Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Ist_1-50_vipr_1.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
191.69 Кб
Скачать

14. Польсько-литовські унії та їх наслідки для України.

Ідея об’єднання Великого князівства Литовського з Польщею втілювалися в життя доволі довго: від 1385 р., колт між двома державами було укладено Кревську

унію. Відповідно до неї Великий литовський князь Ягайло, одружившись із польською королевою Ядвігою, став королем Польщі під ім'ям Володислава II. Він зобов'язався приєднати до Польщі литовські, українські й білоруські землі, прийняти католицизм і зробити його державною релігією. Литовсько-українські землі щедро роздавали польській знаті.

Цілковитому загарбанню Польщею територій, споконвічно заселених русинами-українцями, завадили внутрішні чвари у Литві. Князя Вітовта, який з допомогою зброї в 1392 р. прийшов до влади в Литві, українсько-білоруські князі визнали "королем Литовським і Руським". За його князювання експансію Польщі було стримано, а у Грюнвальдській битві 1410 р. об'єднані українсько-польсько-литовські війська завдали нищівної поразки німецьким рицарям-хрестоносцям.

Наступник кроком до зближення Литви й Польщі стало укладення в Городлі в 1413 р. Городельської унії, яка зрівняла у правах польську та литовську шляхти. Українські та білоруські феодали зав'язували родинні стосунки з польською знаттю, приймали католицьку віру. Польща дедалі дужче контролювала литовські, українські та білоруські землі. За підтримки Польщі в Литві розгорнулася активна діяльність із ліквідації автономії українських земель. Спершу її втратили найбільші удільні князівства (Волинське, Новгород-Сіверське, Київське, Подільське), де почали правити великокнязівські намісники. У 50-х роках XV ст. литовський уряд остаточно скасував поділ України-Руси на князівства. Тут постали воєводства, які підлягали Великому Литовському князеві. Але обидві держави ще зберігали суверенітет.

Передумовою Люблінської унії 1569р. було те, що на початку XVI ст. Литва була близька до занепаду. Із заходу їй погрожував Тевтонський орден мечоносців; зі сходу зміцніла Московська держава заявила претензії на всі землі колишньої Київської Русі, а тим часом захопила Чернігівщину та Смоленщину. Країну спустошували постійні набіги кримських татар. Усе це спонукало правлячу литовсько-руську феодальну верхівку до союзу з Польщею. Остання також була зацікавлена у подальшому зміцненні обопільних зв'язків, висуваючи при цьому головну умову - об'єднання Польщі й Литви в єдину державу.

На Українських землях, що відійшли після унії до Речі Посполитої, Запрваджувався адміністративно-територіальний устрій за польським взірцем. Україна була поділена на 6 воєводств: Руське, Белзьке, Подільське, Волинське, Брацлавське, Київське. Воєводства очолювали воєводи, яким належала вся місцева влада. Воєводства поділялися на повіти або землі, що очолювали старости й каштеляни. За Третім Литовським статутом селяни, що проживали на землі феодала понад 10 р., ставали крвпаками. Католицька церква прагнула збільшити кількість своїх прихильників. Тому на Україні заснувалися єзуїтські школи й колегіуми. Проте потрібно було зректись рідної мови та батьківської віри.

У 1596 р. Берестейська церковна унія. Сутність її полягає в тому, що за підтримки польської влади утворилася нова українська церква – греко-католицька. Загострення релігійної ситуації спонукало українців до згуртування. У містах і селах починали діяти братства, що згодом перетворилися на впливові організації, які долучилися до руху за звільнення від польської влади . З-за Люблінської влади Україна втратила свою державність.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]