24.Громадянська війна в Україні (1657-1663). Гадяцький договір. Переяславські статті.

23-26 серпня в Чигирині відбулася Старшинська рада, на якій гетьманом було обрано Івана Виговського (до повноліття Юрія Хмельницького). У зовнішньополітичній діяльності гетьман прагнув прагнув продовжувати політику Богдана Хмельницького, спрямовану на досягнення цілковитої незалежності Укр держави та зміцнення міжнародного авторитету. Своєю внутрішньою політикою він прагнув задовольнити передусім інтереси старшинської верхівки та укр. покозаченої шляхти. Щедрі дарунки земельних наділів і привілеїв можновладцям спричинили невдоволення незаможного козацтва й селянства. Подвійна гра Москви змусила вкотре замислитися над пошуками нового союзника. Після довгих вагань він вирішив звернутися до РП. У м. Гадячі 6 вересня 1658 р між Гетьманською Україною та Польщею було укладено Гадяцький договір. Згідно з ними Україна, Польща, Литва утворювали федерацію трьох самостійних держав.ю об’єднаних лише спільно обраним королем. Україна в межах Київського, Чернігівського й Брацлавського воєводств отримувала незалежність як Велике князівство Руське. Найвища законодавча влада повинна належати депутатам від усіх земель, а виконавча – у гетьмана, який обирався б довічно. Передбачалося, що князівство матиме власне військо, судову і фінансову системи, карбуватиме монету. Церковну унію належало скасувати в усіх трьох державах. Передбачалося створення двох університетів, а також колегіумів, гімназій, шкіл і друкарень. Оголошувалась цілковита свобода слова і друку. Але Гадяцькі пункти не судилося втілити в життя.

Основною причиною укр.-рос війни 1658-1659 рр була несумісність підходів гетьманського та російських урядів щодо подальшого розвитку двосторонніх відносин: -Росія бажала загарбати Україну; Україна навпаки, прагнула зміцнити свою власну державність без реального включення в російський владний простір. Головна битва відбулася 28 червня 1659 в районі с. Соснівки пад Конотопом. Вона закінчилася поразкою московським військом. Конотопська битва не поклала край розбратові в Україні. Поміж українців не було єдності щодо подальшої долі Батьківщини. Кожен обстоював власні інтереси. Отож, одразу після Конотопської битви вибухнуло нове антиурядове повстання, на чолі якого було поставлено Юрія Хмельницького.

Своє гетьманування Ю. Хмельницкий (обрали 28 вересня 1659 р.)почав з укладання нового договору з Московією. Він прагнув рівноправних і взаємовигідних умов, які б дали змогу зберегти незалежність Україниської держави у конфедерації з Московією. Проте переговор, що відбулися 17 жовтня 1659 р в Переяславі мали для України небажані результати. Цей договір був нерівнопраним. Московські воєводи одержували право прибути із залогами не тільки до Києва, а й до Преряслава, Ніжина, Чернігова, Брацлава та Умані. Гетьманському урядові заборонялося вести самостійну зовн. політику. Заборонялося без царського договору переобирати гетьмана, а також оголошувати війну або посилати підтримку. Отже, Переяславський договір закріплював змни в укр.-московських політичних відносинах. Українська держава втрачала незалежність, перетворюючись на автономне частину чужої держави.

Наступним заходом Ю. Хмельницького став похід на чолі укр.-московських військ на Зах Україну. Мктою було визволення західноукраїнських земель з-під влади

Польщі. Основні подія кампанії відбулися в районі Чуднова на Волині. Вони закінчилися розгромом поляками російських військ, капітуляцією гетьмана Ю. Хмельницького й підписанням 7 жовтня 1660 р Слободищенського трактату. Згідно з ним Українська держава ставала тільки автономною частиною РП. Цей трактат не приніс Україні миру. Внутрішнє становище козацької держави ще більше ускладнилось, бо виникла загроза перетворення укр. території на арену жорстокої боротьби між Московією та РП. Рядові козаки відмовилися визнавати владу Юрія. На його місце прагнули інші претенденти, що дало змогу Москві вдало скористатися міжусобною боротьбою в Україні. Підтримуючи то одного, то іншого претендента, московський уряд загострював ситуацію й посилював свою владу на Лівобережжі. Втручання інших держав у протистояння різних козацьких угруповань у боротьбі за гетьманську булаву призвело до поділу України на Лівобережжя і Правобережжя, що боролися між собою: одна на боці Москви, а інша – Польщі. Отже, в Україні розпочалася нова громадянська війна.

У січні 1663 р. Ю. Хмельницький зрікається гетьманської булави. Після того, як Правобережжя обрало гетьманом П. Тетерю, а Лівобережжя — І. Брюховецького, територіальний розкол України доповнився політичним. Отже, другий етап Української національної революції (вересень 1657 — червень 1663 р.) став часом серйозних випробувань для українського народу. Ця доба принесла жахливе спустошення українських земель; спалахи громадянської війни, загострення боротьби за гетьманську булаву; наростання соціальних конфліктів та протистоянь; поновлення старої моделі соціально-економічних відносин; відхід національної еліти від державної ідеї, сформульованої Б. Хмельницьким, і повернення до ідеї автономізму 1648 p.; розмивання моральних норм у суспільному житті; тиск та втручання в українські справи Польщі, Росії, Туреччини, Кримського ханства; фатальний розкол України на Правобережну та Лівобережну.