32.Революція 1905-1907 рр. На Україні. Наступ реакції в 1907-1914 рр. Посилення національного гноблення в Украхні напередодні Першої світової війни.

Російська імперія була надто обтяжена кріпосницькими пережитками та нац. Проблемами, і це відкривало загрозливу перспективу революцій. У січні 1905 р всю імперію облетіла звіска про трагедію Кривавої неділі (9 січня), коли царські війська розстріляли біля Зимового палацу в Петербурзі мирну демонстрацію робітників, які несли петицію цареві. По всій державі вибухнули страйки. Пізніше по всій державі пронеслася вість про Сорочинську трагедію (грудень 1905), коли у с. Великі Сорочинці на Полтавщині карателі у відповідь на повстання селян забили й закатували 10 з них. Захиталися навіть опора царату – армія та флот. У червні 1905р на Чорному морі повстали матроси броненосця «Князь Потьомкін». На чолі матросів стали Вакулевич, Матюшенко, Коваленко. Повстали також робітники Катеринослава й Олександрівська, Донбасу, у Києві та в ін. містах відбулися демонстрації солдатів і робітників, тривали виступи селянства. Така картина була фактично по всій імперії. Наляканий розмахом революційних подій, цар Микола ІІ оголосив 17 жовтня 1905 р. «Маніфест», який передбачав скликання Державної Думи із законодавчими правами, а також досягнення основних громадянських свобод. Але цей декларативний маніфест не зупинив подальшого піднесення революції. Вже в листопаді 1905 р вибухнуло повстання на крейсері «Очаків», керівник якої був лейтенант Шмідт дав царю Миколі телеграму. Повстання було придушене, а Шмідта розстріляно.

Наростання революційного руху , пом’якшення внутрішньополітичного режиму зумовило значне пожвавлення національного руху в Україні. Найбільшу активність виявляли національно свідома інтелігенція, шкільна та студентська молодь. Вони вимагали вільного розвитку укр. мови, права користування нею в пресі, на сцені, в держ установах, навчальних закладах. Від кінця 1905 почали з’являтися укр. періодичні видання. Першою україномовною газетою стало видання у Лубнах «Хлібороб». Однак революція зазнала поразки, а разом з нею рос уряд відновив стару політику. Українські газети закривалися. Внаслідок революції було легалізовано національні партії, відтак пожвавилася їхня діяльність, відбулися певні зміни в партійних програмах та напрямках діяльності відповідно до нових, сприятливіших умов політичного життя. Надзвичайно велику роль у розвитку українського національного та суспільного руху відіграла «Просвіта», яка, за зразком західноукраїнської, почала поширюватись на землях Східної України (з 1905 p.). 

Після поразки революції в багатьох районах Рос. імперії був введений надзвичайний стан. Там заборонялися будь-які збори, мітинги, наради. Повсюди проводили обшуки на квартирах робітників і партійних активістів, заборонялися студентські збори, закривалися опозиційні друкарські видання, арештовували в містах і селах неблагонадійних осіб, справи яких передавалися військовим судам. По обвинуваченнях було засуджено 26 тис. осіб, з яких 5 тис. були винесені смертні вироки. Наступ реакцій був помітний і в національному питанні. Уряд заборонив викладання предметів укр.. мовою. З’явився циркуляр, що не дозволяв вчителям розмовляти з учнями українською мовою. Закривалися українські клуби, наукові товариства, культурно-просвітницькі організації. Головним організатором наступу царизму на демократію був Столипін. Він хотів створити сильну, централізовану, монолітну імперію. Основні ідеї реформи були такі: 1) знищення селянської общини; 2) дозвіл селянам отримати землю в приватну власність (поселитися на хуторах або утробах); 3) переселення селянських сімей у слабо населенні райони Півн. Кавказу, Середньої Азії, Сибіру та Далекого Сходу. Тим самим столипінська аграрна реформа повинна була дати поштовх комерціалізації сільського господарства, переводу його на капіталістичні рейки розвитку. Однак остаточно зруйнувати селянську общину не вдалося, як і ліквідувати поміщицьке землеволодіння Переселенська політика спочатку мала величезні масштаби, але погана організація цього процесу, фінансові труднощі, важкі природні умови призвели до того, що багато селянських сімей стали повертатися зі Сходу.

На думку ряду дослідників, в 1912 - 1914 рр. в Росії назрівала нова революційна ситуація. Однак Перша світова війна (1914-1918)ттимчасво збила революційну хвилю, що підіймалася, й перевела суспільну увагу з внутрішніх проблем на тему зовнішньої загрози. Війна стала наслідком протистояння двох блоків імперіалістичних держав: Четверного союзу (Німеччина, Угорщина, Болгарія і Туреччина) і Антанти (Англія, Франція і Росія). З самого початку війни Україна була втягнута в цю битву і при цьому частина українців воювала в рядах російської армії, а інша частина на боці австрійської армії. Таким чином, українці мусили вбивати один одного під чужими знаменами.