35. Досвід сша у сфері державного регулювання інноваційної діяльності.

Органами державного регулювання інноваційної діяльності в США є: Американський науковий фонд (курирує фундаментальні дослідження); Американська наукова рада (курирує промисловість і університети); НАСА (Національне космічне агентство) і т.д. Витрати на НД і НКР у США складають близько 3% від ВВП. Джерела фінансування: близько 50% — приватні фірми й організації; 46% — федеральний уряд (на основі конкурсів); інше — університети, коледжі, неурядові організації. Держава стимулює створення венчурних фірм і дослідницьких центрів. На сучасному етапі НТП зросла роль у НДР малого бізнесу.

Діяльність інвестиційних фондів носить філантропічний характер, що має своєю метою фінансову підтримку як дрібних фірм-інноваторів, так і окремих винахідників-одинаків. Важливу роль в інвестуванні малих фірм грає Національний науковий фонд США, що не тільки кредитує інноваційні фірми, але і займається видачею їм грантів — безоплатних цільових субсидій.

У державній науково-технічній політиці США використовуються нові інструменти, такі як: науково-технологічне прогнозування, визначення критичних технологій, велика прозорість витрат бюджету; постійно удосконалюються механізми державно-приватного партнерства в сфері НДДКР.

Держава створює мережі центрів поширення нововведень і консультаційних центрів, що роблять ділові послуги інноваторам. Держава сприяє формуванню ринку інновацій (інформація в державних виданнях, виставки, біржі, ярмарки) і саме виступає його агентом, наприклад, при покупці і продажі ліцензій.

36. Досвід Японії у сфері державного регулювання інноваційної діяльності.

Ключову роль у визначенні стратегії розвитку промисловості Японії, розробці промислових НД і НКР та їхньому впровадженні грає Міністерство зовнішньої торгівлі і промисловості (МВТП). Контроль за виконанням конкретних напрямків НТП здійснює Управління по науці і техніці. Під егідою МВТП знаходиться і Японська асоціація промислових технологій, що займається експортом і імпортом ліцензій. У реалізації НТП опора робиться на великі корпорації. Роль Управління національної оборони невелика.

Державні витрати на НД і НКР збільшилися до 4% ВВП, в основному на фундаментальні дослідження і генерування принципово нових ідей. Державна політика спрямована на перетворення Японії з імпортера ліцензій в експортера.

Японська модель інтеграції науки і виробництва, науково-технічного прогресу припускає будівництво досконало-нових міст-технополісів, що зосереджують НД і НКР і наукомістке промислове виробництво.

Особливостями розвитку японської економіки є подальша концентрація промислового виробництва і капіталу фірм, перехід на ресурсозберігаючі технології на основі мікроелектронної техніки, пріоритет обробних і складальних виробництв, сфери послуг. Ведучими галузями народного господарства є інформатика, виробництво інтегральних схем і електронної техніки.

37. Досвід Німеччини, Англії, Франції у сфері державного регулювання інноваційної діяльності.

Німеччина, Англія і Франція разом зі США і Японією входять у технологічне ядро світового розвитку. Ці країни займають відповідно 3, 4 і 5-і місця у світі по абсолютній величині витрат на НД і НКР, чи відповідно 2,3; 2,4 і 2,2% ВВП. З федерального бюджету НД і НКР фінансується на 35-45%.

Основою інноваційної політики Євросоюзу є "План розвитку міжнародної інфраструктури інновацій і передачі технологій", прийнятий у 1985 р. Головною метою цього документа є прискорення і спрощення процесів утілення результатів наукових досліджень у готових продуктах на національному і наднаціональному рівні, а також сприяння поширенню інновацій у Євросоюзу.

У Великобританії, Бельгії, Данії, Португалії, Німеччині створені центри з кооперації університетів і промисловості, міждисциплінарні центри, інноваційні центри по передачі нової технології малому і середньому бізнесу, що діють на регіональній основі.

З 1988 р. діє програма "ВЄЛЬЮ" по поширенню в Євросоюзу результатів НД і НКР. Крім того були прийняті: ЄСПРДТ – Європейська стратегічна програма наукових досліджень у сфері технології інформаційних систем (беруть участь 250 компаній, 3 тисячі дослідників); РАСЗ — дослідження передових способів зв'язку в Європі. Ціль: проведення спільних НДР в області інтегрованого широкополосного зв'язку (передача інформації від голосового повідомлення до графіків, побудованих ЕОМ); ЭВРИКА — комплексна програма, ціль якої – стимулювання появи шляхом альянсів між європейськими групами могутніх промислових компаній, здатних протистояти конкуренції, з боку американських і японських корпорацій.

У Великобританії діє з 1993 року програма "Передбачення", яка завбачає спільне з приватними компаніями визначення перспективних ринків і технологій на найближчі 10-20 років, а також заходів, необхідних для збереження міжнародної конкурентноздатності країни. Основний механізм реалізації програм співробітництва – діюча програма кооперації LІNK.

У ЄС на територіях регіонів і субрегіонів формуються кластери підприємств різних галузей, які взаємодіють між собою. Так, наприклад, в Австрії в 1992 році участь у кластерах приймало 40% усіх фірм, які забезпечували 60% експорту. В даний момент в економіці цієї країни функціонує 29 ведучих кластерів. З 7 кращих світових кластерів високих технологій у Німеччині розташовані 3 – Мюнхен, Гамбург і Дрезден.