28. Суспільно-політичний рух та національний рух на українських землях у першій половині XIX ст.

До причин появи декабристів належить: по-перше, вплив прогресивних європейських ідей народовладдя, свободи, прав людини, які поширились після Великої французької революції серед передової частини інтелігенції і дворянства; по-друге, усвідомлення значною частиною дворянських офіцерів, що побували на Заході під час наполеонівських війн, разючого відставання Російської імперії від розвинених європейських країн. У 1816 р. в Петербурзі виникає перша декабристська організація - Союз Порятунку. Вона існувала недовго, і вже у 1318 р. в Москві замість неї був створений Союз благоденства. На Україні в цей час існувала Тульчинська управа Союзу на чолі з Павлом Пестелем, членами якої були Сергій Волконський, Володимир Раєвський, Олександр Барятинський та ін. В 1821 р. декабристи здійснили реорганізацію своїх об'єднань і створили дві організації – Північне товариство з центром у Петербурзі і Південне товариство з осередком в Тульчині. Південне товариство для керівництва обрало Директорію в складі Павла Пестеля, Олександра Юшневського і Микити Муравйова заочно, як представника Петербурга. До товариства вхопило більше ста чоловік, які об'єднувались в три управи - Тульчинську, Васильківську і Кам'янську.Пестель написав основний програмний документ товариства - "Руську правду", в ньому були визначені такі завдання декабристського руху: а) повалення в імперії самодержавства і встановлення республіки; б) скасування кріпосного права і наділення селян землею без викупу; в) ліквідація станів. запровадження політичних свобод і рівності всіх громадян; г) повна свобода торгівлі і промисловості. Водночас у 1823 р. в Новограді-Волинському виникло Товариство об'єднаних слов'ян, на чолі якого стали брати Петро і Андрій Борисови, а також польський дворянин Юліан Люблінський. Членами товариства були Іван Горбачевський, Петро Громницький, Олексій Усовський та ін. Програма товариства викладалася у двох документах - "Правилах" і "Клятві", що передбачали: а) визволення всіх слов'ян і об'єднання їх у федерацію; б) ліквідацію монархічних режимів і встановлення демократичного устрою; в) скасування кріпацтва і станових привілеїв. Досягти цієї мети товариство сподівалося організацією військового повстання за участю народних мас. 14 грудня 1825 р. декабристи Північного товариства підняли повстання на Сенатській площі в Петербурзі, але воно було придушене новим царем Миколою І. Південне товариство не змогло вчасно підтримати повстання, оскільки ще 13 грудня було заарештовано керівника цієї організації Павла Пестеля. Причинами поразки декабристів були:по-перше, відсутність підтримки повстання з боку народних мас; по-друге, нерішучість керівників повстання у вирішальний момент, коли потрібно було перейти до наступальних дій.

У січні 1846 р. в Києві виникла таємна суспільно-політична організація – Кирило-Мефодіївське братство. Організаторами Кирило-Мефодіївського братства стали представники інтелігенції: М. І.Костомаров, М. І.Гулак, В. М.Білозерський. У квітні 1846 р. до товариства вступив Т. Г.Шевченко. Ідеологія Кирило-Мефодіївського братства була синтезом ідей трьох рухів: українського автономістичного, польського демократичного, російського декабристського в Україні. Братчики виробили програмні документи, до яких входили: «Статут і правила товариства», а також «Книга буття українського народу», або «Закон Божий», автором якої був Костомаров. Вони зокрема передбачали створення демократичної федерації рівноправних слов'янських республік; знищення саможержавства й скасування кріпосного права та суспільних станів; утвердження в суспільстві демократичних прав і свобод громадян

Основними завданнями, які ставили перед собою члени Кирило-Мефодіївського братства, були: ліквідація кріпацтва і скасування станів, поширення освіти серед народних мас, об’єднання всіх слов’янських народів в одну рівноправну федерацію, в якій кожний народ мав би свою державність.

Українському народові відводилась провідна роль в організації всіх слов’ян на визвольну боротьбу. Центром всієї федерації мав стати Київ. У членів товариства були розбіжності щодо тактики, а саме: Костомаров і Куліш вважали шляхом практичного втілення в життя програми поступові реформи, а Шевченко і Гулак – збройне повстання та повалення самодержавства. Для захисту слов'янської федерації передбачалося створити невелике регулярне військо. Однак серед братчиків не було єдності щодо реалізіції програми. Тому, всередині товариства сформувалося дві течії: помірковано-ліберальна та радикальна. Прихильники першої висловлювалися за поступові реформи, а представники другої виступали за революційний переворот та встановлення республіки. Кирило-Мефодіївське товариство проіснувало 14 місяців. У березні 1847 р. Організацію було викрито і розгромлено.

Окрему увагу слід приділити громадівському руху. Перша громада виникла в Києві у 1849. До неї входди Антонович , Лисенко,Драгоманов. Крім Києва громади діяли і в Полтаві,Харкові, Чернігові, Одесі. Силами громадівців у 1861 у Перербурзі було засновано журнал «Основа», де публікувався фольклорний, історичний, економічний, науковий матеріал, що доводив факт існування укр. нації. Вони переважно займалися культурно- просвітницькою діяльністю.

У 70-х рр у Києві , Одесі, Чернігові почали діяти народники. Теоретичною ідеєю народництва були ідеї селянського соціалізму. Вони заперечували капіталістичний шлях розвитку для Росії, вбачаючи в селянській общині основу майбутнього соціалістичного ладу. Головною революційною силою вважали селянство. З метою посилення активності селян вони вели з ними бесіди про необхідність становлення такого ладу, який дав би свободу і рівність всім трудящим. Ропаганду вели з гаслом «земля і воля народові», обстоювали впровадження на місцях селянського самоврядування. В 1877 році вони були викриті і заарештовані.