5. Функції соціології

Соціологія як самостійна наука виконує у суспільстві конкретні функції. Функції соціології визначають не тільки задачі, але й місце соціології в системі наук. Поділяють такі функції:

- теоретично-пізнавальна (гносеологічна) – концентрація, роз’яснення, збагачення існуючого соціального знання, розробка законів і категорій на основі дослідження соціальної дійсності. Це основна функція соціології, яка дає оцінку пізнання світу з позиції інтересів особистості

- описова – систематизація, опис, накопичення дослідницького матеріалу

- критична – реалізовуючи її соціологи диференційовано підходять до дійсності

- прогностична – науково обґрунтоване прогнозування соціальних процесів, розвитку соціальної ситуації в майбутньому

- перетворювальна – містить висновки, рекомендації, пропозиції, оцінки стану соц. суб'єкта, який слугує основою для відпрацювання та прийняття рішень

- інформаційна – зводиться до збирання, систематизації та накопичення інформації, яка отримана внаслідок дослідження

- світоглядна – соціологія приймає активну участь у соціальному та політичному житті суспільства та своїми дослідженнями сприяє суспільному процесу

6. Завдання соціології у вирішенні проблем реформування українського суспільства

Функції соціології конкретизуються у завданнях, які має вирішувати ця наука у суспільстві.

1. Розповсюдження соц. знань, роз’яснення соц. процесів, що відбуваються в суспільстві.

2. Здійснення соц. контролю над соц. процесами.

3. Визначення тенденцій розвитку соц. процесів.

4. Здійснення соц. планування як життєдіяльності св. спільноти, окремих регіонів, так і окремих міст, населених пунктів, підприємств, колективів.

5. Забезпечення процесу покращення взаєморозуміння між людьми, вдосконалення соц. відносин

7. Основні етапи розвитку соціологічної науки

В процесі становлення соціологічної науки виділяють три основні етапи.

Перший етап характеризується науковою діяльністю О.Конта, Г. Спенсера, К. Маркса та ін. Як наслідок, вже на даному етапі виникають самостійні напрямки соціологічних знань, такі як позитивна соціологія, соціологія еволюціонізму, матеріалістична соціологія. Вихідним у розвитку соціології на даному етапі став позитивізм О. Конта. Він називав соціологію соціальною фізикою і вважав, що вона має запозичувати у природничих наук об’єктивність, здатність піддаватися перевірці, доказовість. Саме точність, практичне використання даних стали відправними ознаками розвитку соціологічної науки

Другий етап характеризується домінуванням ідеї про принципову відмінність законів суспільного розвитку від законів природи, про своєрідність соціологічних методів пізнання. Цю думку відстоювали на зламі 19 і 20 сторіччя М. Вебер, Г. Зіммель, Е. Дюркгейм.

Третій етап починається з другої половини 20 сторіччя. У цей період усвідомлюється необхідність синтезу теорії і практики, розвиваються спеціальні соціологічні теорії. Значний внесок у розвиток соціології на даному етапі зробили американські соціологи Г. Парсонс, Р. Мертон та ін.