УДАЧИ НА ЕКЗАМЕНЕ))

1.Сутність і функції ринку

Ринок – це сукупність відносин (актів) купівлі-продажу товарів і послуг; спосіб взаємодії виробників і споживачів, заснований на децентралізованому, безособовому механізмі цінових сигналів. Він є механізмом розподілу товарів і послуг між членами суспільства шляхом добровільного обміну.

Головними суб'єктами ринку є домашні господарства, фірми (підприємства), держава. Об'єктами ринкових відносин виступають різноманітні матеріальні і нематеріальні цінності (активи).

Функції ринку

Регулююча: ринок, як регулятор виробництва, через механізм ринкових законів встановлює необхідні пропорції відтворення; завдяки цінам ринок стимулює впровадження досягнень науки та техніки у виробництво — це сприяє розширенню асортименту товарів та послуг;

Стимулююча — ринок спонукає виробників товарів до зниження витрат, підвищення якості та споживчих властивостей товарів;

Розподільча — доходи споживачів і виробників у ринковій економіці диференціюються через ціни, зумовлюючи соціальне розшарування суспільства за доходами.

Алокаційна — ринок забезпечує виробництво оптимальної кількості товарів і послуг за допомогою найефективнішої комбінації ресурсів.

Інтеграційна — ринок об'єднує суб'єктів економічної системи в одне, сприяючи формуванню єдиного економічного простору як у межах окремої держави, так і в межах світової економіки.

Інформаційна: саме ринок дає об'єктивну інформацію про те, які товари мають попит; кожна фірма може регулювати власне виробництво.

Посередницька — ринок виступає посередником між виробником і споживачем.

Сануюча (оздоровча): ринок очищує суспільне виробництво від економічно слабких та не життєздатних господарських одиниць.

2. Класифікація ринків. Система ринків

Сучасна економіка становить собою синтез великої кількості ринків, які взаємодіють між собою. Їх класифікують за різними критеріями (рис. 3.7 і рис. 3.8). Так, за умовами діяльності виділяють вільний, монополізований і регульований ринок. Залежно від об'єктів купівлі-продажу — ринок предметів споживання, ринок ресурсів і ринок послуг. За територіальною ознакою — внутрішній, або національний, і зовнішній, або міжнародний ринок. Внутрішній ринок поділяють на регіональний, локальний і місцевий. Ринок ресурсів поділяють на ринок капіталу, робочої сили і природних ресурсів. Виділяють також ринки окремих товарів. На основі співвідношення попиту і пропозиції виділяють перенасичений, збалансований і дефіцитний ринок. Наведену класифікацію не можна вважати вичерпною. Ринок можна класифікувати і більш детально.

Рис. 3.7. Класифікація ринків за економічним призначенням об'єктів

Рис. 3.8. Основні види ринків

3. Ринок як соціальний інститут

Суспільна система функціонує й розвивається за допомогою обміну результатів діяльності різноманітних форм суспільного виробництва, а ринок є інститутом, що створює правила та регулює відносини між суб'єктами обміну. Соціологія досліджує ринок як інститут, що інтегрує соціальні дії людей у всіх сферах суспільства: виробничій, побутовій, освітній, духовній та інших - і перетворює їх у ринкову поведінку економічних суб'єктів. Ринок виникає як результат поділу праці, внаслідок якого відособлюються різні виробники і створюється потреба в обміні вироблених ними продуктів. Відособлення виробників має не тільки технологічний та економічний вимір. Соціологічна природа його визначається стійким закріпленням виробників за різними прошарками суспільства. Соціологічна структура ринкових суб'єктів визначає комплексний характер обмінних процесів, що містять різнорідні - економічні, політичні, соціальні, культурні й психологічні - компоненти. При здійсненні обміну його учасники дотримуються таких принципів: сумісності, домовленості, еквівалентності. Сумісність як принцип передбачає певні вимоги до ринкових суб'єктів. Вони мають відповідати двом умовам: бути різними, тобто мати різні потреби й здібності; мати потребу один в одному, тобто бути сумісними. Домовленість є принципом, який передбачає, що для здійснення обміну необхідне чітке розмежування прав і обов'язків обох сторін. Еквівалентність як принцип передбачає досягнення взаємного задоволення від обміну. Це досягається за допомогою тотожності винагород. Реалізація зазначених принципів впливає на механізми функціонування ринку. Вони можуть бути розмежовані таким чином: - правила обміну визначаються децентралізовано й залежать здебільшого від самих ринкових суб'єктів. Вирішальна роль належить попиту та пропозиції. За допомогою цих важелів ринкові суб'єкти взаємно адаптуються і координують свої дії; - ринок має високу чутливість до змін, і це дозволяє йому найбільш реально оцінювати працю й товари виробників, гроші споживачів. Тому ринок здійснює непрямий контроль за розподілом і використанням економічних ресурсів суспільства; - основним мотивом ринкової поведінки є отримання прибутку, і ринок дає можливість будь-яким суб'єктам вільно реалізовувати свої інтереси; - залежно від ступеня реалізації цих механізмів оформляються три типи ринкових інститутів: вільний ринок (повна реалізація принципу збалансованого попиту та пропозиції); регульований ринок - частково або централізовано через методи планування; соціальний ринок - де створюються умови підвищення якості споживання для всіх соціальних груп суспільства. Ринок функціонує як соціальна система за допомогою взаємодії трьох підсистем: споживчого попиту, торговельних організацій, товарних фондів. Споживчий попит є складним соціально-економічним процесом, що інтегрує економічні можливості споживачів з їх культурними, моральними та психічними якостями. В основу споживчого попиту покладено потреби людей, що перетворюються в мотив участі в ринкових відносинах за умови підкріплення необхідними економічними ресурсами (платоспроможністю). Споживчий попит формує соціальні параметри ринку. Вони розширюються або звужуються залежно від соціальних позицій споживачів, а отже, і від обсягу та рівня їх потреб. Критерії соціологічного виміру споживчого попиту ґрунтуються на ієрархії потреб, споживчому стилі й ринкових стереотипах. Ієрархія потреб відбиває пріоритети їх задоволення. Ці пріоритети визначаються, виходячи із соціальної належності ринкових суб'єктів.

4. ЗАКОНИ ПОПИТУ І ПРОПОЗИЦІЇ, РІВНОВАЖНА ЦІНА. По́пит та пропози́ція — економічна модель, що описує процес ціноутворення на ринку. Ця модель вводить поняття попиту та пропозиції в якості універсальних характеристик ринку та доводить, що, за умовами певних припущень, ці характеристики урівноважуються та приводять до встановлення певної ціни на даний товар. При цьому попит — представлена на ринку потреба в товарах, а пропозиція — кількість товару, який є на ринку або може бути доставлений на нього. Висновок моделі про урівноваження добре відповідає поведінці великого числа ринків та вважається важливим економічним законом.

Попит — це запит фактичного або потенційного покупця, споживача на придбання товару за наявних у нього коштів, що призначені для цієї покупки. Попит відображає, з одного боку, потребу покупця в деяких товарах або послугах, бажання придбати ці товари або послуги в певній кількості і, з іншого боку, можливість сплатити за покупку по цінах, що знаходяться в межах «доступного» діапазону.

Разом з цими узагальненими визначеннями попит характеризується рядом властивостей і кількісних параметрів, з яких перш за все слід виділити об'єм або величину попиту. З позицій кількісного виміру попит на товар, розуміється як об'єм попиту, означає кількість даного товару, яку покупці (споживачі) бажають, готові і мають грошову можливість придбати за деякий період за певними цінами. Іншими словами — попит як об'ємний показник характеризує кількість продукту, яку покупці здатні, мають намір, будуть, купувати по різних можливих цінах.Але окрім ціни на величину попиту впливає і ряд інших чинників, які іноді називають неціновими. Це перш за все споживчі смаки, мода, величина доходів (купівельна спроможність), величина цін на інші товари, можливість заміщення даного товару іншими.

Закон попиту — величина (об'єм) попиту зменшується у міру збільшення ціни товару. Математично це означає, що між величиною попиту і ціною існує обернено пропорційна залежність (проте не обов'язково у вигляді гіперболічно представлено формулою y=a/x). Тобто підвищення ціни викликає зниження величини попиту, зниження ж ціни викликає підвищення величини попиту.

Природа закону попиту не складна. Якщо у покупця є певна сума грошей на придбання даного товару, то він зможе купити тим менше товару, що більша ціна і навпаки. Звичайно, реальна картина набагато складніша, оскільки покупець може залучити додаткові кошти, придбати замість даного товару інший — товар субститут. Але в цілому закон попиту відображає головну тенденцію — згортання об'єму закупівель зі зростанням цін на товар в умовах, коли грошові можливості покупця обмежені певною межею.

Нецінові фактори, які впливають на попит:

рівень доходів у суспільстві;

розміри ринку;

мода, сезонність;

наявність товарів-субститутів (замінників);

інфляційні очікування.

Закон пропозицій

Закон пропозиції — при інших незмінних чинниках величина (об'єм) пропозиції збільшується у міру збільшення ціни на товар.

Зростання величини пропозиції товару при збільшенні його ціни обумовлене в загальному випадку тією обставиною, що при незмінних витратах на одиницю товару із збільшенням ціни росте прибуток і виробникові (продавцеві) стає вигідним продати більше товару. Реальна картина на ринку складніша за цю просту схему, але виражена у ній тенденція має місце.

Рівноважна ціна

Рівноважна ціна

Конкретні параметри операцій залежать не тільки від співвідношення сил суб'єктів даного ринку, але і від багатьох інших чинників, наприклад, від рівня інформованості учасників або ступені залученості в ринкові відносини (у адміністративній економіці СРСР багато підприємств були парадоксально зацікавленими у високих витратах на закупівлю сировини і комплектуючих виробів, що збільшують у свою чергу їхні звітні валові показники).

Такі ситуації типові для ринків країн з перехідною економікою, або відчутною ринковою владою, що дозволяє проводити дискримінаціюпокупця. Збіг цін і об'ємів попиту і пропозиції, що досягається при цьому, навряд чи можна назвати стійким, оскільки принаймні в однієї з сторін операції тут в наявності стимул змінити положення, що утворилося.

Важливо відзначити, що при цьому ні у тієї, ні у іншої сторони не буде бажання змінити дану ситуацію: спад цін нижче рівноважної стане невигідно не тільки продавцям, але і покупцям, оскільки скоротить кількість пропонованого товару, а зростання ціни вище за рівноважний рівень не влаштує ні покупців, ні продавців, оскільки зменшить об'єм товару, що є об'єктом купівлі. Виходить, що при вказаних відхиленнях ціни від рівноважного значення в самій ринковій системі виникнуть сили, що повертатимуть її до первинного стану.

5. КОНКУРЕНЦІЯ В РИНКОВОМУ ГОСПОДАРСТВІ Однією із визначальних рис світової економіки є те, що економічні взаємовідносини її суб’єктів проявляють себе у конкуренції, яка є іманентною (властивою) існуванню ринкової системи господарювання. Конкуренція - могутня рушійна сила усієї системи ринкового господарства, тип взаємовідносин між виробниками з приводу встановлення цін і обсягів пропозиції товарів на ринку. Стимулом, що спонукає людину до конкурентної боротьби, є намагання перевершити інших. Конкуренція - це динамічний процес, що прискорює свій рух. Він служить кращому забезпеченню ринку товарами. Конкуренція - це елемент ринкового механізму, який забезпечує взаємодію ринкових суб’єктів у виробництві і збуті продукції, а також у сфері прикладання капіталу.

Конкуренція (лат. concurrere - зіштовхуватися) означає суперництво між окремими суб’єктами ринкового господарства за найбільш вигідні умови виробництва і реалізації (купівлі і продажу) товарів.

У ринковій економіці таке зштовхування неминуче, бо воно породжується наступними об’єктивними умовами:

- наявністю великої кількості рівноправних ринкових суб’єктів;

- повною економічною відокремленістю кожного з них;

- залежністю ринкових суб’єктів від кон’юнктури ринку;

- протиборством з усіма іншими ринковими суб’єктами за задоволення купівельного попиту.

Конкурентна боротьба за економічне процвітання і виживання є економічним законом ринкового господарства. Це боротьба серед продавців, серед покупців, між продавцями і покупцями. Продавці хочуть продати свої продукти якомога дорожче, але конкуренція змушує їх збувати продукцію дешевше, щоб стимулювати купівельний попит. Інколи на ринку застосовують демпінг (англ. Dumping - скидання, штучне зниження цін на товари на зовнішніх ринках для їх завоювання, усунення конкурентів) - продаж товарів за надзвичайно низькими (так званими викидними) цінами.

Конкуренція - двигун економічного прогресу. Це пояснюється тим, що ринкове суперництво призводить до успіху у тому випадку, якщо підприємець турбується не лише про збереження, але й розширення свого виробництва. Для цього він намагається удосконалити техніку і організацію праці, підвищує якість товарів, знижує витрати на виробництво одиниці продукції і тим самим має можливість знизити ціни, розширює асортимент товарів, покращує торгове і післяторгове обслуговування покупців.

Формою існування конкуренції є суспільна система норм і правил ринкової поведінки господарських суб’єктів (підприємств), яка визначається ринковими методами функціонування економічної системи і державними нормами (економічною політикою).

Сучасна економічна наука виділяє дві форми конкуренції: вільну (чисту або досконалу) і обмежену (недосконалу), що стало результатом еволюції ринкової системи. Внаслідок цього відбувається модифікація законів конкуренції, виявом якої є те, що вільна конкуренція перетворюється на регульовану.

6. ОСОБЛИВОСТІ РИНКУ ЧИСТОЇ АБОДОСКОНАЛОЇ КОНКУРЕНЦІЇ Ринок досконалої конкуренції — це структура, яка має низьку концентрацію продавців і покупців, регулюється виключно автоматичними ринковими механізмами попиту, пропонування, ціни, без втручання будь-яких інституцій — державних чи недержавних.  Недосконало конкурентними є ринки, на яких або покупці, або продавці у своїх рішеннях враховують власну здатність впливати на ринкову ціну. Ця особливість змінює поведінку фірм і розподіл ресурсів. Група ринків недосконалої конкуренції включає кілька ринкових структур, основними з яких є чиста монополія (монопсонія), олігополія (олігопсонія), монополістична конкуренція.  Не всі ринкові структури можна спостерігати в реальному житті. Так, ринок досконалої конкуренції, який ніким не регулюється, і чиста монополія, за якої все виробництво певного виду продукції зосереджується на одній єдиній фірмі, — це крайні випадки полярних ринкових структур. У практиці господарювання лише деякі галузі наближено нагадують їх. Тому досконалу конкуренцію і чисту монополію називають ідеальними ринковими структурами.  Найбільш поширеними в сучасній практиці господарювання країн світу є олігополія та монополістична конкуренція, їх відносять до реальних ринкових структур.  Особливість досконалої конкуренції полягає в тому, що окрема конкурентна фірма не може відчутно вплинути на ринкову ціну, встановити ціну вище, ніж ринкова, оскільки на ринку існує дуже велика кількість інших продавців-конкурентів і покупці можуть придбати необхідну кількість цієї продукції у інших продавців за ринковою ціною. Отже, виробник не має можливості впливати на ціну і обмежений у використанні цінових методів конкуренції.  Ринкова ціна формується на ринку під впливом попиту і пропозиції. При цьому потреби у контролі за цінами з боку держави, в умовах чистої конкуренції підприємство повинно уважно вивчити попит споживачів, можливі його коливання. Важливою проблемою є пристосування виробника до цін. В умовах досконалої конкуренції виробник добре знає, що ціна не залежить від обсягу його виробництва; пропонувати більш високу ціну марно, зменшити ціну — означає зменшити прибуток.

7.РИНОК НЕДОСКОНАЛОЇ КОНКУРЕНЦІЇЇ.

Ринок недосконалої конкуренції - ринок, на якому і продавці, і покупці можуть істотно впливати на ціни. На Р.н.к. існує в певній мірі ринкова влада одного із суб'єктів ринку і відсутня свобода вираження економічних відносин, властива умовам досконалої конкуренції.

Існує три основні структури (моделі) ринку недосконалої конкуренції:

- Чиста монополія;

- Олігополія;

- Монополістична конкуренція.

    Чиста монополія - ​​це ринок, на якому функціонує один продавець. В умовах чистої монополії галузь складається з однієї фірми, тобто поняття фірма і галузь збігаються. Входження в галузь для інших фірм блоковано. Перешкодою для входження в галузь можуть бути:

- Низькі витрати виробництва великої фірми, монополізувала ринок (ефект масштабу);

- Наявність державних патентів і ліцензій;

- Виключні права на найважливіші джерела сировини;

- Надання урядом одній фірмі статусу єдиного продавця (транспортні послуги, зв'язок, газопостачання).

    Умовою існування чистої монополії є унікальність запропонованої продукції, відсутність близьких замінників. Чиста монополія в масштабах національного господарства - явище рідкісне, однак вона досить широко представлена ​​на місцевих ринках. Практично в будь-якому місті один продавець продає електроенергію, забезпечує водопостачання, надає телеграфні послуги, забезпечує транспортні перевезення і т.д. У зв'язку з тим, що чиста монополія не просто обмежує, а фактично ліквідує конкуренцію, держава стосовно чистих монополій проводить антимонопольну політику.

    Олігополія (від грецького оліго - небагато і поле - продаю) - це ринок, на якому домінує декілька великих фірм. (Так, наприклад, в США є 9 фірм-продавців жувальної гумки, на частку яких припадає 95% річних продажів.) Чіткого кількісного критерію олігополії у вигляді числа фірм немає, але зазвичай воно коливається від трьох до десяти. Олігополія, що складається з 3-4 фірм, називається "жорсткою"; складається з 4-9 фірм, на частку яких припадає 70-80% ринку, називається "аморфною". Олігополія може існувати на ринку стандарти-зований продукції (нафта, цемент) або на ринку диференційованої продукції (автомобілі, побутова техніка).

Розрізняють олігополію збалансовану (кілька фірм однакового розміру) і асиметричну (один продавець-лідер і ряд невеликих продавців).

Фірми, що функціонують на олігополістичному ринку, одержують високі прибутки тому що, як і у випадку чистої монополії, входження в галузь для фірм-аутсайдерів утруднено. Характерною особливістю олігополістичного ринку є взаємозалежність фірм - будь-який з олігополістів знаходиться під істотною дією поведінки решти фірм і вимушений враховувати цю залежність.

    Результати функціонування фірми-олігополіста залежать не тільки від її влас ¬ ної політики, а й від рішень її конкурентів. Якщо одна фірма ("Кока-кола") знизить ціну на свою продукцію, то інша фірма, функціонуюча в цій галузі ("Пепсі-кола"), буде змушена також знизити ціну своєї продукції. Цінова конкуренція серед олігополістів носить руйнівний характер, тому фірми прагнуть до угоди про ціни, зміщуючи конкуренцію в напрямку якості, реклами, індивідуалізації продукції.

    Монополістична конкуренція. На ринку такого типу є безліч продавців, що продають однотипну, але диференційовану продукцію (наприклад, джинси, зубна паста), у відношенні якої продавець поводиться як монополіст. Продавці самостійно визначають ціну на свої товари, об'єми продажів. Але оскільки продавців аналогічної продукції багато й обсяг продажів окремою фірмою відносно невеликий, остільки контроль фірми над цінами обмежений. Основні методи конкуренції - товарні знаки, реклама, виділяють розходження товарів. Вхід на ринок монополістичної конкуренції відносно вільний.

    Зовні монополістична конкуренція схожа з досконалою конкуренцією, але наявність хоча обмеженою, але монопольної влади веде до того, що виробництво, здійснюється з витратами вищими, ніж в умовах досконалої конкуренції. Однак широкий вибір марок, видів, стилів, якості продукції дозволяє краще задовольняти різноманітні потреби покупців, компенсуючи тим самим втрати суспільства від більш високих витрат виробництва.