1.Матеріальна культура кам’яного віку в Україні. Неолітична революція. 2

2. Трипільська культура 2

3.Бронзовий та ранній залізний вік на терені України. Кіммерійці, скіфи, сармати. 3

4. Грецькі міста держави у Північному Причорномор’ї. 3

5. Антська держава. Становлення держави з центром у Києві. Політика Аскольда. 3

6. Основні положення норманської теорії. Роль варягів у державотворчих процесах на землях східних слов’ян 4

7.Державотворча діяльність перших київських князів. 4

8.Внутрішня та зовнішня політика Володимира Великого та Ярослава Мудрого. 4

9. Київська Русь у другій половині XI- на поч.XII ст. З’їзд князів у Любечі. Влодимир Мономах. 4

10.Причини, сутність та наслідки феодальної роздробності 5

11. Монголо – татарська навала. Похід Батия на Русь, та його наслідки для укр. державності. 5

12.Галицько-Волинська держава. 6

13. Поділ укр. земель між сусідніми державами в XIVст. Спроби збереження української державності у Великому князівстві Литовському 6

14. Польсько-литовські унії та їх наслідки для України. 6

15. Причини виникнення українського козацтва) 7

16.Запорізька Січ як державно-політичне утворення українського народу. 7

17. Реформи Сигізмунда II та Стефана Баторія.: утворення реєстрового козацтва. 7

18.Військово-політична діяльність козацтва в другій пол. XVI– середині XVII ст.. Боротьба з турецько-татарською агресією 7

19. Козацько – селянські повстання в Україні кінця XVI – першої половини XVIIст. 8

20.Національно-визвольна війна 1648-1657 рр., її причини та етапи. 8

21. Формування козацької державності під час НВВ. Державотворча діяльність Б. Хмельницького. 8

22.Події 1648-1651 рр. Зборівськкий та Білоцерківський договори. 9

23. Події 1652 – 1657 рр. Березневі статті 1654 р. Віленське перемир’я. Смерть Б. Хмельницького. 9

24.Громадянська війна в Україні (1657-1663). Гадяцький договір. Переяславські статті. 10

25. Руїна (1663 – 1687) в Україні. Боротьба старшини за владу. Андрусівське перемир’я. «Вічний мир» 10

26. Гетьманщина в кінці XVII – yпа початку XVIII ст. І. Мазепа та політика Петра І щодо України. 11

27. Наступ російського самодержавства на автономію України у XVIII ст. та її ліквідація за часів Катерини II. 11

28. Суспільно-політичний рух та національний рух на українських землях у першій половині XIX ст. 12

29.Антиукраїнська політика російського царизму. Суспільно політичний та національний рух на Наддніпрянщині в другій половині ХІХ ст. 12

30.Галичина як «український П'ємонт» 13

31. політичні партії у Східній та Західній Україні наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. 13

32.Революція 1905-1907 рр. На Україні. Наступ реакції в 1907-1914 рр. Посилення національного гноблення в Украхні напередодні Першої світової війни. 13

34. Доба Центральної Ради та УНР. 14

35.Гетьманська держава П. Скоропатського. 14

36.Директорія УНР та ЗУНР. Акт злуки 1919 р. Причини поразки, уроки і значення національно визвольних змагань 1917-20 рр. 15

37. Встановлення Радянської влади в Україні (1917-1920 рр). Радянська форма державності. Політика «воєнного комунізму». 15

38. Нова Економічна Політика(НЕП) в Україні та її результати. Входження України до складу СРСР. 15

39. Формування командно-адміністративної системи , її характерні риси. Індустріалізація та колективізація в Україні, їх оцінка в історичній літературі. Голод 1932-33 рр. 16

40.Формування культу особі Сталіна. Політичні репресії в СРСР. 17

41.Україна в роки Другої світової та великої вітчизняної воєн. 17

42. Відбудова народного господарства в Україні після Великої Вітчизняної війни. Друга радянізація західноукраїнських земель. 17

43. Україна за умов «відлиги» 18

44. Україна за умов кризи радянської системи. Конституція УРСР 1978р. : декларації та реалії 18

45.Політика «перебудови» та її здійснення в Україні. 19

46.Декларація про державний суверенітет України та її наслідки. Розпад СРСР. Проголошення незалежності України. Референдум 1 грудня 1991 р. та вибори Президента України. Утворення СНД. 19

47.Конституційний процес в Україні в добу незалежності. Конституція України 1996 р. 19

48.Основні приорітети зовнішньої політики України. Участь України в загальноєвропейському процесі. 20

49.Укрїнсько- російські відносини на сучасному етапі. Розширення НАТО на Схід України. 20

50.Діяльність українських та загальноросійських партій на початку ХХ ст. 21

1.Матеріальна культура кам’яного віку в Україні. Неолітична революція.

Матеріальна культура кам’яної добі поділяється на періоди: 1)Палеоліт(1млн-11тис. р. тому); 2)Мезоліт(середньокам’яний X-VIII тис. до н. е.); 3) Неоліт (новий кам’яний вік VII-IV тис. до н. е.); 4) енеоліт (мідно-кам’яний вік, IV-III тис. до н. е.); 5)Бронзовий вік (рубіж III-II тис. - поч. I тис. до н. е.); Залізний вік(I тис. р. до н. е.). У добу Палеоліту з’являється перший тип сучасної людини - кроманйонець. Люди об’єднуються у стада – перші штучні колективні помешкання і перші кістяні, кам’яні та дерев’яні знаряддя праці, що свідчить про початок цілеспрямованої виробничої діяльності людини. Люди полювали на тварин, займалися рибальством і збиранням плодів, ягід, коренів. З’явились релігійні вірування:тотемізм, анімізм, магія, фетишизм. Панував матріархат в суспільстві. За часів Мезоліту відбувся відступ льодовика, що призвело до зміни клімату, фауни, флори. Відбувся перехід полювання на менших тварин. Були винайдені лук зі стрілами, духова стріло метальна трубка і списи. З’явилися перші плоти і човни. Удосконалилися рибальські снасті (сіті, гачки) і способи рибальства. Було приручено собаку . Неоліт характеризується розвитком відтворюючого господарства ранніх землеробів-скотарів , мисливців, рибаків та збирачів. Виникнення землеробства і скотарства спричинило серйозні зміни в розвитку продуктивних сил. Значно прогресувала техніка виготовлення кам’яних знарядь праці. Удосконалювалися сокири і тесла, з’явилися мотики, серпи, зернотерки. Також з’явилися гончарство, ткацтво, прядіння.

В епоху Енеоліту на зміну мотичному землеробству приходить землеробство з ралом і тяглової сили великої рогатої худоби. починають застосовувати знаряддя з міді. Найвідомішою культурою епохи була Трипільська культура. Бронзовий вік характеризувався появою кочового скотарства в зоні степів, що призвело до першого великого суспільного поділу праці. В галузі металургії на зміну міді приходить бронза. Виникають різні ремесла. Були винайдені пічка для випалювання кераміки,гончарний круг, ткацький верстат. З початком залізного віку відбувся другий великий розподіл праці – відділення ремесла від інших занять, передусім землеробства. Розвитку продуктивності праці сприяли перший (землеробство і скотарство) і дру­гий (виокремлення ремесла із сільського господарства) суспільні поділи праці. Це сприяло індивідуалізації праці, виникненню і розвитку приватної власності. Ці переходи в історико-економічній літературі прийнято називати неолітичною революцією.

2. Трипільська культура

Трипільська культура – найвищий культурний вияв Європи в IV-III тис. до н.е. Відкрита більше ста років тому, вона далі викликає безліч питань, на велику частину яких так і не знайдені відповіді. Наприкінці XIX ст. київський археолог Вікентій Хвойка біля села Трипілля (Київщина) дослідив нове поселення і відкрив археологічну культуру, яка від місця першого її виявлення отримала назву трипільської. Їхній аналіз привів археологів до думки про те, що вони не мають відношення ані до часів Київської Русі, ані до більш пізніх історичних періодів нашої історії. Племена трипільської культури були однією із найбільш розвинутих і самобутніх етнічних груп Європи епохи енеоліту. Творцями Трипільської культури були примітивно-хліборобські і скотарські племена. Сьогодні мало що відомо про занепад трипільської культури. Ця культура зникла в кінці III тис. до н.е. Частину трипільців підкорили й асимілювали войовничі степові племена, решта знайшла захист у північних лісах. Але елементи цієї культури, особливо землеробські традиції, культ жінки-матері збереглися в традиціях українського народу. Їжа трипільців була як рослинною (каші з пшениці, проса, гороху) так і м'ясною (м'ясо бика, свині, вівці та диких тварин – оленя, косулі, кабана) й рибною. Як транспорт використовували сани (колесо їм не було відоме), запряжені биками, та човни. Як одяг носили вироби із шкіри та тканин. Ткацтво у трипільців засвідчене знахідками деталей ткацького вірстата та відбитки тканин на глині. Тканини мали візерунки та фарбувались. Взуття було шкіряне.

Одяг, головні убори та взуття оздоблювалися мідними, кам'яними, бурштиновим, скляними прикрасами та амулетами. Ці вироби засвідчують і соціальне розшарування суспільства. Хати були згуртовані в села, що вказує на високий ступінь родової організації. Основними матеріалами для будівництва будинків були дерево та глина. В трипільському господарстві розширювався асортимент сільськогосподарських культур: пшениця, ячмінь, просо, бобові та технічні культури. Землю обробляли роговими й дерев'яними ралами. Поступово вдосконалювалися зубчасті серпи. Для обмолочення зерна застосовували молотильні дошки, зерно зберігали в спеціальних великих посудинах, а також у ямах із обмащеними глиною й випаленими стінками. Як галузь сільського господарства розвивалось і садівництво (вишня, абрикос), виноградарство.

На мою думку славетна Трипільська культура, а точніше – цивілізація, відіграла надзвичайно велику роль у закладенні основ духовного, суспільно-політичного, виробничого і культурного життя, які були згодом сприйняті мешканцями інших регіонів планети. Зберігшись у пережитках, трипільська культура залишила по собі виразні сліди. Відкрита більше ста років тому, вона далі викликає безліч питань, на велику частину яких так і не знайдені відповіді. Пам'ятки трипільської культури заслуговують на їх збереження і скрупульозне вивчення, бо вони є досягненням людства і належать йому.