструмента на 360 градусів навколо подовжньої осі (http://www.youtube.com/watch?v=o5tffADmJSE) .