1. Успішність функціонування організації. Хара-стика терміна ефективність і специфіка його застосування

Результативною, дієвою організація може бути лише в тому випадку, коли кінцевий продукт сприймається і споживається зовнішнім середовищем. Для цього кінцевий продукт має задовольняти (мати потенціал) ту чи іншу потребу зовнішнього середовища. Сучасні організаційні системи мають цілий спектр напрямків розвитку. Відповідно їх діяльність пов’язана з цілою низкою ефектів, що мають економічну природу:

Технологічний

Економічний

Соціальний → Організаційна система

Культорологічний

Інформаційний

Організаційно-управлінський

Соціально-економічний

Щоб виміряти ефективність необхідно застосувати певні критерії та показники.

Критерій - це найважливіший відмінна ознака, що характеризує якісну сторону явища процесу, його сутність.

Показник відображає кількісну характеристику явищ та дозволяє оцінювати їх стан та динаміку.

Для здійснення оцінки надзвичайно важливо вибрати правильно систему критеріїв та показників. В іншому разі результати будуть невірними.

Ефективність - це універсальний, комплексний, інтегрований критерій, що характеризує ступінь реалізації сукупного потенціалу системи.

Ефективне управління - це універсальний, комплексний інтегрований критерій, що характеризує міру використання сукупного потенціалу об’єкта управління при просуванні у напрямку, що зафіксований у цілях управління. При цьому ефективними мають бути і самі цілі управління.

2. Проблематика управління ефективністю організації в сучасних умовах

* сучасні організ. системи є динамічними, які розвиваються не в одному, а в багатьох напрямках, і повний перелік яких скласти дуже важко;

* ряд ефектів в рамках цих напрямків дуже складно розділити, оцінити, описати і тим більше формально представити;

* ряд ефектів майже не піддаються комплексній оцінці.

3. Роль і ф-ції управлінської науки в підвищенні ефективності функціонування організаційних систем

Ф-ції управління відбивають конкретний зміст управлінської діяльності, характеризують вид цієї діяльності.

Ф-ції управління діяльності під-ства, а, відповідно, і методи реалізації їх не є незмінними, сталими.

Загальна функція управління (менеджменту) - частина управлінського циклу, якій властивий регулярний вид діяльності органів управління і яка визнач. спеціалізацію управлінської праці незалежно від сфери діяльності господарюючого суб’єкта. Загальні ф-ції: планування, організація, мотивування, контролювання, визначення цілей, прогнозування, регулювання, координування, облік, аналіз, реалізація, комунікація, інформація, робота з кадрами, керівництво, лідерство і т.д. загальні ф-ції управління повинні охоплювати управлінську діяльність його суб’єкта.

Планування полягає в тому, щоб змоделювати (а потім обновляти відповідно до змін умов, можливостей, потреб) бажаний майбутній стан під-ства, а також шляхи та засоби його досягнення.

Організація роботи: завдання менеджерів полягає в тому, щоб вибрати таку організац. структуру, котра найбільше відповідатиме меті та завданням організації, даватиме їм змогу ефективно взаємодіяти із зовнішнім середовищем.

Мотивація: ця теорія описує, наскільки важливо об’єднати такі поняття як зусилля, здібності, результати, винагорода, задоволеність і сприйняття, в межах єдиної системи мотивації персоналу фірми.

Контроль є засобом спостереження за виконанням робіт і коригування для гарантованого досягнення відповідних результатів. Контроль допомагає в регулюванні курсу організації.

Координація забезпечує узгодженість у часі просторі дій органів управління та посадових осіб, а також між системою в цілому і зовнішнім середовищем.