
- •6. Загальна характеристика конституції україн
- •11. Порядок набуття громадянства україни
- •14. Конституційні права і свободи людини і громадянина
- •Поняття референдуму.Види референдумів в україні
- •25. Вибори народних депутатів україни види виборів та загальні засади їх проведення
- •26. Виборчий процес
- •45. Виборчі округи та дільниці
- •Конституційний статус та повноваження президента україни
- •52. Дострокове припинення повноважень президента. Імпічмент
- •55. Місцеві органи виконавчої влади
- •. Предмет та джерела кримінального права
- •2.Поняття, ознаки та склад злочину
- •3. Стадії вчинення умисного злочину. Добровільна відмова від доведення злочину до кінця
- •4. Співучасть у вчиненні злочину
- •7. Кримінальна відповідальність. Види кримінальних покарань
- •Н. Адміністративне право
- •1. Предмет та джерела адміністративного права
- •4. Адміністративна відповідальність. Види адміністративних стягнень
- •6. Особливості адміністративної відповідальності неповнолітніх
- •2. Поняття шлюбу, умоби і порядок його укладення
- •3. Особисті і майнові права і обов'язки подружжя
- •4. Порядок розірвання шлюбу та визнання його недійсним
- •5. Взаємні права і обов'язки батьків і дітей
52. Дострокове припинення повноважень президента. Імпічмент
Повноваження Президента України можуть припинятися достроково у таких випадках:
— якщо задоволене його прохання про відставку. Президент повинен особисто проголосити заяву про відставку на засіданні Верховної Ради;
— при неможливості виконання своїх повноважень за станом здоров'я. Таке рішення приймає конституційна більшість Верховної Ради на підставі письмового подання Верховного Суду України і на основі медичного висновку;
— усунення з поста в порядку імпічменту;
— у випадку смерті.
Імпічмент — це особлива процедура обвинувачення вищих посадових осіб держави у вчиненні злочинів та службових порушень.
За Конституцією України підставою для порушення питання про імпічмент Президента і для його усунення з поста є вчинення ним державної зради або іншого злочину.
Конституція передбачає такі стадії, які має пройти процедура імпічменту Президента:
— питання про усунення Президента в порядку імпічменту ініціюється більшістю від конституційного складу Верховної Ради, тобто 226 народними депутатами;
— для проведення розслідування Верховна Рада створює спеціальну тимчасову слідчу комісію, до складу якої входять спеціальний прокурор і спеціальні слідчі;
— висновки і пропозиції даної комісії розглядаються на засіданні Верховної Ради. За наявності підстав Верховна Рада не менш як двома третинами від її конституційного складу приймає рішення про звинувачення Президента України;
— справу перевіряє Конституційний Суд на предмет дотримання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про імпічмент;
— Верховний Суд України розглядає справу про імпічмент і дає висновок про те, що діяння, у яких обвинувачено Президента, містять ознаки державної зради або іншого злочину;
— після цього Верховна Рада приймає рішення про усунення Президента з поста в порядку імпічменту. Рішення приймається, якщо за нього проголосувало 3/4 народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради (338 народних депутатів).
У разі дострокового припинення повноважень Президента виконання його обов'язків на період до обрання і вступу на пост нового Президента покладається на Прем'єр—міністра. Ці обов'язки Прем'єр—міністр може виконувати до 90 днів. Але при цьому Прем'єр—міністр не може виконувати ряд повноважень, які є винятковою компетенцією Президента, в т. ч. призначати всеукраїнський референдум, припиняти повноваження Верховної Ради, здійснювати помилування і т. д.
До складу Кабінету Міністрів України входять Прем'єр—міністр України, Перший віце—прем'єр—міністр, три віце—прем'єр—міністри, міністри.
Прем'єр—міністр України призначається Президентом України за згодою більше ніж половини від конституційного складу Верховної Ради України. Персональний склад Кабінету Міністрів України призначається Президентом України за поданням Прем'єр—міністра України.
Прем'єр—міністр України керує роботою Кабінету Міністрів України, спрямовує її на виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України. Прем'єр—міністр України входить із поданням до Президента України про утворення, реорганізацію та ліквідацію міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, в межах коштів, передбачених Державним бюджетом України на утримання цих органів.
Конституцією України визначається коло функцій і повноважень Кабінету Міністрів.
Кабінет Міністрів України:
— забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України;
— вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина;
— забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування;
— розробляє і здійснює загальнодержавні програми економічного, науково—технічного, соціального і культурного розвитку України;
— забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності; здійснює управління об'єктами державної власності відповідно до закону;
— розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подає Верховній Раді України звіт про його виконання (Кабінет Міністрів України не пізніше 15 вересня кожного року подає до Верховної Ради України проект закону про Державний бюджет України на наступний рік);
— здійснює заходи щодо забезпечення обороноздатності і національної безпеки України, громадського порядку, боротьби зі злочинністю;
— організовує і забезпечує здійснення зовнішньоекономічної діяльності України, митної справи;
— спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади;
— виконує інші функції, визначені Конституцією та законами України, актами Президента України.
Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання. Акти Кабінету Міністрів України підписує Прем'єр—міністр України. Конституцією регулюються питання припинення повноважень Кабінету Міністрів.
Кабінет Міністрів України складає повноваження перед новообраним Президентом України. Прем'єр—міністр України, інші члени Кабінету Міністрів України мають право заявити Президентові України про свою відставку. Відставка Прем'єр—міністра України має наслідком відставку всього складу Кабінету Міністрів України. Прийняття Верховною Радою України резолюції недовіри Кабінетові Міністрів України має наслідком відставку Кабінету Міністрів України.
Кабінет Міністрів України, відставку якого прийнято Президентом України, за його дорученням продовжує виконувати свої повноваження до початку роботи новосформованого Кабінету Міністрів України, але не довше ніж шістдесят днів.
Прем'єр—міністр України зобов'язаний подати Президентові України заяву про відставку Кабінету Міністрів України за рішенням Президента України чи у зв'язку з прийняттям ВРУ резолюції недовіри.
До системи центральних органів виконавчої влади України входять:
— міністерства;
— державні комітети (державні служби);
— центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом.
Міністерство є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади для забезпечення реалізації державної політики у визначеній сфері діяльності. Керівництво міністерством здійснює міністр. Міністр як член Кабінету Міністрів України особисто відповідає за розробку і впровадження Програми Кабінету Міністрів України з відповідних питань, реалізацію державної політики у визначеній сфері державного управління. Він здійснює управління в цій сфері, спрямовує і координує діяльність інших органів виконавчої влади з питань, віднесених до його відання.
Державний комітет (державна служба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовує і координує Прем'єр—міністр України або один із віце—прем'єр—міністрів чи міністрів. Державний комітет (державна служба) вносить пропозиції щодо формування державної політики відповідним членам Кабінету Міністрів України та забезпечує її реалізацію у визначеній сфері діяльності, здійснює управління в цій сфері, а також міжгалузеву координацію та функціональне регулювання з питань, віднесених до його відання. Державний комітет (державну службу) очолює його голова.
Центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом має визначені Конституцією та законодавством України особливі завдання та повноваження, щодо нього може встановлюватись
спеціальний порядок утворення, реорганізації, ліквідації, підконт—рольності, підзвітності, а також призначення і звільнення керівників та вирішення інших питань. Центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом очолює його голова. Для забезпечення реалізації державної політики в особливо важливих сферах діяльності та державного управління ними у складі окремих центральних органів виконавчої влади зі спеціальним статусом у межах коштів, передбачених на їх утримання, можуть бути утворені відповідні департаменти (служби).
Статус керівників центральних органів виконавчої влади та їх заступників встановлюється положеннями про ці органи. Не допускається прирівняння будь-яких посад в органах виконавчої влади за статусом до членів Кабінету Міністрів України.
Керівника центрального органу виконавчої влади та його заступників призначає на посади Президент України за поданням Прем'єр—міністра України. Повноваження керівника та його заступників на цих посадах припиняє Президент України.
Кабінет Міністрів України в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади, може утворювати урядові органи державного управління (департаменти, служби, інспекції). Ці органи утворюються і діють у складі відповідного центрального органу виконавчої влади.
Члени Кабінету Міністрів України, керівники центральних органів виконавчої влади не мають права суміщати свою службову діяльність з іншою роботою, крім викладацької, наукової та творчої у позаробо—чий час, входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства, що має на меті одержання прибутку.