22. Інноваційна діяльність бізнес-інкубаторів.
Бізнес-інкубатор |є невеликою організацією, яка на обмежений термін на правах оренди забезпечує малим підприємствам-клієнтам фізичний простір для роботи, різні приміщення|помешкання| і споруди, |спорудження|спільндоступ до технічних засобів,|кошт| і надає їм на пільгових умовах фінансові, матеріально-технічні та інформаційні ресурси та ряд послуг, що включають можливість одержання консультацій в експертів по управлінським, технічним, економічним, комерційним і юридичним питанням.
Бізнес-інкубатори займаються розвитком незалежних суб’єктів господарювання, а не виробництвом конкретної товарної продукції.
До функцій бізнес-інкубатора входить надання:
виробничих площ|майдан|;
приміщень|помешкання| загального|спільний| користування (конференц-зал, бібліотечно-інформаційний центр, кімнати для ділових зустрічей і т.п.);
служб колективного користування (копіювання документів, телефон, факс і т.п.);
устаткувань, |обладнання|меблів;
послуг з ділового консультування (оцінка проекту, допомога в розробці бізнес-плану, юридичні консультації, допомога в бухгалтерському обліку|урахування| і веденні документації);
допомоги в пошуку джерел фінансування;
послуг з навчання|вчення|, в першу чергу|передусім,насамперед| з проблем підприємництва;
можливостей|спроможність| інформаційної служби, зокрема патентний пошук і захист.
Класична типологія бізнес-інкубаторів:
1. Перший тип — безприбуткові. Їх кількість є найбільшою. Орендна плата, які сплачують їм фірми-орендарі - від 15 до 50% нижче середнього рівня. Безприбуткові фірми-інкубатори субсидіюються місцевими організаціями, зацікавленими в створенні робочих місць і економічному розвитку регіону. Орендарями можуть бути промислові фірми, дослідницькі, конструкторські і сервісні організації.
2. Фірми-інкубатори другого типу — прибуткові. Це приватні організації, загальна чисельність яких постійно збільшується. На відміну від безприбуткових, бізнес-інкубатори другого типу, як правило, не пропонують знижених тарифів на послуги, але вони дозволяють орендарям, надаючи їм широкий спектр послуг, платити тільки за ті, якими орендар фактично скористався.
3. Інкубатори третього типу формуються як філії вищих навчальних закладів. Вони роблять найбільш ефективну допомогу організаціям, які збираються здійснювати розробку і випуск технологічно складних виробів. Орендна плата може бути досить високою, але вона включає можливість користатися інститутськими лабораторіями, обчислювальною технікою, бібліотекою, спілкуватись та використовувати знання викладачів.
23. Інноваційна діяльність інноваційного кластеру.
Інноваційний кластер – це мережа географічно наближених й інтеграційно взаємодіючих та взаємодоповнюючих організацій, які функціонують в певній галузевій (багатогалузевій) сфері, діяльність яких спрямована на створення сукупного інноваційного продукту. Інноваційний кластер є однією з форм стратегічного альянсу, локальна форма інтеграції виробничих структур.
Характерні риси:
особливою рисою кластера є його інноваційна орієнтованість та рівень його інновативності, що забезпечує конкурентні позиції на регіональному, національному та світовому ринках,
синергетичний ефект взаємодії обумовлює додаткову ефективність діяльності інноваційних кластерів як на рівні окремих його компонентів (суб"єктів господарювання), так і на рівні економіки регіону,
концентрація зусиль на вузькоспеціалізованому секторі виробництва та збуту, гнучкість у зміні виробничих програм, можливість доповнення виробничого профілю великих компаній,
полегшення доступу до капіталу, оскільки концентрація організацій-учасниць кластеру формує сприятливий клімат для виникнення сукупних внутрішніх кредитних ресурсів, а також залучає венчурний капітал, прямі іноземні інвестиції й нові технології,
позитивні ефекти кластерної взаємодії: зростання продуктивності; зниження витрат на впровадження інновацій; збільшення гнучкості і конкурентоспроможності при створенні інновацій; підвищенння сприйнятливості до можливостей інновації та високої спеціалізації, стандартизації; скорочення вартості трансакцій; розширення доступу до ринків збуту, спеціалізованих постачальників, послуг, кваліфікованої робочої сили, технологічних знань; формування єдиних фінансових відносин; підвищення рівня формування нових підприємств та їх інформаційних можливостей,
небезпеки: можливість втрати самостійності; недоліки фізичної інфраструктури; нестача доступного капіталу; слабка структура технологічних інститутів; регіональна ізольованість і замкнутість; недолік кваліфікованої робочої сили; ієрархія кластерів - труднощі для постачальників “нижнього” рівня; можливість неконкурентоспроможні для «несвоєчасних» кластерів.