Тема 10. Історія політичних вчень

93. Основні політичні ідеї, які вплинули на розвиток суспільства.

Політика належить до сфери духовного життя суспільства, усвідомлення людьми свого ставлення один до одного, до себе, до світу.

Політичні ідеї в історії цивілізації мають давню історію. Людство поступово нагромаджувало досвід державного управління, поки нарешті почало теоретично узагальнювати висновки щодо політичного життя як особливої сфери суспільних відносин. Історія соціально-політичних вчень є результатом діяльності багатьох поколінь мислителів, що намагалися вирішити проблеми суспільного й державного устрою, політики, взаємовідносин особистості й суспільства.

Вивчаючи політичні ідеї ми задовольняємо свій власний інтерес до минулого, а також намагаємося зрозуміти як їх можна використати у сьогоденні.

Ці ідеї продовжують справляти вплив на сучасні соціально-політичні процеси.

Завдяки духовним контактам, впливу різних учень, поступово формуються універсальні, загальні для всіх людей цінності.

Так, наприклад ідеї розподілу влади (на законодавчу, виконавчу, судову) буди відомі ще з давніх часів і найбільш докладно сформульовані французьким просвітителем і правознавцем XVIII ст. Шарлем Монтеск’є. Його вчення "Про дух законів" вплинуло на становлення сучасної політико–правової думки та розвиток держав. інститутів світової історії.

Пізніше теорія розподілу влад отримала сильний практичний і теоретичний розвиток. Так, Руссо вже вважав, що законодавча, виконавча і судова влади – є проявом єдиної влади народу. Теорія розподілу влад стала частиною теорії правової держави і має особливу актуальність в Україні, в якій згідно К.У. існує розподіл держвлади на 3 гілки, однак в рамках конституційної реформи та переходу до парламентсько-президентської республіки триває процес перерозподілу повноважень між ними, у тому числі в з інститутом Президента в рамках законопроекту „Про КМУ”.

93. Ідеї Платона (“Ідеальна держава”) - підґрунтя тоталітаризму

Вчення Стародавньої Греції містили новітні ідеї завдяки особливому устрою Греції – полісам-державам (общинами вільних громадян), в яких була класова диференціація, багаті та бідні соціальні прошарки, боротьба за владу.

Платон (427—347 рр. до н.е.) виражав погляди рабовласницької аристократії, у творах „Держава” та „Закони” сформулював уявлення про ідеальну державу, як аристокра­тичний державний устрій, «владу кращих». Платон критикував рабовласницьку демократію, та визначив у порядку „погіршення” перелік інших форм правління: тімократію, олігархію, демократію, тиранію.

Він вважав суспільство штучним утворенням, вигаданим правителями задля блага народу. Ідеальна держава мала б узгодити особисту доброчесність (мудрість, мужність, самовладдя) із суспільною справедливістю. Це співдружність громадян, що розділені на три стани (= верхній щабель – правителі-філософи, як найрозумніші люди, = другий – мужні воїни-охоронці, = третій – ремісники та землероби). В основі його держави – справедливість у ретельному виконанні кожним членом суспільства обов'язків згідно їх природних нахилів. На держави - філософи, що на основі вічних ідей мудро керують суспільством.

Закони держави містили вимоги божественної необхідності та справедливості, але їх жорсткість ставили державу вище суспільства та обмежували свободу громадян.

Платон не зміг реалізувати свій проект на практиці в м.Сіракузи (не знайшов правителя – філософа)

Тоталітаризм – спосіб організації суспільства, що характеризується всебічним контролем влади над суспільством, загальнообов’язковою ідеологією. Тому погляди Платона містять тоталітарні ідеї, але основним засобом політичного управління в тоталітарній державі є насильство, що, на мою думку, не в повній мірі відповідає ідеям співдружності та справедливості ідеальної держави.