38. Неповною індукцією називається умовивід, у якому загальний висновок виводиться із засновків, котрі не охоплюють усіх предметів класу.

Модусами силогізму називаються різновиди фігур, які відрізняються одна від одної кількістю і якістю суджень, котрі складають їх засновки й висновок.Модуси категоричного силогізму позначаються трьома заголовними літерами тих суджень, із яких побудовано силогізм.

Прямим доказом називається доказ, у котрому теза обґрунтовується безпосередньо аргументами.

Розподілений термін — термін, який мислиться в повному обсязі, тобто обсяг якого повністю включається в обсяг іншого або повністю з нього виключається.

Обернення – перетворення судження в результаті якого суб'єкт вихідногосудження стає предикатом, а предикат – S висновку.

39. Демонстрація — це не якесь окреме судження" наявне в доказі, окрім суджень" у яких виражені теза й аргументи, а спосіб (або форма) зв'язку тези й аргументів доказу.

Фігурами силогізму називаються форми силогізму, що відрізняються одна від одної розташуванням середнього терміна в засновках. Існує чотири фігури силогізму.

Пустим поняттям називається поняття з нульовим обсягом, тобто поняття, логічний клас якого не має жодного елемента. Наприклад, "круглий квадрат", "вічний двигун", "Бог", "русалка", "відьма" тощо.

Закон тотожності формулюється так: будь-яка думка про предмет у процесі даного міркування тотожна сама собі, скільки б разів вона не повторялась.

Родовидове визначення – визначуване поняття, підводиться під друге, більш ширше поняття, що є найближчим його родом, і вказуються ознаки, котрими відрізняється визначуване поняття від інших понять, які входять до цього роду.

40. Аналогією називається такий умовивід, в якому від схожості предметів в одних ознаках робиться висновок про схожість цих предметів і в інших ознаках.

Прямим доказом називається доказ, у котрому теза обґрунтовується безпосередньо аргументами.

Фігурами силогізму називаються форми силогізму, що відрізняються одна від одної розташуванням середнього терміна в засновках. Існує чотири фігури силогізму.

Розподілений термін — термін, який мислиться в повному обсязі, тобто обсяг якого повністю включається в обсяг іншого або повністю з нього виключається.

Обернення – перетворення судження в результаті якого суб'єкт вихідногосудження стає предикатом, а предикат – S висновку.

41. Умовиводом називається форма мислення, за допомогою якої з одного або кількох суджень виводиться нове судження, котре містить у собі нове знання.

Обсяг поняття — сукупність предметів або явищ, мислимих у понятті.Обсяг поняття становить коло предметів, на котрі поширюється дане поняття.

Конкретним називається поняття, яке відтворює предмет у його цілісності.

Закон тотожності формулюється так: будь-яка думка про предмет у процесі даного міркування тотожна сама собі, скільки б разів вона не повторялась.

Відношення перехрещення – мають деяку загальну (спільну)частину своїх обсягів

42. Генетичне визначення (від грецької "генезис", що означає "походження") — це таке визначення, в якому зміст поняття розкривається за допомогою вказівки на спосіб виникнення предмета. Описуючи походження предмета, ми перелічуємо його істотні ознаки і, таким чином, з'ясовуємо зміст визначального поняття.

Судження із відношенням — це судження, що відображає відношення між окремими предметами або їхніми ознаками.

Закон достатньої підстави формулюється так: будь-яка істинна думка має достатню підставу.Із закону достатньої підстави випливає така його вимога: будь-яка думка може бути істинною тільки тоді, коли вона обґрунтована.

Непрямим доведенням називається доказ, у котрому істинність тези обґрунтовується за допомогою доказу хибності антитези.

Конструктивна Проста дилема —дилема, висновком якої є наслідок умовного судження-засновку

43. Поняттям називається форма мислення, яка відтворює предмети і явища в їхніх істотних ознаках.Із цього визначення випливає, по-перше, що поняття — цс уявний образ предмета, його відображення, а не сам предмет. Тому поняття про предмети не можна сплутувати із самими предметами, відбитими в цих поняттях. Поняття — це логічна форма думки, думка про предмет.

Суб'єкт — це те, про що йдеться у судженні. Суб'єкт — не сам предмет дійсності, а поняття про нього. Суб'єкт позначається літерою S

Середнім терміном називається поняття, яке входить до обох засновків і відсутнє у висновку. Позначається середній термін літерою М.

Індукцією називається умовивід, у якому на основі знання частини предметів класу робиться висновок про всі предмети класу, про клас у цілому. Індукція — це умовивід від часткового до загального. Термін "індукція" походить під латинського слова inductio, що означає "наведення".

Доведення — це процес думки, що полягає в обґрунтуванні істинності якогось положення за допомогою інших положень, істинність котрих установлена раніше.

44. Загальноствердні судження — це судження за кількістю загальні, а за якістю ствердні. Наприклад: "Усі студенти складають екзамени"; "Всі договори е угоди". Формула загально-ствердного судження: Всі S е Р.

Конкретним називається поняття, яке відтворює предмет у його цілісності.

Розподільно-категоричним силогізмом називається такий умовивід, у котрому більший засновок є судженням розподільним, а менший — категоричним.

Ділення поняття – це розподіл на види предметів, що входять до обсягу даного поняття. За допомогою ділення ми визначаємо види, з яких складається вид.

Судженням називається думка, в якій утверджується або заперечується що небудь про предмети та явища об'єктивної дійсності.

45. Закон суперечності твердить: два протилежні висловлювання не є одночасно істинними; у крайньому разі одне з них неодмінно хибне.

Відношення підпорядкування існує між судженням А та / (загальноствердним та частковоствердним). Судження А є підпорядковуючим стосовно судження І, а судження І — підпорядкованим. Так само судження Е — підпорядковуюче, а судження О — підпорядковане.Сутність відношення підпорядкування:а) Із істинності підпорядковуючого судження випливає істинність підпорядкованого йому судження, але з істинності підпорядкованого судження не випливає істинність підпорядковуючого судження, воно може бути як істинним, так і хибним. б) Із хибності підпорядковуючого судження не випливає з необхідністю хибність підпорядкованого: воно може бути як хибним, так і істинним. Але з хибності підпорядкованого судження необхідно випливає хибність відповідного підпорядковуючого судження.

Аналогією називається такий умовивід, в якому від схожості предметів в одних ознаках робиться висновок про схожість цих предметів і в інших ознаках.

Прямим доказом називається доказ, у котрому теза обґрунтовується безпосередньо аргументами.Якщо для доказу тези наводяться аргументи, а яких безпосередньо випливає істинність (або хибність) цієї тези, то такий доказ є прямим.

В складній конструктивній дилемі умовний засновок містить дві основи і два наслідки. Міркування направлене від ствердження істинності основ до ствердження істинності наслідків

46. Загальнозаперечні судження — це судження за кількістю загальні, а за якістю заперечні. Наприклад:"Жодне явище не існує ізольовано від інших явищ'*. Формула загальнозаперечного судження: Жодне S не є Р.

Позитивними називаються такі поняття, котрі відображають наявність у предмета або явища певних ознак.

У реальних визначається предмет. До реальних визначень відносять такі: визначення через рід і видові відмінності, генетичне та інші способи визначення.

Індукцією називається умовивід, у якому на основі знання частини предметів класу робиться висновок про всі предмети класу, про клас у цілому. Індукція — це умовивід від часткового до загального. Термін "індукція" походить під латинського слова inductio, що означає "наведення".

Судженням називається думка, в якій утверджується або заперечується що небудь про предмети та явища об'єктивної дійсності.