Старші підлітки мають наступні особливості свого особистісного розвитку:

1. Претензія на дорослість. Підлітковий вік – це вік, коли суспільство хоче зруйнувати все те, що було сформовано в дитини з дитинства по цей час і насадити те, що треба. Підліток намагається зробити все, щоб в очах дорослих не бути дитиною і часто вдається до зовсім небажаних методів (вживання алкоголю і наркотиків, нецензурна лексика, наркотики, раннє статеве життя, скоєння злочинів тощо).

2. Поведінка підлітка напряму залежить від його самооцінки. Лише вплив на самооцінку може змінити його поведінку. Тут актуальності набуває корекційно-розвивальна робота психолога.

3. Підлітки постійно докладають вольових зусиль, прагнучи випробувати себе. Ризик у них виявляється як перевірка себе, своїх сил та можливостей. Вони вивчають межі своїх можливостей, тому необхідно ще з трьох років покладати на дітей певні обов’язки (в школі, в сім’ї). Такий виховний прийом сприяє розвитку відчуття себецінності, значимості, каталізує учіння.

4. Схильність до рефлексії. Саме рефлексія дозволяє особистості подивитися критичним поглядом на себе, пізнати свої якості і більш об’єктивно оцінити їх, поставити перед собою нові цілі відповідно до множини своїх потенційних можливостей.

5. Автономна мораль підлітків, яку переймають дорослі і дозволяють дітям майже все, що може суперечити суспільній моралі, тобто йдуть на поводу у дітей.

Взаємозв’язок індивідуально-типологічних особливостей старших підлітків та потенціалу до ефективної соціалізації

Як відомо, існує чотири основних типи нервової системи в залежності від динамічних особливостей перебігу психічних процесів, які відповідають чотирьом типам темпераменту. Звичайно чисті типи не проявляються буквально, а зустрічається поєднання усіх чотирьох типів із перевагою одного. Темперамент важлива складова індивідуальності учня, яку необхідно враховувати у навчально-виховному процесі, для того, щоб посприяти самореалізації дитини.

Домінуючий тип темпераменту визначає особливості діяльності та поведінки дитини. Вдале використання вчителем його позитивних рис забезпечить максимальний розвиток потенційних та реалізацію актуальних особистісних ресурсів школяра.

І.П. Павлов наголошував, що тривалим тренуванням можна змінити нервову систему навіть слабкого типу, тим більше що слабкий тип, як установив В.Д. Небиліцин, має високу чутливість нервової системи, завдяки чому він може досить успішно пристосуватися до змінних умов оточуючого середовища.

Проаналізувавши психологічний портрет холерика, можна сказати, що його девіз – «все або нічого!». Холерик часто живе амбіційними цілями та планами на життя, які дуже енергійно прагне реалізувати. Щоб досягнути успіху в своїй діяльності, він повинен знизити темп реалізації життєвих цілей. Частину з них, які не мають надто серйозного значення, він мав би відкинути або відкласти, щоб не розпорошувати свої сили.

Відрізняється підвищеною збудливістю і неврівно­важеністю поведінки, різкими змінами настрою, що може негативно вплинути на міжособистісні відносини. Всі реакції даного типу мають яскравий ха­рактер, тому коли він «заведеться», може бути агресивним, схильним до ризику, що необхідно врівноважувати навичкою логічно і зв’язко висловлюватись, розвитком критичного мислення та навичок емоційної саморегуляції.

У діяльності холерик енергійний, цілком віддається справі, здатний подолати основні перешко­ди, може виконувати багато завдань одночасно, якщо вони не вимагають тривалої наполегливості. У спілкуванні прагне лідерства, віддає пере­вагу рухливим іграм, динамічним заняттям. Товариський, але буває дуже прямолінійним, що заважає йому підтримувати рівні відносини з оточуючими. Важко пристосовується до всіля­ких обмежень, розпорядкових, режимних моментів, вимог старших. Діти такого типу часто намагаються ке­рувати дорослими, конфліктують зі своїми однолітками, не хочуть дотримуватись певних прави­л, можуть висловлювати протест. Вони – «На своєму місці» там, де потрібні швидка реакція і ініціатива. У холериків сильний, неврівноважений тип нервової системи.

Позитивні риси: товариський, енергійний, впевнений у собі, активний, ініціативний, вважає, що при зустрічі з перешкодами краще боротися.

Негативні риси: нестриманий, легко дратівливий, грубий, запальний, здатний на безрозсудні вчинки та ризики.

Про флегматика можна сказати, що він: спокійний, повільний, пунктуальний, врівноважений, незворушний в будь-яких ситуа­ціях, зазвичай стримує свої спонукання, пориви і емоції. У нього, як правило, не буває некерованих вчинків. Порівняно легше і успішніше виконує роботу, яка вимагає напруження і вольових зусиль. Флегматик особливо ефек­тивний при монотонній роботі. Він зовсім неквапливий, діє за принципом «сім разів відміряй, один — відріж». Любить заздалегідь заплановувати свою діяльність, дотримуватися прийнятого розпорядку життя. Він упертий і наполегливий в досягненні мети, розпочате зазвичай доводить до кінця. Коротко і змістовно спілкуєть­ся, не любить пустого базікання. Важко пристосовується до нової обстановки. Болісно реагує, коли необхідно перебудуватися або відмовитися від звичного і накатаного стилю життя. Болісно переживає прояви не­справедливості, зазіхання на приниження гідності та його прав, розлуку з близькими людьми. Боїться і не любить кардинальних змін та нестабільності. Не витримує фізичних навантажень, якщо змушений виконувати їх у швидкому темпі. Хороший там, де потрібні зваженість, неквапливість, інертність, байдужість. Сильний, урівноважений, інертний або повільний тип нервової системи.

Позитивні риси: неквапливий, схильний до порядку і розпорядку, неконфліктний, поступливий, роз­судливий, діловитий, наполегливий, володіє сильною волею, має відчуття товариства.

Негативні риси: млявий, схильний проявляти байдужість у відношенні до праці, себе, людей; надмірна сором'язливість і лінощі.

Психологічний портрет сангвініка: легко йде на контакт, швидко адаптується в новому колективі і вікових ситуаціях розвитку. Жи­вий, рухомий, швидко реагує на події. Не губиться в більшості соціальних ситуацій, як правило легко ладнає з людь­ми, знаходить спільну мову, часто стає «душею компанії». Легко й швидко при необхідності змінює тактику поведінки, винахідливий і дотепний. Міміка і жести яскраві і виразні, голос гучний, настрій доволі стійкий. Відрізняється ораторськими здібностями, життєлюбністю, мажорним настроєм, добивається глядацьких симпатій завдяки показу своєї компетенції, здатний повести за собою, користується симпатією ровесників.

Як і холерик, легко береться за справу, відгукується на все нове, але так само легко здат­ний втратити до нього інтерес, коли відчуття новизни проходить. Інтереси і нахили мають поверхневий характер. Намагається займатися тільки приємною, легкою і цікавою для ньо­го діяльністю й уникати складного, неприємного, нецікавого. Як правило вміє долати перешкоди. Люб­ить комфорт і увагу. Необхідний там, де потрібні швидка реакція і хо­лоднокровність. Сильний, урівноважений, рухливий тип нервової системи.

Позитивні риси: надто допитливий, товариський, привітний, рухомий, життєрадісний, емоцій­ний, жвавий, комунікабельний, любить бути в колективі.

Негативні риси: легковажний, безтурботливий, має нестійкі інтереси, переоцінює себе і свої можливості, не до­водить справи до кінця.

Психологічний портрет меланхоліка: такі діти малоактивні, емоційно чутливі, вразливі, малорухливі. Володіють тонким настроєм органів чуття, їх легко об­разити, глибоко переживають щонайменші невдачі, багато подій приймають близько до серця, ляк­ливі. Ці особистісні якості не можна зовсім ліквідувати. Відчуття відрізняються поглибленістю і сентиментальністю. Зви­чайно замкнутий, меланхолік розкутий тільки з близькими. Не прагне бути на перших ролях, має дуже ідеалізовані вимоги до себе і оточуючих.

Він досить пасивний у спілкуванні з дорослими і однолітками. Тактовний, уміє розпізнавати і зважати на почуття інших людей. Важко переносить інтенсивну напружену роботу, надає перева­гу спокійним видам діяльності, переважно любить гратися окремо від дітей. Швидко втом­люється, нерішучий, схильний до коливань. Дуже вразливий і чутливий до схвалення своєї діяльності чи негативної оцінки результатів своєї праці. У екстремальних і стресових ситуаціях можливий емоційний зрив, але у звичайній, доброзичливій обстановці такі діти кмітливі, уваж­ні і чутливі. Слабкий тип нервової системи. Меланхолік дуже довго і хворобливо адаптується в новому колективі.

Позитивні риси: ніжний, тактовний, делікатний, серйозний у сприйнятті, чуйний, уміє дружити.

Негативні риси: замкнутий, образливий, скритний, пригнічений, песимістичний.

Звичайно, особливості темпераменту позначаються на навчанні та можливості до кар’єрного росту. Незважаючи на різний темперамент, у кожного випускника буде свій шлях до успіху. Варто пам’ятати, що немає «поганого» чи «хорошого» темпераменту, кожен тип має негативні та позитивні психологічні риси, а існування усіх чотирьох типів темпераменту є фактором того, що вони найкращі. Людині не можна нав’язувати шляхи розвитку. Вона сама має дійти до розуміння, що потрібно саме їй. Допомогти можна лише, навчивши пізнавати себе, свої особливості та можливості. Хоча адаптуються у бізнесі і соціальному житті найкраще сильні типи нервової системи, але і слабкий тип може знайти власну нішу у світі і бути благополучним. До того ж не так уже й часто зустрічаються люди, що мають чіткі ознаки конкретного темпераменту.

Усі перераховані вище особливості типів темпераменту необхідно враховувати у профорієнтаційній роботі.

Що ж до акцентуацій характеру, то найбільш сприятливими для кар’єрного зростання є гіпертимна та демонстративна. Ці акцентуації поєднують у собі сильну нервову систему та ініціативність, активність, наполегливість у діяльності, високі організаторські і комунікативні здібності, прагнення до лідерства. Проте важливо, щоб вчитель знаючи особливості акцентуацій кожного учня, умів управляти їхнім розвитком, з метою прояву акцентуйованих рис у соціально затребуваному руслі.