81. Загальна характеристика законодавства Центральної Ради.

За короткий час існування та діяльності УЦР встигла створити власну оригінальну правову систему. Хоча майже в усіх галузях законодавства діяли старі, ще імперські акти та норми, до них вносилися суттєві доповнення та зміни. Найсуттєвіших успіхів досягнуто у конституц. праві. Це - чотири Універсали, які містили положення про держав.устрій, держав.лад та держ. право, "Статут Генерального секретаріату" (16 липня 1917 p.), що визначив структуру, функції та повноваження виконавчої влади. Інші закони врегульовували відповідні аспекти державного будівництва:

- Закон "Про вибори до Установчих зборів УНР" (11-16 листопада 1917 p.);

- Закон "Про порядок видання законів" (8 грудня1917 р.)

- Закон "Про національно-персональну автономію" (9 січня 1918 р.)

- Закон "Про громадянство УНР" (2 березня 1918 р.)

- Циркуляр МВС "Про основи політики УНР" (4 березня 1918 p.);

- Закон "Про державну символіку УНР" (12 березня 1918 р.)

- Закон "Про державну мову" (24 березня 1918 р.)

- Конституція УНР (29 квітня 1918 р.) - увібрала попередні конституц. акти зі змін.та допов.

Цивільне право базувалося на X томі Зводу законів Російської імперії. Але у нормат.актах ЦР не використовувалося поняття "право володіння", а лише "порядкування" та "користування". Тобто приватна власність, особливо на землю, заперечувалася. ЦР Третім універсалом скасувала приватну власність на землю, а Четвертим запропонувала передати землю тим, хто на ній працює без викупу, але й без права власності, а лише користування та розпоряджання. 18 січня 1918 р. вона ухвалила "Земельний закон", який підтвердив ці положення. У галузі фінансового права прийнято Закон "Про випуск державних кредитових білетів" (6 січня 1918 p.) у карбованцях, гривнях і шагах, Закон "Провипуск зобов'язань Державної скарбниці УНР" (13 квітня 1918 р.) та Закон "Про тимчасові розписки видатків УНР (11 квітня 1918 p.). Закон "Про 8-годинний робочий день" (25 січня 1918 р.) став предтечою українського кодексу законів про працю.

Менш всього встигла зробити ЦР у кримінальному законодавстві, де в повному обсязі діяли норми царського Зводу законів (том 15), Кримінального уложення 1903 р. та Тюремного статуту. Третім універсалом в УНР скасовано смертну кару, спеціальними законами впроваджено амністію політичним в'язням та встановлено покарання учасникам війн і повстань проти УНР.

В цілому, законотворчий і законодав.процес, очолений ЦР, можна вважати плідним і позитивним.

82.Судова та правоохоронна системи часів першої унр.

До проголошення Третього універсалу в Україні зберігалася судова система, яка устійнилася в Російській імперії після реформи 1864 p., тобто окружна юстиція: окружні суди (один на кілька повітів) як суди першої інстанції та судові палати як апеляційна інстанція, підпорядковані Сенату. Паралельно діяли відновлені на початку століття діяльничі мирові суди (перша інстанція) та з'їзди мирових суддів (апеляційна інстанція). У листопаді 1917 р. Генеральне секретарство судових справ, очолюване М. Ткаченком, розпочало реформу судової системи. 16 грудня 1917 р. ЦР затвердила законопроект про утворення Генерального суду у складі 3-х департаментів: карного, адміністративного та цивільного. Генеральних суддів було 15 осіб - по 5 в кожному департаменті. Генеральний суд мав бути вищою судовою, наглядовою та касаційною інстанцією, незалежною від виконавчої та законодавчої влади. Тим самим законопроектом створювалися замість судових палат три апеляційні суди у Києві, Одесі та Харкові. Апеляц.суд комплектувався головою, заступником та 3-5 суддями. При них створювалися посади старших прокурорів та прокурорів, яких призначав Ген. секретар судових справ. Він же призначав й Старшого прокурора, який водночас підпорядковувався і Генер.суду. Окрім того, в умовах революції діяло так зване надзвичайне правосуддя: революційні військові суди, які створювали у разі потреби головні губернські військові коменданти та військові суди (штабні, військові та вищі).

Для боротьби зі злочинністю і для охорони громадського порядку в умовах соціальних рухів ЦР створила Комітет охорони революції при Ген.секретаріаті та Ген.секретарство внутрішніх справ. Поліцію реорганізовано у сільську та міську міліцію. Окремо формувалися підрозділи самооборони та самозахисту - вільне козацтво, яке мало підрозділи: курінь (волость), полк (повіт) та кіш (губернія) на чолі з отаманами та старшиною. Проте внутрішні та зовнішні перешкоди завадили ЦР впровадити вповні в життя ці судові та правоохоронні структури.