6. ПиТання для самоконтролю

1. Етіологія, патогенез, патоморфологія сепсису.

2. Клінічна картина різних форм сепсису; особливості симптоматики сепсису залежно від його етіологічного чинника.

3. Септичний шок: причини, патогенез, клінічний перебіг.

4. Особливості діагностики сепсису.

5. Принципи лікування хворих з сепсисом.

ТЕСТИ для самоконтролю

1. Класифікація сепсису за збудником грунтується на:

1. локалізації первинного вогнища;

2. відсутності гнійних метастазів;

3. синдромі системної запальної відповіді;

4. визначенні етіологічного чинника;

5. маніфестації клінічних проявів.

2. Синдром системної запальної відповіді - це:

1. важкий сепсис;

2. септичний шок;

3. бактеріємія;

4. особлива відповідь організму на ураження;

5. поліорганна недостатність.

3. Бактеріємія діагностується за наступними ознаками:

1. клінічною картиною;

2. симптомами сепсису;

3. мікробіологічним дослідженням;

4. патологоанатомічними знахідками;

5. синдромом системної запальної відповіді;

4. Патологоанатомічні ознаки сепсису наступні:

1. ураження нирок - гломерулонефрит;

2. неспецифічні;

3. характерні зміни крові;

4. піотракс;

5. піоперитонеум.

5. Провідна ознака септикопіємії:

1. гіпертермія;

2. метастатичні гнійні вогнища;

3. дрощі;

4. блідість шкірного покриву;

5. різке погіршення загального стану.

6. Для розвитку септичного процесу необхідно:

1) високо вірулентна мікрофлора;

2) анаеробний збудник;

3) зниження захисних сил організму;

4) висока резистентність організму;

5) наявність опортуністичної інфекції;

6) поліорганна недостаність.

7. Сепсис можна діагностувати:

1) за типовою клінічною картиною;

2) за наявністю бактеріємії;

3) за ознаками синдрому системної відповіді та бакетріємією;

4) за інтоксикацією;

5) за ознаками шоку.

8. У випадку виявлення септичного шоку слід застосувати усе перелічене, крім:

1) інфузійної терапії;

2) оперативного лікування;

3) протишокової терапії;

4) антипіретичних препаратів;

5) наркотичних анальгетиків.

9. Лікувальна тактика при сепсисі передбачає:

1) негайне оперативне лікування;

2) санацію гнійного вогнища;

3) імунокорекцію;

4) інтенсивну терапію;

5) лікування поліорганної недостатності.

10. Яке з наведених захворювань можуть спричинити сепсис:

1) актиномікоз;

2) карбункул;

3) пневмонія;

4) виразкова хвороба шлунка;

5) гострий апендицит.

ситуаційні задачі

1. На фоні клінічного видужання після абсцесу легень у хворого раптово підвищилася температура, появився озноб, тахікардія, тахіпное. Яке ускладнення можна запідозрити?

2. Пацієнт 75 років впродовж останніх 15 років хворіє цукровим діабетом середньої важкості. Два дні тому йому виконали ін’єкцію знеболюючих. Госпіталізований в ургентну хірургію з анаеробною флегмоною сідниці. Як попередити розвиток сепсису?

3. У хворого 35 років впродовж тижня прогресивно погіршується загальний стан, гіпертермія понад 38˚С, тахікардія, тахіпное, лейкопенія. Чи можна трактувати дану клінічну картину як сепсис? Як це підтвердити?

4. У пацієнта з розкритими і дренованими множинними фурункулами спини виявлено погіршення загального стану, млявість, сонливість, гіпотермію, лейкопенію.Які обстеження слід провести для підтвердження або заперечення сепсису?

ЛІТЕРАТУРА

1. Загальна xipypгія за ред. С.П.Жученка, М.Д.Желіби, С.Д.Хіміча. Київ, "Здоров'я", 1999

2. Загальна хірурпя. Вибрані лекції / за ред. Б.І.Дмитрієва. Одеса, 1999.

3. Гребенев А.Л., Шептулин А А. Основы общего ухода за больными. Москва, 1991.

4. Волколаков Я.В. Общая хирургия. – Рига, "Медицина", 1989.

5. Петров С.П. Общая хирургия. Санкт-Петербург, 1999.

6. Методика обстеження xipypriчнoro хворого / під. ред. М.О.Ляпіса. Тернопіль, 2000.

7. Черенько М.П., Ваврик Ж.М. Загальна хірурія // Київ, "Здоров'я", 2004.

8. Мокшонов И Я., Гарелин П.В., Дубовин О.И. и др. Хирургические операции // Минск, 2004, 413с.

9. Мокшонов И.Я. Врачебная деонтологія // Минск, 1998.

10. Чен Г., Соннендэй К.Дж., Лилремо К.Д. Руководство по технике врачебных манипуляций (2-е издание). Перевод с английского // Москва.: Медицинская литература. - 2002. - 384 с.

11. Хірургія. Т.І / За ред. Я.С.Березницького, М.П.Захараша, В.Г.Мішалова, В.О.Шідловського. – Дніпропетровськ: РВА «Дніпро-VAL», 2007. – 445 с.

12. Григорян А.В. «Руководство к практическим занятиям по общей хирургии».- М.:Медицина, 1976.- 269 с.

13. Форрест А.П.М., Картер Д.С., Маклеод І.Б. Хірургія: основи і практика. – Київ: УКСП “Кобза”, 1994. – 342 с.

14. Українсько-латинсько-англійський медичний тлумачний словник: В 2 т. / Видавнича спілка "Словник" Львівського державного медичного інституту. - Львів, 1995. - 786 с

додаток

1. 6-годинна “зв’язка”для лікування септичного шоку (застосовується в перші 6 годин з моменту діагностики септичного шоку)

• Раннє виявлення:

  • з’ясувати рівень сироваткового лактату

• Ранній посів крові/антибіотикотерапія:

  • до 3 год. від маніфестації

• Рання цілеспрямована терапія (Early Goal-Directed Therapy - EGDT): чітка стратегія ресусцитації яка передбачає пряме коригування серцевої функції (скоротливості) задля збалансування доставки і потреби O2:

• Гіпотензія (ЦВТ < 90, СAТ < 65) або лактат > 4 mmol/L:

  • початковий болюс 20-40 мл/кг кристалоїдів (або еквіваленту колоїдів)

• Вазопресори:

  • гіпотензія не реагує на інфузію рідин

  • титрувати до САТ > 65 мм рт.ст.

• СШ або лактат > 4 mmol/L:

  • контроль ЦВТ і ScvO2

  • CVP контроль >8 mmHg.

  • MAP контроль > 65 mmHg.

• ScvO2<70% з ЦВТ > 8 мм рт ст, СAТ > 65 мм рт. ст.:

  • ЕрМ при Ht < 30%.

  • Інотропи

2. 24-годинна “зв’язка” для лікування важкого сепсису та септичного шоку (застосовується в перші 24 годин з моменту діагностики)

• Контроль глюкози:

  • контрольний рівень <150 мг/дл (8.3 ммоль/л)

• Дротрекогін альфа (aктивований):

  • введення згідно інструкції

• Стероїди:

  • при СШ застосовувати під постійним прикриттям вазопресорів не менше 6 год.

• Стратегія протекції легенів:

  • середнє плато тиску < 30 cм H2O для ШВЛ