10.Державна діяльність князів Володимира Великого та Ярослава Мудрого.

У 978 р. Володимир розбиває Ярополка і стає великим київським князем. Володимир повертає Русі землі хорватів і дулібів, радимичів і в'ятичів, завершуючи формування державної території. Володимир упроваджує військову реформу, встановлюючи феодальну організацію війська - службу за право володіти землею. Це зміцнило і власну владу князя. Створюється досить розгалужена система фортець, валів, опорних пунктів тощо. Запроваджує думу. Всі землі поділив між своїми синами-намісниками, тим самим закріпивши за своєю династією територію Русі. Доповнив «Звичаєве право». Друкує та карбує монету – златники й срібники (на монеті сам князь), але успіху не мала. Запроваджує освітню реформу: книжне вчення; початкова освіта + елементи вищої освіти. 300 дітей київської знаті відправив до школи. Вивчала рахунок, мови. Побудував Десятинну церкву, розбудував Дитинець, дерев’яні укріплення. Культурні стосунки з Римом, Німеччиною, Вірменією. Для зміцнення централізованої князівської влади потрібен був єдиний бог. Вибір Володимира зупинився на християнстві православного (візантійського) обряду.

У 1026 р. Ярослав і Мстислав уклали мирну угоду та поділили Русь: Ярослав залишився княжити в Києві, а Мстислав - у Чернігові до своєї смерті у 1036 р.

Ярослав Мудрий починає боротьбу з печенігами. Генеральна битва відбулась у 1036 р., після якої печеніги вже ніколи па Русь не нападали. На честь цієї перемоги в Києві було закладено Софійський собор. У період правління Ярослава Мудрого розширюються кордони Київської Русі: Були закладені Золоті Ворота, церква Святої Софії, і т.к. Прозвали тестем Європи за міждинастичні шлюби (Сам був одружений з донькою шведського короля Інгігердою, сестра – дружина польського короля Казимира, дочка Анастасія – з угорським королем, Єлизавета – з норвезьким королем, Ганна – з французьким королем Генріхом I. Син Всеволод – з дочкою імператора Візантіх, син Ізяслав – з сестрою польського короля, син Святослав – з онучкою германського цісаря Генріха II). За його правління постає перший письмовий звід норм давньоруського права «Руська правда», яка захищала приватну власність і власника, а кревна помста змінювалась грошовою компенсацією. Ярослав призначає на вищу церковну посаду - митрополита - слов'янина - Іларіона. Поділив між синами міста й землі. Запроваджувався новий принцип спадковості - сеньйорат. Це означало, що княжити в Києві мають спершу по черзі всі сини Ярослава, потім онуки старшого сина.

11.Введення християнства на Русі та його політичне значення.

Причини прийняття:

- Необхідність увійти до кола Європейських держав

- Зміцнити єдинобожжя в країні

- Створити сприятливі умови для розвитку культури

Причини вибору Візантійської гілки християнства:

- Історична та географічна близькість

- Наявна традиція

- Можливість використовування в богослужінні зрозумілою мовою

- Цезаропапізм (дворянство над церквою)

Василій II, після поразки від Болгарії виряджає до Києва послів з проханням про військову допомогу в обмін на одруження з сестрою імператора Анною. Але Василій II не виконав обіцянки. Тоді Володимир узяв в облогу місто Херсонес — опору візантійського панування в Криму — і захопив його. Імператор змушений був погодитися. У 988 – хрещення Русі. Було побудовано Десятинну церкву.

Наслідки запровадження християнства.

- Християнство схвалювало феодалізм

- Відбулась зміна світогляду

- Християнство зміцнило феодальні порядки, отже, економіку.

- Відбулась централізація суспільства (держави)

- Русь ставала суб’єктом міжнародного права

- Сприяло розвитку культури

- Посилила авторитет і владу князя