4.Творчий задум. Творче натхнення.

Задум - це вихідне уявлення режисера про його майбутнє твір, його більш-менш свідомий прообраз, з якого починається творчий процес.

План, заявка, начерк, експлікація - ось найбільш поширені форми фіксації задуму. Деякі режисери дуже розгорнуто розписують на папері свій задум, намагаючись якомога точніше його конкретизувати (французькому режисерові Рене Клеру належить фраза: "Мій фільм вже готовий - його залишилося тільки зняти"). Інші ж режисери, наприклад Мікельанджелло Антоніоні, намагаються не конкретизувати задум до початку роботи на майданчику.

У реалізації ж задуму режисера головує образотворчість, - тобто відтворення засобами режисури зовнішнього чуттєво-конкретного образу дійсності.

«Художник пише не те, що бачить, а те, що побачать інші» (Поль Валері) «Для того, щоб здивуватися, досить хвилини; для того, щоб здивувати, потрібні довгі роки» (Клод Гельвецій) «Краса — змагання до досконалості»

Художника вражає інтригуючий початок-сон, що є своєрідним інсайтом, супроводжуваним народженням потоку ідей: на знайомій автотролейбусній зупинці, де досить людно, навпроти центрального ринку під дощем на тротуарі «в чорному місиві» болота тонуло немовля. Лише голівка ще трималася зверху, а «очка покірно дивилися на світ». Але дитину ніхто не рятував: перехожі напівбайдуже, напівстривожено зиркали на дитячу голівку і минали. Минула і жінка, яка Артему Петровичу здалася матір'ю. Не порятував і він: «якась дужа сила скувала йому рухи...». У ранішніх розмислах художник намагається себе виправдати, адже уві сні він був лише пасивний спостерігач, глядач. Однак оте, що підсвідомо випорснуло, «не контрольоване нашорошеним розумом», рушило на нього зливою риторичних запитань: «Що ж це було?», «Хто ж та дитина?», «Чому не запам'ятав профіль тої жінки?» Щось притчево-моральне вбачав у своєму сні і розумів, що «… робота буде довга... головне, не сполохати те, що йде до тебе, дається тобі, відкривається поступово... Але й не відкладати на потім, бо «магма може застигнути».

Борис Харчук. Повість "Планетник". Передав легенду, яку почув від Олени Булиги.

ШЛІФУВАННЯ твору. Дія за значенням шліфувати і шліфуватися. Шліфування — це остаточний процес обробки літературного твору. Вплив традицій яскраво виявляється і в зародженні, і в шліфуванні, і в передачі з уст в уста творінь народної музи (Народна творчість та етнографія, 1, 1965, 4); Народження і виношування творчого задуму, ліплення художніх образів, шліфування сюжету, композиції твору, прагнення до найвищої виразності ідеї, до високомайстерного втілення наміру — ось довгий, кропіткий і нелегкий шлях творця (Радянське літературознавство, 8, 1965, 5).

5. Діагностика літературних здібностей

Літературні здібності належать до категорії спеціальних здібностей, тобто до " системі властивостей особистості, які допомагають досягти результатів у галузі діяльності " (за Л.Д.Столяренком), у разі, в літературній діяльності. Провідними властивостями літературних здібностей є: особливості творчого уяви і мислення, - яскраві, наочні образи пам'яті, - відчуття мови, - розвиток естетичних почуттів. Вирізняють такі компоненти літературних здібностей: поетичне сприйняття дійсності, емоційна вразливість, художня спостережливість, добра образна і емоційна пам'ять, образне мислення та творча уява, багатство мови, що забезпечує відносну легкість словесного оформлення образів.

Аналіз психолого-педагогічних концепцій та дослідницьких парадигм художньо-естетичної діяльності в західній та вітчизняній науці дозволяє розглядати самостійне художньо-словесне самовираження письменника як складний природний, багатофункціональний процес. Останній актуалізує естетичний потенціал і є засобом саморозвитку творчої особистості.

1. Поясніть, у чому полягає автобіографічна основа новели М.Коцюбинського "Інтермецо.

2.Обгрунтуйте питання, як розглядався творчий процес на різних етапах розвитку цивілізації? Уточнення: цивіліза́ція — це людська спільнота, яка впродовж тривалого періоду часу (процес зародження, розвиток, загибель чи перетворення цивілізації) має стійкі особливі риси в соціально-політичній організації, економіці та культурі (науці, технологіях, мистецтві тощо), спільні духовні цінності та ідеали, ментальність (світогляд).

3. Поміркуйте і дайте відповідь, чому філософ Микола Бердяєв розглядав творчість як фундаментальну характеристику людини?

4. Законспектуйте в зошит кілька висловлювань відомих західноєвропейських філософів про творчість та поясніть, що є спільним для філософії життя екзистенціалізму і фрейдизму.

5. Напишіть роздум: діагностика творчих здібностей учня на уроках української мови та літератури.

Література

Основна

1. Антологія світової літературно-критичної думки XX ст. / За ред. Марії Зубрицької. – Львів: Літопис, 1996. – 633 с.

2.  Історія української літературної критики та літературознавства: Хре­стоматія: У 3 кн.: Навч. посібник / Упорядн.: П.М.Федченко, М.М.Павлюк, Т.В.Бовсунівська; За ред. П.М.Федченка. – К.: Либідь, 1996-1998.

3. Історія української літератури ХХ ст.: У 2 кн / За ред. В.Г.Дончика. – К.: Либідь, 1998.

4. Літературознавчий словник-довідник / За ред. Р.Т.Гром'яка, Ю.І.Коваліва, В.І.Теремка. – К.: ВЦ "Академія", 2006. – 752 с.

5. Наєнко М.К. Українське літературознавство: Школи, напрями, тенде­нції. – К.: ВЦ "Академія", 1997. – 320 с.

6. Наєнко М.К. Історія українського літературознавства: Підручник. –  К.: Академія, 2001. – 360 с.

7. Українське слово: Хрестоматія української літератури та літературної критики XX ст.: В 4 кн. / Упорядн.: Євген Федоренко, Василь Яременко; Наук. ред. Анатолій Погрібний. – К.: Дніпро, 1993-1995.

Додаткова

1. Білецький Л.Т. Основи української літературно-наукової критики / Упоряд., авт. іст.-біогр. нарису та приміт. М.М.Ільницький. – К.: Либідь, 1998. – 408 с.

2. Бурляй Ю.С. Основи літературно-художньої критики. - К.: Гол. вид-во видавн. об'єднання "Вища школа", 1985. – 247 с.

3. Євшан М. Критика, Літературознавство, Естетика / Упоряд., пе¬реди, та прим. Наталії Шумило. – К.: Основи, 1998. – 658 с.

4. Єфремов С.О. Історія українського письменства / Худож. оформл. В.М.Штогрина. – К.: Феміна, 1995. – 688 с.

5. Жулинський М.Г. Із забуття – в безсмертя (Сторінки призабутої спад-щини). – К.: Дніпро, 1990. –  447 с.

6. Іванишин В., Іванишин П. Пізнання літературного твору: Методичний посібник для студентів і вчителів. – Дрогобич, 2003. – 56 с.

7. Історія української літератури кінця XIX - початку XX ст.: Підруч. / За ред. Н.Й.Жук, В.М.Лесина. - 3-тє вид., допов. і перероб. – К.: Вища шк., 1989. –           439 с.

8. Історія української літератури ХІХ ст.: У 2 кн. / За ред. М.Г.Жулинського. – К.: Либідь, 2006.

9. Історія української літературної критики / М.Д.Бернштейн, Н.Л.Калениченко, П.М.Федченко та ін. – К.: Наук, думка, 1988. – 456 с.

10.   Качкан В.А. Критика як специфічний вид публіцистичної творчості // Качкан В.А. Жанри публіцистики: Навч. посібник. – К.: НМК ВО, 1988. – С. 70-117.

11.   Кузьменко В.І. Словник літературознавчих термінів: Навч. посібник з літературознавства за оновленою програмою. – К.: Укр. письменник, 1997. – 230 с.

12.   Куца О. Основи літературознавства. – К., 2005. – 88 с.

13.   Очерк истории  украинской советской литературы. – М.: Изд-во АН СССР, 1954. – 448 с.

14.   Павлишин М. Канон та іконостас: Літературно-критичні статті. – К.: Час. 1997 – С.184-237.

15.   Пономарів О. Культура слова: Мовностилістичні поради: Навч. посібник. – К.: Либідь, 1999. – 240 с.

16.   Салига Т. Ю. Імператив: Літературознавчі статті, критика, публіцистика. – Львів : Світ, 1997. – 350с.

17.   Федченко П.М. Літературна критика на Україні першої половини XIX ст. – К.: Наук. думка, 1982. – 381 с.

18.   Чижевський Д. Історія української літератури: Від початків до доби реалізму. – Тернопіль: Феміна, 1994. – 480 с.

19.   Шерех Ю. Третя сторожа: Література. Мистецтво. Ідеологія. – К.: Дніпро, 1993. – 590 с.

20.   Харчук Р.Б. Сучасна українська проза: Постмодерний період: Навч. посіб. – К.: ВЦ «Академія», 2008. – 248 с.

21. Білоус П.В. Вступ до літературознавства. - К.: "Академія", 2011. - 336 с.

  Статті та інші видання:

1. Агеєва В. Жіночій простір: Феміністичний дискурс українського модернізму. – К., 2003. – 370 с.

2. Александрова Г.А. Наукова спадщина Миколи Шашкевича і розвиток порівняльного літературознавства в Україні кінця ХІХ – початку ХХ ст. – Автореф. дис. ...канд.філол.наук. – К., 2001. – 16 с.

3. Баран Є. Літературна ситуація 1999-го: Час Єзуїтів // Слово і час. – 1999. – № 3. – С.58.

4. Грабович Г. Сергій Єфремов як історик українського письменства // Сучасність. – 1976.  - № 10.

5. Денисова Т. Феномен постмодернізму: контури й орієнтири // Слово і час. –1995. – № 2.

єр Кривбасу. – 2002. - № 149.6. Демська-Бузуляк Л. Справжнє обличчя літературного покоління 90-х – спроба ідентифікації // Кур

7. Жінка як текст: Емма Андрієвська, Соломія Павличко, Оксана Забужко: фрагменти творчості і контексти / Упоряд. Л. Таран. – К.: Факт, 2002. – 208 с.

8. Зборовська Н. Шістдесятники // Слово і час. – 1999. - № 1. – С.74-80.

9. Літературні рушення 90-х: модернізм, постмодернізм, авангард, молодь сучасна і колишня //   Слово і час. – 1999. - №3. – С.51-57.

10.      Зборовська Н. Перцепція феміністки у західноєвропейському дискурсі та українському письменстві // Слово і час. – 2005. - № 1. – С.55-62.

11.      Літературні рушення 90-х: модернізм, постмодернізм, авангард, молодь сучасна і колишня // Слово і час. – 1999. – №3. – С.51-57.

12.      Лощинська Н. “Червоний шлях” і літературно-художній процес 20-30-х рр. // Всесвіт. – 1998. – № 11. – С.137-139.

13.      Мишанич О. З минулих літ: Літературознавчі статті і дослідження різних років. – К.: Вид-во Соломії Павличко „Основи”, 2004. – 390 с.

14.      „Найголовніше.. – момент істини”. Пам΄яті академіка Леоніда Новиченка: Збірник. – К.: ПЦ „Діамант”, 2004. – 371 с.

15.      Пахаренко В. Поетика модернізму, авангардизму, постмодернізму // Українська мова і література в середніх школах, гімназіях… – 2006. – № 2. –   С. 50-56.

16.      Пашник О. Теоретичні проблеми універсально-культурного аналізу в сучасному літературознавстві // Слово і час. – 2004.– № 7. – С.57-61.

17.      Петров В. Проблеми літ-ва за останнє 25-ліття // Українське слово. – К.,1993. – Т.1.

18.      Проблеми інтерпретації і рецепції худ.тексту: Зб.наук.праць на пошану проф.. Н.Шляхової з нагоди її 70-річчя / Одеський нац.ун. ім.. І.Мечнікова; Редкол. Є.Черноіваненко. – Одеса: Астопринт, 2003. – 351 с.

19.      Шумило Н. Під знаком національної самобутності: Укр.худ.проза і літ.критика кінця ХІХ – початку ХХ ст. – К: За друга. 2003. – 254 с.

 20. Яременко В. Визначальні художньо-стильові напрями і течії в літературі XX ст. // Українське слово: Хрестоматія української літератури та літературної критики XX ст.: В 4 кн. — К., 2003. — Кн. 1.    21. Історія української літератури XX століття: У 2 кн. / За ред. В.Г. Дончика. — К, 1998. — Кн. 1.

22. Агеева В. Українська імпресіоністична проза. — К, 1994.

23. Гундорова Т. Проявлення Слова. Дискусія раннього українського модернізму. Постмодерна інтерпретація. — К., 1997.

24. Федунь М. Автобіографічні оповідання Івана Франка / М. Федунь // Обрії. - 2006. - № 2. - С. 72-75.

25. Потебня А. Эстетика и поэтика.– М., 1976. – С. 195.

26. Большакова А.Ю. Теория автора в современном литературоведении // Известия АН. Серия литературы и языка. – 1998. – Т. 57. – № 5. – С. 15-24.

27. Силантьева В.И. Художественное мышление переходного времени (литература и живопись). – Одесса, 2000.

28. Брюховецький В. Специфіка і функції літературно-критичної діяльності. – К., 1986.

29. Мацько В.П. Чародій дива калинового. - Хмельн.: Просвіта, 1997.