15. Причини виникнення українського козацтва)

Виникнення українського козацтва - це історично-об'єктивний процес. Спричинили до цього:

─ наявність величезного масиву вільних земель степової зони (Дикого Поля), з багатими природними ресурсами, що потребувало заселення і господарського освоєння;

─ погіршення становища українського народу, що обумовлювало втечі селян і міської бідноти на окраїни Польсько-Литовської держави в пошуках кращої долі. Також туди їхали авантюристи, злодії , шукачі пригод та ін;

─ умови існування, оскільки постійною була загроза нападів татар, обумовлювали потребу до появи у козацтва військової організації.

Протягом 16 ст укр. козацтво збільшувалося кылькысно, розширювало терени свого впливу, домагалася визнання з боку польськоъ влади. Поступово козацтво перетворювалося на провідну верству укр..сусп. Постійна загроза нападів ординців спонукала козаків до створення надійної системи укріплень. Основу її становили січі. Великого значення надаали козаки місцю розташування. З надавніших часів розрізнені невеликі січі існували в багатьох місцях. Згодом за порогами утворилася одна головна Заророзька Січ – своєрідна столиця запорозьких козаків. Відомі 8 дніпрвських січей. Перша розташувалася на острові Мала Хортиця. Вона була зведена 1556 р. українським православним князем Дмитром Вишенським і слугувала військовою базою козацтва на пониззі Дніпра. Однак восени 1557 запорозьку фортецю зруйнували орди кримського хана. Від 60-х рр.. 16 ст. по 1593 р. Запорозька Січ розташувалася на острові Томаківка, у 1593-1638 рр – на о. Базавлук , у 1638-1652рр – на Микитиному Розі, 1652-1702рр. на р. Чотромлик, у 1709-1711 і 1730-1734 рр – р. Кам’янка, у 1711-1728 – в Олешках, 1734-1775 – р Підпільна

До середини XVI ст. козацтво не представляло собою окремої організованої соціальної групи, але вже в першій половині цього ж століття почали з'являтися перші ватажки та організатори українського козацтва, нерідко ними виступали державні урядовці, старости. Вони організовували оборону південного прикордоння від татар, а козаки в цьому регіоні були реальною військовою силою.

16.Запорізька Січ як державно-політичне утворення українського народу.

У 1556 р Д. Вишневецький заснував Запорізьку Січ. Протягом 16-18 ст. Запорізька Січ мала ознаки держави: вона контролювала величезну територію степової України, мала свій уряд, військово-адміністративний устрій, власний суд, самостійні дипломатичні відносини з іншими країнами. За внутрішнім устроєм козацька держава була своєрідним військовим товариством. Територія козацької держави називалася землями Війська Запорізького й простягалася від Південного Бугу на заході до Кальміусу в Надазов’ї на сході. На півночі її межа пролягала по річках Орелі та верхів’ях Інгулу. Уся повнота влади в козацькій державі належала Січовій(Військовій) раді. Ради відбувалися двічі-тричі на рік: на початку січня, другого-третього дня після Великодня, 1 жовтня (на свято Покрови). Рада керувала всіма важливими справами на Січі: провадила внутрішню і зовнішню політику; укладала мир чи оголошувала війну; приймала й надсилала посольства;чинила суд; обирала козацьку військову старшину. Республіканська форма правління, участь якнайширших кіл козацтва у розв'язанні практично всіх господарських і суспільних питань перетворили Запорізьку Січ на стійкий політичний організм. Висока виживаність Січі забезпечувалася також внутрішньообщинною демократією, рівністю всіх членів громади перед давніми звичаями і правами. Вищу виконавчу владу на Січі мав кошовий отаман, разом з яким обирали військову старшину: суддю, писаря, осавула, які й становили уряд Січі, до них належали і курінні отамани. Була ще й похідна і паланкова старшина. Похідну становив полковник (сердюк), осавул, писар. Полк складався з 500 козаків, полки об'єднувалися у військову команду, 10 козаків мали 1 віз. Паланкова старшина була представлена полковником, осавулом, писарем та їх помічниками: хорунжим, підосавулом, підписарем.

Січ це була столиця. Під її контролем перебувала значна територія степу. Землі Війська Запорозького поділялися на адміністративно-територіальні одиниці - паланки. Спочатку їх було 5, потім стало 8. Щорічно місця промислів (уходи) поділялися між куренями. Чисельність козаків не була постійною, в різні часи коливалася від 3-5 до 15-20 тисяч. Основна маса козаків жила на "уходах" - хуторами, зимівниками, слободами. Серед козаків не було рівності, були заможні і голота. Вони всі разом збиралися на ради, вибирали старшину. Січ мала широко розвинену систему прикордонних форпостів (50 козаків) із системою попередження про наближення ворога за допомогою вогненно-димової сигналізації (фігури). Козацькі загони охороняли суходольні і водні шляхи, перевози через річки. Січ мала зовнішньополітичні зв'язки з Кримом, Росією, донськими козаками, Австрією, Молдовою, Польщею, Туреччиною, Венецією та ін. Січ мала й символи влади - клейноди: булаву, бунчук, печатку.