- •1.Дослідження Платоном і Аристотелем сутності та форм організації держави.
- •2.Влада як соціальне явище. Концепції влади. Методи влади.
- •3.Напрямки української політичної думки хіх-хх століття.
- •4.Поняття та сутність правової держави. Становлення правової держави в Україні.
- •5.Концепція політичного лідерства та його типологія.
- •6.Системний аналіз та його роль у становленні теорії політичних систем суспільства.
- •7.Основні типи й оціночні показники легітимності влади.
- •8.Принципи і сутність поділу влади в демократичному суспільстві.
- •9.Предмет, методи, категорії і функції політології.
- •10.Вибори та їх класифікація. Типологія виборчих систем.
- •11.Т.Гоббс, Дж. Локк, ж.-ж. Руссо про суспільний договір.
- •12.Хка та типологія політичної еліти.
- •13. Сутність та основні типи політичної соціалізації. Соціальна та політична стратифікація.
- •14. Політичні партії. Ґенеза, типологія та функції.
- •15. Політична етика та макіавелізм в політиці.
- •16. Поняття політичної ідеології, її сутність та основні напрямки.
- •17. Сучасні елітарні теорій. Їх типологія та функції.
- •18. Зміст та структура етнонац відносин. Місце та роль етнонац політики в системі державної політики.
- •19. Політика як суспільне явище і форма діяльності.
- •20. Особливості формування сучасних політичних партій.
- •21.Походження держави, її сутність, та функції.
- •22.Структура і типологія громадсько-політичних рухів.
- •23.Кант, г.Гегель про природу правової держави.
- •24.Типи демократії їх сутність та критерії визначення.
- •25.Поняття, зміст і структура громадянського суспільства.
- •26.Основні історичні форми та типи демократії. Моделі демократії.
- •27. Політичні конфлікти: джерела, функції і методи врегулювання.
- •28. Політичні режими, їх сутність та типологія.
- •29. Основні підходи до аналізу сутності і походження держави.
- •30. Механізми функціонування, проблеми збереження та забезпечення стабільності політичних систем.
- •32. Теоретичні засади консервативної ідеології.
- •33. Концепція гром суспільства. Взаємодія гром суспільства і правової держави; етика відносин.
- •34. Основні теоретичні джерела сучасних концепцій соціального конфлікту.
- •35. Форми правління та їх співвідношення з політичними режимами.
- •36. Сутність, структура та функції політичної свідомості.
- •37. Структура, функції та типологія політичних систем. Політична система сучасної України.
- •38. Сучасні теорії демократії.
- •39. Національно-радикальний напрям української політичної думки (д.Донцов, м.Міхновський).
- •40. Історичні умови та шляхи формування націй. Особливості формування української нації.
- •41.Погляди н. Макіавеллі на державу і методи державного управління.
- •42. Базові засади лібералізму як політичної ідеології.
- •43. Сутність, характерні риси та функції політичного лідера.
- •44. Політична культура: сутність, структура, функції.
- •45. Засадничі принципи класичних теорій еліт г.Моска, в.Паретто, р.Міхельса.
- •46. Виборчі системи і їх місце в форм інститутів політичної влади. Виборча система в сучасній Україні.
- •47. Форми державного правління та державного устрою.
- •48. Соціальні та ідейні витоки демократії, її сутнісні характеристики.
- •49. Основні теорії соц структури суспільства. Сутність і політичне значення поняття “середній клас”.
- •50. Партійні системи та їх типологія. Особливості партійної системи України.
- •51. Сутність та функції соціальної структури суспільства. Класова теорія к.Маркса та м.Вебера.
- •52.Глобальні проблеми людства та шляхи їх розв’язання.
- •53.Передумови виникнення внутрішньополітичного конфлікту та основні методи їх подолання.
- •54.Структура, функції та типологія політичних систем, основні елементи політичної системи.
- •55.Політична свідомість як фактор політичної поведінки. Типологія політичної свідомості.
- •56.Соціал-демократія як ідейно-політична доктрина.
- •57.Політична влада: сутність, джерела, ресурси та механізми здійснення.
- •58.Теоретичні передумови виникнення та основні концепції класичної геополітики.
- •60.Принципи виборчого права та організації демократичних виборів.
32. Теоретичні засади консервативної ідеології.
Консерватизм (лат. conservare — зберігати, охороняти) — політична ідеологія і практика суспільно-політичного життя, зорієнтована на збереження і підтримання існуючих форм соціальної структури, традиційних цінностей і морально-правових засад.
Головні положення консерватизму було сформульовано у працях Едмунда Берка (1729—1797), Жозе де Мест-ра (1753—1821), Луї де Боналда (1754—1840). Відправною точкою консерватизму вважають вихід у світ 1790 р. есе Е. Берка «Міркування про Французьку революцію».
За всіх відмінностей між різними напрямами консерватизму аксіомою консервативної ідеології й політики було і є визнання природної та соціальної нерівності людей. Соціальну рівність консерватори вважають ворогом свободи, Через те вони, як і представники класичного лібералізму, виступають проти втручання держави в економіку й соціальні відносини. для консерваторів держава— це поліцейський, який твердо стоїть на сторожі інтересів капіталу, нав'язує його волю трудящим, у разі необхідності — жорсткими, репресивними засобами.
Політика консерваторів передбачає не лише обмеження втручання держави в економіку, а й усіляке скорочення її соціальних витрат. В умовах економічного застою, при надмірному тискові соціальних витрат на виробництво й державний бюджет, така політика може виявитись досить ефективною.
Неоднорідність консерватизму як ідейно-політичної течії проявляється в наявності декількох його різновидів. Найчастіше виокремлюються три: традиціоналізм, лібертаризм і неоконсерватизм. Неоконсерватизм за своїм підходом до вирішення найважливіших соціально-економічних і політичних проблем близький до соціального лібералізму, у якого він сприйняв ідеї суспільного розвитку, історичної, соціальної і політичної активності людини, демократизації політики й соціальних відносин. Прихильники неоконсерватизму в принципі визнають необхідність державного втручання в економіку і прийняття нею на себе низки соціальних функцій, однак вимагають обмеження такого втручання й підвищення ролі ринкових механізмів
В цілому в основі консервативного підходу до вирішення суспільних проблем лежить орієнтація на економічну, соціальну й політичну нерівність людей, а у зв'язку з цим — на підтримку тих суспільних засад, які цю нерівність забезпечують. До таких засад належать, зокрема, приватна власність як гарант особистої свободи, наявність соціального розшарування на класи і верстви, провідна роль аристократії в державному управлінні тощо.
Консерватизм як тип суспільно-політичної думки та ідейно-політичної течії відображає ідеї, ідеали, орієнтації, ціннісні норми тих класів, фракцій і соціальних груп, становищу яких загрожують об'єктивні тенденції суспільно-історичного й соціально-економічного розвитку. Часто консерватизм буває своєрідною захисною реакцією середніх і дрібних підприємців, фермерів, ремісників, які відчувають страх перед майбутнім, що спричиняє невизначеність і нерідко погіршення соціального статусу. Консервативною вважають також загальноприйняту в суспільстві сукупність цінностей, форм адаптації до традиційних соціальних норм та інститутів.
Консерватизм наголошує на необхідності збереження традиційних правил, норм, ієрархії влади соціальних і політичних структур, інститутів, покликаний захищати статус-кво, пояснювати необхідність його збереження, враховуючи реалії, що змінюються, пристосовуватись до них.