Питання і завдання для самоконтролю

1. За схемою визначте стопи та їх назву, наприклад: [^__ U ], двоскладова

стопа, хорей.

     [U ^__ ]; [U U]; [ ^{__    __}].

[^__ UU]; [U ^__ U]; [UU ^__]; [^{__ __} U]; [U ^{__  __}]; [^__ U ^__].

[^__ UU ^__];   [^__ UUU].

2. Наведіть приклади чоловічої і жіночої рими.

3. Визначте, якою стопою написано вірш П.Грабовського

Ру/чень/ки/ терп/нуть/, зли/па/ють/ся/ ві/чень/ки,

Бо/же/, чи/ дов/го/ тяг/ти?

/ __ UU/ __ UU/ __ UU/ __UU/

/ __ UU/ __ UU/ __

4. Якщо ритмічний лад віршування спирається на однакову кількість складів у рядках, то як називається така система?

5. Дайте визначення, що таке строфа. Наведіть приклад.

Лекція 9. Літературні стилі. Індивідуальний стиль письменника

1.1. Поняття стилю в літературі (художньо-стильові напрями).

1.2. Оригінальність індивідуального стилю автора.

2. Стиль авторський чи індивідуальний: визначення "Стиль — це людина"

3. Зв'язок між стилем та змістом твору

4. Носії стилю. Стиль і мова.

1.1. Художньо-стильові напрями і течії в літературі

       Перед тим як розбиратись із конкретними літературними напрямами, методами, стилями, спочатку слід довідатися, як тлумачаться в теорії літератури ці поняття.               Художній метод — це сукупність принципів ідейно-художнього пізнання та образного відтворення світу, спосіб осягнення дійсності засобами мистецтва. В історії літератури виділяють такі художні методи: бароко, класицизм, сентименталізм, романтизм, реалізм, натуралізм, модернізм. Кожний художній метод (за винятком модернізму) має відповідний літературний напрям. Напрям користується певним методом, заснованим на ньому.               Літературний напрям — це конкретно-історичне втілення художнього методу, що проявляє себе в ідейно-естетичній спільності групи письменників у певний період часу. Літературний напрям є своєрідним синтезом (поєднанням) художнього методу та індивідуального стилю письменника. Категорія напряму передбачає об'єднання митців на основі єдиного методу, а також певну схожість індивідуальних стилів. Кожному літературному напрямові відповідає сукупність творів, які мають спільні, характерні риси. У межах одного літературного періоду може виступати кілька літературних напрямів, наприклад, у Просвітництві — класицизм, рококо, сентименталізм. Назва домінантного (провідного) напряму нерідко стає назвою цілого періоду, а його часові межі — межами періоду (бароко, романтизм, модернізм).               Основні літературні напрями:        - бароко (XVII — XVIII ст.);        - класицизм (XVIII — початок XIX ст.);        - сентименталізм (друга половина XVIII — початок XIX ст.);        - романтизм (кінець XVIII — початок XIX ст.);        - реалізм (друга половина XIX ст.);        - модернізм (кінець XIX — XX ст.);        - імпресіонізм, символізм, неоромантизм, імажинізм, футуризм, акмеїзм, експресіонізм, дадаїзм, сюрреалізм, екзистенціалізм тощо;        - постмодернізм (з 1980-х pp.).               Літературні напрями можуть мати складові частини. Ці розгалуження напрямів називають течіями чи школами.               Стиль — сукупність ознак, які характеризують твори певного часу, напряму, індивідуальну манеру письменника. Поняття стилю сьогодні є багатогранним. У літературознавстві також спостерігається багатозначність цього поняття. Дослідники розглядають:        - стиль доби; стиль напряму й течії;        - стиль письменника і стиль певного періоду його творчості; стиль твору і стиль його окремого елемента.        Найпоширенішим у науці про літературу є розуміння стилю як індивідуальної творчої манери, «творчого обличчя» окремого письменника. Отже, індивідуальний стиль — це прояв сукупності особливих істотних ознак таланту письменника в конкретному художньому творі чи у всій його творчості, індивідуальне втілення художнього методу.