1. варіант

Питання 1. Поняття ознаки момент виникнення права власності за договором довічного утримання

Згідно зі ст. 744 ЦК за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

Суть договору довічного утримання (догляду) зводиться до передачі майна однією особою іншій у власність в обмін на одержання утримання у вигляді коштів та (або) інших матеріальних благ та догляду у вигляді послуг. Вони надаються особі, що передає майно за договором, персонально і довічно. Майно стає власністю набувача одразу після оформлення договору і за життя відчужувача.

Із моментом укладення договору довічного утримання (догляду) співпадає момент набуття набувачем права власності на його предмет. Згідно зі ст. 748 ЦК набувач стає власником майна, переданого йому за договором довічного утримання (догляду),

Договір довічного утримання є консенсуальним і оплатним, вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди за всіма його істотними умовами.

Питання 2. Ціна і кошторис за договором підряду

За договором підряду, одна сторона зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням іншої сторони, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Сторони в договорі підряду іменуються Підрядник і Замовник.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовнику.

Однією з найважливіших умов договору підряду є ціна. Вартість робіт і спосіб її формування визначаються договором. При цьому ціна роботи в договорі включає як відшкодування витрат підрядника, так і плату за виконану роботу.

Важливо знати, що якщо в договорі підряду не встановлена ціна роботи або способи її визначення, її встановлюють за рішенням суду на підставі цін, які зазвичай застосовують за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами.

Кошторис - документ в якому зазначається постатейний перелік витрат на виконання робіт і який є додатком до договору підряду, його невід'ємною частиною.

Дуже часто ціна робіт у договорі підряду визначається в кошторисі, яка є невід'ємною частиною угоди. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набуває чинності і стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором. Зміни у твердий кошторис можна внести лише за погодженням сторін. У разі перевищення твердого кошторису всі пов'язані з цим витрати несе підрядник, якщо інше не встановлено законом.

Питання 3. Відмінність договору доручення від договору комісії

За договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента. Цей договір опосередковує, як правило, відносини торгового посередництва, тобто відносини із надання торговельних Послуг шляхом вчинення правочинів однією особою для другої. Договір комісії має широку сферу застосування при здійсненні експортно-ім­портних операцій, торгівлі, в галузі обігу цінних паперів, у біржовій торгівлі. Договір комісії має багато спільного із договором доручення. Виконавець діє в інтере­сах і за рахунок довірителя як у договорі доручення, так і в договорі комісії, задача обох договорів, як правило, — в здійсненні правочинів для іншої особи. Однак зовнішня схо­жість договорів доручення і комісії вичерпується тим, що ці договори призначені врегулю­вати відносини з надання посередницьких послуг. Відмінності між цими договорами полягають у першу чергу в тому, ще договір дору­чення є договором про представництво, тобто повірений діє від імені довірителя на під­ставі доручення, у той час як договір комісії не породжує відносин представництва. Комі­сіонер діє хоча й в інтересах комітента, але від власного імені, що виключає можливість виникнення відносин представництва. Договір доручення може бути оплатним та безвід­платним, а договір комісії — завжди оплатним. Повірений, вступаючи у відносини з третьою особою, не стає стороною в правовідно-шенні між довірителем і третьою особою, не здобуває для себе яких-небудь прав і обов'яз­ків; комісіонер же, навпаки, стає стороною в правочині із третьою особою, здобуває права та обов'язки. Особа, що укладає договір із комісіонером, сама не стає учасником договору комісії.

Питання 4. Черги спадкування за законом

Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.

Перша черга спадкоємців за законом

1. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Стаття 1262. Друга черга спадкоємців за законом

1. У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

Стаття 1263. Третя черга спадкоємців за законом

1. У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця.

Стаття 1264. Четверта черга спадкоємців за законом

1. У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

Стаття 1265. П'ята черга спадкоємців за законом

1. У п'яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.

Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця

5……

2 варіант

Питання 1. Поняття, ознаки дог. ренти

За договором ренти одна сторона (одержувач ренти) передає другій стороні ( платникові ренти) у власність за плату або безоплатно майно, а платник ренти натомість зобов'язується безстроково або протягом певного строку періодично виплачувати одержувачеві ренту у формі певної грошової суми або шляхом передання речей, виконання робіт чи надання послуг.

Таке визначення поняття договору ренти дає можливість говорити про значну кількість імовірних різновидів рентних договорів.

Договір ренти можна характеризувати через його ознаки: 1. Відплатність. Відплатність рентного договору полягає в необхідності сплати платником ренти її одержувачеві рентних платежів за майно, отримане ним у власність. Право на отримання рентних платежів виникає в одержувача ренти тільки після передачі майна під виплату ренти. 2. Односторонність. Договір ренти є одностороннім, оскільки після передачі майна одержувач ренти не несе за рентним договором жодних обов'язків, маючи тільки права, а платник ренти відповідно має тільки обов'язок — сплачувати рентні платежі в строки, формі та розмірі відповідно до умов договору. 3. Реальність. У ст. 713 Цивільного кодексу України договір ренти сконструйований як реальний договір. Рентний договір укладається у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню, а договір про передачу під виплату ренти нерухомого майна — також державній реєстрації. 4. Тривалість. Зобов'язання платника ренти мають триваючий характер. Він зобов'язується періодично виплачувати одержувачеві ренту. Його зобов'язання здійснюються протягом певного часу: безстроково або на строк, визначений у договорі. Договір ренти відноситься до числа договорів про передачу майна у власність. У зв'язку з цим, рентний договір має спільні ознаки з іншими договорами, що належать до цієї групи договорів, зокрема, з договорами купівлі-продажу, міни, дарування, позики, довічного утримання (догляду). Як і в результаті виконання цих договорів, за договором ренти майно переходить у власність платника ренти, який набуває за загальним правилом усіх прав власника.