Новий соціальний ідеал у філософії Просвітництва.

Просвітництво (нести знання) – яке пов’язане з освітою, характеризує Францію 18 ст.

Для філософів-просвітників характерні:

-критика віджилих феодальних відносин;

-критика релігійних забобонів;

-захист природних прав людини та свободи;

-вважали, що на чолі держави має бути досвідчений монарх.

Жан Жак Руссо. (1712-1778) – з бідної родини. Батько не міг дати йому освіту, здобув вищу освіту шляхом самоосвіти, самотужки пише дисертацію, яка присвячена на виховання людини, захищає в академії в Джеджоні. Відомий в багатьох наукових галузях: економіст, політик, філософ, письменник. Виступає на захист бідноти. Ставить проблему: “що таке приватна власність?” – це зло, вона розділила їх на багатих і бідних, вона роз’єднує людей – це поділ соціальної нерівності.

Дені Дідро (1713-1784) очолював енциклопедичний гурток. Ставить питання: “Природа безкінечна, ніким не створена, нічого крім природи там немає”. У французькому просвітництві слід вказати 2 напрямки:

-дейлістичний

-матеріалістичний

До дейлістичного – входили: Вольтер, Монтеск’є, Жан Жак Руссо. До матер. напряму Дідро, Гольбах, Гельбецій.

Деїсти – визначають Бога – першопричиною світу, заперечували його втручання в природу та перебіг історичних подій. Однак як і матеріалісти вони заперечували містичне вчення про одкровення, виступали проти релігії догматів, відстоювали свободу совісті. Матеріалісти – Гельбецій, Гольбах пізнаючи закони природи в основі яких лежить механіка Ньютона і які аналогічні у природи і в суспільстві. Стверджували, що люди здатні створювати справді гуманне суспільство на основі принципів свободи, рівності та братерства – вони стали гаслами Великої Буржуазної революції.

Китай.

Конфуцій (551-479 р. до н. е.) – чиновник, державний службовець, багато подорожував по Китаю, добре знав сх.. Китай. Залишає свою кар’єру і захоплюється філософією. Праця лунь-юй. Цзюнь-цзи – правитель. Згідно з вченням Конфуція на чолі держави повинен бути “благородний муж” – цзюнь-цзи, обов’язковою рисою повинна бути “жень” – гуманність, людяність, милосердя.

Гуманність – означає стриманість, доброту, почуття справедливості, але головне – любов до людини. Гуманна людина – позбавлена егоїзму і всі сили віддає на благо інших. Іншою якістю цзюнь-цзи має бути ”лі” – слідування обов’язку. Обов’язок повинні виконувати, як правителі, так і піддані, всі у державі. Обов’язок повинен бути внутрішньою переконаністю, в тому, що слід діяти так, а не інакше. В конкретно соціально-етичному смислі обов’язок – це норми відносин, між 5 парами соц. ролей.

-батька і сина;

-старшого і молодшого братів;

-чоловіка і жінки;

-старшого і молодшого за віком;

-государя і підданого.

Сяо-чтивість; чжи-риса, яка пов’язана з розумністю, інтелектом. Конфуцій вважав – якщо вся держава зверху до низу організована, як одна велика сім’я на чолі з верховним батьком, государем, то ніяких протиріч між народом і правлячим класом не буде.

Ф. Епохи відродження: геліоцентризм, пантеїзм, антропоцентризм.

Соц.-екон. зміни в умовах Відродження супроводжувалися істотними змінами в умонастроях. Ці переміни були пов’язані перш за все з процесом секуляризації (звільнення від релігії в усіх галузях культурного і суспільного життя). Нова епоха – це відродження античної культури, античного способу життя, мислення. Звідси походить назва – Ренесанс – тобто відродження. В цей час індивід набуває більшої самостійності, ніж в середні віки, звідси нова самосвідомість людини, її гордість та самоствердження.

Геліоцентризм. (сонце) – пов’язана з іменем Галілео Галілея, Коперник. Церква – це заперечувала. В центрі є земля, а не сонце, так як землю створив Бог.

Ніколай Коперник. (1473-1543). Зруйнував геоцентричну систему і створив геліоцентричну. Його головна праця “Про круговий рух небесних тіл”. Зробив виклик церковному авторитету в питаннях природи, від нього починається літопис “Визволення природознавства” від теології.

Галілео Галілей (1546-1642) фізик, астроном. Займався експериментами в природі. Виявив, що поверхні місяця і сонця не гладенькі, чумацький шлях – це складна система зірок, відкрив 4 спутники Юпітера, фази Венери. Свої відкриття обґрунтував у праці “Зоряний вісник”.

Пантеїзм. В розумінні природи так як і в тлумаченні людини філософія Відродження має свою специфіку. Специфіка полягає в тому що природа тлумачиться пантеїстично (з грец. Пантеїзм - всебожжя). Християнський Бог тут, втрачає свій понадприродний характер, ніби зливається з природою і природа тим самим обожнюється.

Джордано Бруно. (1549-1600). Вступив в конфлікт з церквою і християнським світом, поселився у Венеції. 1600р. був страчений на вогнищі. Головні трактати: “Про причини, принципи і єдине”, “Про безкінечність вселену і світи”. Першоосновою виступає матерія, яка є нерозгорнутою причиною всього існуючого. Пантеїзм Бруно схиляється до матеріалізму: космос – одночасно пуста і одночасно наповнена безкінечність, поза космосу нема нічого іншого він не створений Богом.

Антропоцентризм. Центром стає людина, в центрі уваги – людина. Характерна риса світогляду орієнтація на мистецтво, якщо середньовічна людина релігійна, то Відродження епоха – християнсько-етична, адже за допомогою мистецтва змалювується різноманітний світ людського почуття, та його величезна цінність. Саме людина з її цілесністю почуття, вперше в епоху Відродження усвідомлюється і змалювується такою якою вона є насправді, не носієм гріховності, а як вища цінність. Формується нова самосвідомість людини, її активна життєва позиція, з’являється почуття особистої сили і таланту. Ідеалом людини Відродження є її різнобічна діяльність, приоритетним стає не походження чи багатство, а особисті достоїнства та благородство, метою життя виступає не спасіння душі, а творчість, пізнання, служіння людям і суспільству. Однією із характерих рис епохи В. є також її гуманізм.