26. Гетьманщина в кінці XVII – yпа початку XVIII ст. І. Мазепа та політика Петра і щодо України.

Наступ на політичну автономію України. Політика гетьмана Івана Мазепи.

На кінець ХVII ст. Лівобережжя перетворилося на центр політичного і культурного життя в Україні. Цей край українці називали Гетьманщиною, а росіяни – Малоросією. 26 липня 1687 р. козацькою радою на р. Коломак гетьманом Лівобережжя було обрано генерального писаря Івана Мазепу.

Тут же підписується нова угода з Москвою – “Коломацькі статті” (договірні статті між гетьманом і російським урядом), які ще більше обмежували автономні права України: гетьман не мав права без царського указу зміщувати з посад козацьку старшину, в Батурині при гетьмані розташовувався московський стрілецький полк, Війську Запорозькому заборонялися зносини з чужоземними державами, козацька верхівка мала сприяти українсько-російським шлюбам. Визначальною рисою внутрішньої політики Мазепи було прагнення об’єднати Лівлбережжя та Правобережжя. Запоріжжя та Слобожанщину в єдиній Україні. Він мріяв про створення станової держави західноєвропейського зразка. І.Мазепа був високоосвіченим політичним діячем. Гетьман сприяв економічному і культурному розвитку України, його авторитет зріс завдяки активній меценатській діяльності – на його кошти було збудовано 12 і реставровано 20 храмів, Києво-Могилянська колегія здобула статус академії.

Наприкінці 17 ст більшість земель правобережжя лежала пусткою. Це непокоїло польський уряд.Єдиним надійним способом зменшення цієї загрози було заселення сплюндрованого краю. У зв’язку цим польський князь Ян Собейський знову звернувся до козацтва. Заохочуючи заселення пусток, польський уряд рішенням 1685 р. надав козацтву «прадавні привілеї та вольності». Згідно з ухвалою козаки створювали на заселеним ними землях власний полково-сотенний устрій. Так відродилися 4 полки: Богуславський, Корсунський, Брацлавський, Білоцерківський на чтолі з Самійлом Івановичем, Іскрою, Абазинем, та Палієм.

У 1699 Польща уклала мирну угодц з Османською імперією. Турецька загроза ослабла.ю тож відпала й потреба в козацтві. Сейм ухвалив ліквідувати правобережне козацтво. Після захоплення польськими військами взимку 1702 р. кількох козацьких міст на Правобережжі Укр у відповідь почалося постання, очолене Семеном Палієм. Цей визвольний рух мав на меті визволення Правобережжя від польського панування та об’єднання з Лівобережною Гетьманщиною. У липні 1702 рух охопив Київщину, а на початку 1703 повстанці вже контролювали значну Правобережжя. Повстання поширилось на Волинь, Поділля та дійшло Галичини. Навесні 1704 війська Мазепи перейшли Дніпро і зайняли Київщину й Волинь. Палія заарештували та ув’язнили. За таких обставин Правобережжя залишилося під владою Мазепи. Об’єдняння Право та Лівобережжя тривало від 1704 до подій 1708-1709. У 1700 p. розпочалася Північна війна між Швецією і Росією; остання прагнула отримати вихід до Балтійського моря. Україна надавала активну допомогу Росії у цій війні. Але 30 жовтня  1708 p. І.Мазепа уклав таємний союз зі шведським королем Карпом XII, спрямований проти Петра І. Передбачалося, що Україна надасть Швеції допомогу у війні проти Росії, а Швеція забезпечить повне звільнення України від влади Москви.

У відповідь на дії Мазепи Петро І звернувся до Укаїнців. У численних відозвах він звинуватив Мазепу у «зраді», у намірі віддати Україну Польщі, а православні церкви й монастирі – уніатам. Він також звелів Меншикову зруйнувати гетьманську резиденцію – Батурин. 2 листопада московські вояки проникли до міста і жорстоко вбили всіх мешканців. Згідно з іншим наказом царя 6 листопада в Глухові відбулася Старшинська рада. Гетьманом було обрано Скоропадсього. Після приєднання запорожців (1709) на чолі з Гордуєнком до шведсько-укр союзу за наказом царя було зруйновано Чортомлинську Січ. Доленосною подією стала Полтавська битва (27 червня 1709р.) у якій шведське військо зазнало поразки. Перемога Петра І висунула Росію на одне з провідних місць у тогочасній європейській політиці. Міць Швеції та Польщі фактично було підірвано назавжди. Для України наслідки Полтавської битви виявились несприятливими: рос. уряд став на шлях ще більшого обмеження автономії Гетьманщини. Після битви Україною прокотилася хвиля царського терору. Карадьні заходи були від смертних вироків до заборони друкувати книжки укр.. мовою.