49.Політика Катерини іі по відношенню до українських земель.

Під час правління Катерини II землі колишнього Кримського ханства увійшли до складу Російської імперії. Таким чином зникла ця безпосередня військова загроза. Зникла потреба в козацьких військах, Запорозькій Січі і Гетьманщині. 1764 року було скасовано гетьманство, 1765-го розформовано козацькі полки на Слобожанщині, 1775-го ліквідовано Запорозьку Січ, 1782-го у Гетьманщині ліквідовано полкову та сотенну адміністрацію, запроваджено поділ на 3 намісництва. 1783 року розформовані козацькі полки на Лівобережжі і юридично запроваджено кріпацтво. Українські землі були повністю інтегровані до складу Російської імперії.

Після зникнення загрози з боку Запорозької Січі та Кримського ханства створилися умови і почався стрімкий розвиток господарства на півдні України. Були засновані нові або перейменовані такі міста як Одеса, Катеринослав, Сімферополь, Севастополь. Почали розвиватись заводи (мануфактури) і торгівля — за одночасного погіршення життя селян північніших українських і російських земель. Південь України швидко заселяли люди з різних куточків світу. Серед них — українці та росіяни (переселенці з закріпаченої частини Російської імперії), болгари, серби, греки (переселенці з Османської імперії), німці (переселенці з різних німецьких князівств, які перебували у стані занепаду), євреї (переселенці з земель Речі Посполитої).

1785 року, видавши «Жалувану грамоту дворянству», Катерина II законодавчо оформила права та привілеї російського дворянства, прирівняла до нього українську козацьку старшину, закріпивши за нею земельні володіння. Вона особисто віддавала накази про придушення антикріпосницьких виступів в Україні — Коліївщини (1768) та Турбаївського повстання (1789—93).

Правління Катерини II позначилося дальшою русифікацією України. 1783 року в Києво-Могилянській Академії запровадили російську мову викладання.

1786 — проведено секуляризацію церковних земель, що підірвало економічну незалежність православної церкви від держави, зокрема, в Україні. Церква перетворилася на частину імперського державного апарату.

Після включення до складу Російської імперії Правобережної України уряд Катерини II проводив тут політику, спрямовану на ліквідацію греко-католицької церкви, підпорядкованої Риму.

50. Ліквідація Гетьманщини.

У 1722 р. після Скоропадського було утворено Малоросійську колегію (до 1727) у складі 6 офіцерів російських полків, на чолі з бригадиром Вельяміновим. Повноваження: Мали наглядати за діяльністю гетьмана, генеральної та полкової старшини, контролювали встановлення та стягання податків до царської скарбниці, розквартирування російських солдатів і офіцерів в Україні, здійснювала контроль за діяльністю Генеральної канцелярії і т.к. Відновлення гетьманства було спричинене напруженістю у російсько-турецьких відносинах. Данило Апостол(1727-1734). Правління гетьманського уряду (1734 – 1750), яка складалась з 3 росіян і 3 українців. Відзначалась влада нехтуванням прав усіх верств українського народу, погіршенням економічного становища, загостренням внутрішньох ситуації. Відновлено з причини напружених російсько-турецьких відносин. Кирило Розумовський (1750-1764) У 1764 р. К. Розумовського змусили подати прохання про відставку. Натомість Петра Рум’янцева призначили генерал-губернатором Лівобережжя. Виконувати свої функції Рум’янцеву допомагала друга Малоросійська колегія (складалась з 4 російських урядовців та 4 старшин): жорстоко карались всілякі прояви автономізму; слухняним пропонували спокусливі посади в імператорському уряді, обіцяли зрівняти у статусі з російським дворянством.

Слобожанщина постійно зазнавала централізаторського й русифікаторського тиску, але особливо у 60-х рр.: протягом 1763-64 рр Сумський, Охтирський, Харківський, Острозький та Ізюмський полки реорганізували на регулярні гусарські. У 1765 р царський уряд скасував полково-сотенний устрій Слобожанщини. Натомість з’явилась Слобідсько-Українська губернія, яку у 1780 р. реформували у Харківське намісництво. У 1775 р. Відбулась і ліквідація Запорізької Січі. Причини: висока ймовірність унезалежнення Запоріжжя; побоювання можливого союзу Нової Січі з Кримським ханством; відпала потреба; У 1781 царська влада ліквідувала в Лівобережній Україні полково-адміністративний уряд. З’явились три намісництва – Новгород-Сіверське, Чернігівське й Київське. У 1783 р. замість славетних козацьких полків утворили 10 кавалерійських регулярних (Україна втратила власні збройні сили). Це все зумовило знищення автономії Гетьманщини.