
- •1.Матеріальна культура кам’яного віку в Україні. Неолітична революція.
- •2. Трипільська культура
- •3.Бронзовий та ранній залізний вік на терені України. Кіммерійці, скіфи, сармати.
- •4. Грецькі міста держави у Північному Причорномор’ї.
- •5. Антська держава. Становлення держави з центром у Києві. Політика Аскольда.
- •6. Основні положення норманської теорії. Роль варягів у державотворчих процесах на землях східних слов’ян
- •7.Державотворча діяльність перших київських князів.
- •8.Внутрішня та зовнішня політика Володимира Великого та Ярослава Мудрого.
- •9. Київська Русь у другій половині XI- на поч.XII ст. З’їзд князів у Любечі. Влодимир Мономах.
- •10.Причини, сутність та наслідки феодальної роздробності
- •11. Монголо – татарська навала. Похід Батия на Русь, та його наслідки для укр. Державності.
- •12.Галицько-Волинська держава.
- •13. Поділ укр. Земель між сусідніми державами в xiVст. Спроби збереження української державності у Великому князівстві Литовському
- •14. Польсько-литовські унії та їх наслідки для України.
- •15. Причини виникнення українського козацтва)
- •16.Запорізька Січ як державно-політичне утворення українського народу.
- •17. Реформи Сигізмунда II та Стефана Баторія.: утворення реєстрового козацтва.
- •18.Військово-політична діяльність козацтва в другій пол. XVI– середині XVII ст.. Боротьба з турецько-татарською агресією
- •19. Козацько – селянські повстання в Україні кінця XVI – першої половини xviIст.
- •20.Національно-визвольна війна 1648-1657 рр., її причини та етапи.
- •21. Формування козацької державності під час нвв. Державотворча діяльність б. Хмельницького.
- •22.Події 1648-1651 рр. Зборівськкий та Білоцерківський договори.
- •23. Події 1652 – 1657 рр. Березневі статті 1654 р. Віленське перемир’я. Смерть б. Хмельницького.
- •24.Громадянська війна в Україні (1657-1663). Гадяцький договір. Переяславські статті.
- •25. Руїна (1663 – 1687) в Україні. Боротьба старшини за владу. Андрусівське перемир’я. «Вічний мир»
- •26. Гетьманщина в кінці XVII – yпа початку XVIII ст. І. Мазепа та політика Петра і щодо України.
- •27. Наступ російського самодержавства на автономію України у XVIII ст. Та її ліквідація за часів Катерини II.
- •28. Суспільно-політичний рух та національний рух на українських землях у першій половині XIX ст.
- •29.Антиукраїнська політика російського царизму. Суспільно політичний та національний рух на Наддніпрянщині в другій половині хіх ст.
- •30.Галичина як «український п'ємонт»
- •31. Політичні партії у Східній та Західній Україні наприкінці хіх – на початку хх ст.
- •32.Революція 1905-1907 рр. На Україні. Наступ реакції в 1907-1914 рр. Посилення національного гноблення в Украхні напередодні Першої світової війни.
- •34. Доба Центральної Ради та унр.
- •35.Гетьманська держава п. Скоропатського.
- •36.Директорія унр та зунр. Акт злуки 1919 р. Причини поразки, уроки і значення національно визвольних змагань 1917-20 рр.
- •37. Встановлення Радянської влади в Україні (1917-1920 рр). Радянська форма державності. Політика «воєнного комунізму».
- •38. Нова Економічна Політика(неп) в Україні та її результати. Входження України до складу срср.
- •39. Формування командно-адміністративної системи , її характерні риси. Індустріалізація та колективізація в Україні, їх оцінка в історичній літературі. Голод 1932-33 рр.
- •40.Формування культу особі Сталіна. Політичні репресії в срср.
- •41.Україна в роки Другої світової та великої вітчизняної воєн.
- •42. Відбудова народного господарства в Україні після Великої Вітчизняної війни. Друга радянізація західноукраїнських земель.
- •43. Україна за умов «відлиги»
- •44. Україна за умов кризи радянської системи. Конституція урср 1978р. : декларації та реалії
- •45.Політика «перебудови» та її здійснення в Україні.
- •46.Декларація про державний суверенітет України та її наслідки. Розпад срср. Проголошення незалежності України. Референдум 1 грудня 1991 р. Та вибори Президента України. Утворення снд.
- •47.Конституційний процес в Україні в добу незалежності. Конституція України 1996 р.
- •48.Основні приорітети зовнішньої політики України. Участь України в загальноєвропейському процесі.
- •49.Укрїнсько- російські відносини на сучасному етапі. Розширення нато на Схід України.
- •50.Діяльність українських та загальноросійських партій на початку хх ст.
7.Державотворча діяльність перших київських князів.
За свідченням літописця, Олег княжив у Києві 30 років, виявивши хист мудрого володаря й талановитого полководця. Він не легковажив владою , а навпаки – прагнув віднайти нові способи його посилення. Адже здобувши Київ силою, Олег зіткнувся з непокорою місцевих князівств, які визнавали Закрнною владу Аскольда. У 907 р. стався похід проти Візантиї. Олег отримав блискучу перемогу та уклав угоду між русичами та візантійцями. Умрви договору були: візантія на відкуп мала сплатити кожному руському воїну по 12 грн і чималу данину руському князеві, а також князям східнослов’янських племен. За руською державою визнавалося право торгувати з візантією, не сплачуючи мита. Візантійці зобов’язувалися утримувати руських купців у своїй столиці – Константинополі – протягом 6 місяців та ще й забезпечувати усім необхідним спорядженням на зворотній шлях. Умови угоди були уточнені в 911 р. Укладання Олегом угоди з Візантією мало виняткове значення, оскільки засвідчило міжнародне визнання Руської держави.
Ігор (912—945). Ігор князював не так вдало, як його попередник Олег. За звичаєм правителів Києва, з початку свого князювання Ігор утверджував свою владу над підлеглими племенами. Першими проти нього повстали древляни та уличі. Кілька років виснажливих походів пішло у нього на те, щоб знову примусити бунтарів сплачувати данину. Лише після відновлення влади у своїх землях Ігор зміг узятися за широкомасштабні далекі походи — торговельні чи теж грабіжницькі — на зразок тих, що проводив Олег.
Коли у 941 р. розпалася мирна угода з Візантією, укладена Олегом, Ігор вирушив у морський похід на Константинополь. Для нього він закінчився катастрофою. За допомогою пальної суміші, що називалася «грецьким вогнем», візантійці спалили руський флот, змусивши Ігоря до поспішної втечі. Внаслідок цього у 944 р. він мусив укласти дуже невигідну угоду з візантійським імператором. Того ж року Ігор спробував щастя на сході, і тут йому більше пощастило. Велике руське військо, зійшовши Волгою, пограбувало багаті мусульманські міста на Каспії та зі здобиччю повернулось до Києва. Князювання Ігоря закінчилося, як і почалося, повстанням древлян. Розлючені частими походами за даниною, древляни влаштували засідку, в якій і загинув Ігор зі своєю невеликою дружиною.
Ольга (945—962)Дружина князя Ігора, Ольга, після смерті свого чоловіка очолила жеожаву і стала правити від імені свого малолітнього сина Святослава.Княгиня жорстоко помстилася деревлянам за вбивство чоловіка: вона знищила їхнє посольство, а також населення древлянського міста Іскоростеня. Для впорядкування своєї держави вона здійснила низку реформ:-упорядкувала сплату данини; - на підвладних землях організувала владні структури з представників княжого оточення, які виконували князівські розпорядження й чинили суд. Княгиня двічі відвідувала візантійського імператора Костянтина Багряного – у 946 та 957 рр. Наслідки відвідин : - укладання угоди, за якою руські дружини мали служити в імператорській армії, а Візантія за це повинна спачувати данину Русі; - хрещення княгині Ольги в Константинополі в присутності імператора та патріарха; - відновлення привілеїв, якими раніше користувалися руські купці у Візантії.
Київська Русь підтримувала дипломатичні відносини з Німецькою імперією. 959 р. Ольга відправила посольство до імператора Оттона. У відповідь на це за 2 роки до Києва прибула місія на чолі з єпископом, яка мала на меті схилити Русь до хрещення під патронатом римської церкви. Проте успіху ця місія не мала.
За часів Ольги престиж К. Р. значно зріс. І Візантія , і Німеччина мал. Дипломатичні відносини з Кіївською державою, вбачала в ній рівноправного партнера.
Святослав(964р-972) У964 р він вирушив еа Оку та Волгу, маючи на меті підкорити Хозарський каганат, що невдовзі після нападів занепала. Вирушаючи у похід на Болгарію, князь поділив владу між своїми синами: Ярополку Київ, Олег- Деревлянські землі, Волоимир – Новгород. У такий спосіб було утверджено порядок князівського правління, що надавав право володарювати на всій території Руської держави представникам лише однієї династії – Рюриковиичів.