7.Державотворча діяльність перших київських князів.

За свідченням літописця, Олег княжив у Києві 30 років, виявивши хист мудрого володаря й талановитого полководця. Він не легковажив владою , а навпаки – прагнув віднайти нові способи його посилення. Адже здобувши Київ силою, Олег зіткнувся з непокорою місцевих князівств, які визнавали Закрнною владу Аскольда. У 907 р. стався похід проти Візантиї. Олег отримав блискучу перемогу та уклав угоду між русичами та візантійцями. Умрви договору були: візантія на відкуп мала сплатити кожному руському воїну по 12 грн і чималу данину руському князеві, а також князям східнослов’янських племен. За руською державою визнавалося право торгувати з візантією, не сплачуючи мита. Візантійці зобов’язувалися утримувати руських купців у своїй столиці – Константинополі – протягом 6 місяців та ще й забезпечувати усім необхідним спорядженням на зворотній шлях. Умови угоди були уточнені в 911 р. Укладання Олегом угоди з Візантією мало виняткове значення, оскільки засвідчило міжнародне визнання Руської держави.

Ігор (912—945). Ігор князював не так вдало, як його попередник Олег. За звичаєм правителів Києва, з початку свого князювання Ігор утверджував свою владу над підлеглими племенами. Першими проти нього повстали древляни та уличі. Кілька років виснажливих походів пішло у нього на те, щоб знову примусити бунтарів сплачувати данину. Лише після відновлення влади у своїх землях Ігор зміг узятися за широкомасштабні далекі походи — торговельні чи теж грабіжницькі — на зразок тих, що проводив Олег.

Коли у 941 р. розпалася мирна угода з Візантією, укладена Олегом, Ігор вирушив у морський похід на Константинополь. Для нього він закінчився катастрофою. За допомогою пальної суміші, що називалася «грецьким вогнем», візантійці спалили руський флот, змусивши Ігоря до поспішної втечі. Внаслідок цього у 944 р. він мусив укласти дуже невигідну угоду з візантійським імператором. Того ж року Ігор спробував щастя на сході, і тут йому більше пощастило. Велике руське військо, зійшовши Волгою, пограбувало багаті мусульманські міста на Каспії та зі здобиччю повернулось до Києва. Князювання Ігоря закінчилося, як і почалося, повстанням древлян. Розлючені частими походами за даниною, древляни влаштували засідку, в якій і загинув Ігор зі своєю невеликою дружиною.

Ольга (945—962)Дружина князя Ігора, Ольга, після смерті свого чоловіка очолила жеожаву і стала правити від імені свого малолітнього сина Святослава.Княгиня жорстоко помстилася деревлянам за вбивство чоловіка: вона знищила їхнє посольство, а також населення древлянського міста Іскоростеня. Для впорядкування своєї держави вона здійснила низку реформ:-упорядкувала сплату данини; - на підвладних землях організувала владні структури з представників княжого оточення, які виконували князівські розпорядження й чинили суд. Княгиня двічі відвідувала візантійського імператора Костянтина Багряного – у 946 та 957 рр. Наслідки відвідин : - укладання угоди, за якою руські дружини мали служити в імператорській армії, а Візантія за це повинна спачувати данину Русі; - хрещення княгині Ольги в Константинополі в присутності імператора та патріарха; - відновлення привілеїв, якими раніше користувалися руські купці у Візантії.

Київська Русь підтримувала дипломатичні відносини з Німецькою імперією. 959 р. Ольга відправила посольство до імператора Оттона. У відповідь на це за 2 роки до Києва прибула місія на чолі з єпископом, яка мала на меті схилити Русь до хрещення під патронатом римської церкви. Проте успіху ця місія не мала.

За часів Ольги престиж К. Р. значно зріс. І Візантія , і Німеччина мал. Дипломатичні відносини з Кіївською державою, вбачала в ній рівноправного партнера.

Святослав(964р-972) У964 р він вирушив еа Оку та Волгу, маючи на меті підкорити Хозарський каганат, що невдовзі після нападів занепала. Вирушаючи у похід на Болгарію, князь поділив владу між своїми синами: Ярополку Київ, Олег- Деревлянські землі, Волоимир – Новгород. У такий спосіб було утверджено порядок князівського правління, що надавав право володарювати на всій території Руської держави представникам лише однієї династії – Рюриковиичів.