Н. Адміністративне право

1. Предмет та джерела адміністративного права

Адміністративне право — це самостійна галузь права, яка включає юридичні норми, які регулююють суспільні відносини, що виникають у сфері виконавчо—розпорядної діяльності держави, насамперед — у сфері діяльності органів державної виконавчої влади всіх рівнів.

Основними джерелами адміністративного права є Конституція України, Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 р., закони «Про державну службу» від 16 лютого 1993 р., «Про боротьбу з корупцією» від 5 жовтня 1995 р., Укази Президента, постанови Кабінету Міністрів України тощо.

Важливім джерелом адміністративного права України є Кодекс України про адміністративні правопорушення.

Кодекс України про адміністративні правопорушення скла­дається з таких розділів:

1. Загальні положення.

2. Адміністративне правопорушення і адміністративна відпові­дальність.

3. Органи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення.

4. Провадження в справах про адміністративні правопорушення.

5. Виконання постанов про накладення адміністративних стяг­нень.

Адміністративне право, як галузь права, має свій предмет.

Предметом адміністративного права є суспільні відносини, які виникають у зв'язку з організацією органів державного управління і в процесі їх адміністративної діяльності.

Державне управління — це діяльність органів державної вико­навчої влади, а також організаційна діяльність деяких органів, що на­лежать до інших гілок влади та діяльність органів місцевого самовря­дування по реалізації ними делегованих державою повноважень.

Систему адміністративного права складають Загальна та Особ­лива частини.Загальна частина адміністративного права включає норми, що регулюють:

— загальні принципи державного управління;

— правове становище суб'єктів адміністративного права;

— форми і методи виконавчої діяльності;

— адміністративний процес;

— способи забезпечення законності і дисципліни у державному управлінні.

Особлива частина адміністративного права включає норми, що регулюють:

— управління економікою;

— соціально—культурною сферою;

— адміністративно—політичною діяльністю;

— міжгалузеве державне управління.

Особливістю методу адміністративного права є його владний, імпе­ративний характер, що у більшості випадків відрізняє його від інших галузей права.

Адміністративний проступок— це протиправна, винна (умис­на чи необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на державний чи громадський порядок, суспільну власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Основні ознаки адміністративного проступку:

— протиправність. Означає, що правопорушення є діянням (дією чи бездіяльністю), яка прямо заборонена адміністратив­ним законодавством;

— вина. Це психічне ставлення особи, що здійснила адміністра­тивний проступок, до своєї поведінки та її наслідків. Вина може проявлятися у формі умислу чи необережності. Адміністра­тивний проступок визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї пове­дінки, передбачала її шкідливі наслідки і бажала або свідомо допускала настання цих наслідків. Адміністративний про­ступок визнається вчиненим з необережності, коли особа, якайого вчинила, передбачала настання шкідливих наслідків сво­го діяння, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була і могла їх передбачити.

Кожен адміністративний проступок характеризується особливим складом, під яким розуміють сукупність об'єктивних та суб'єктивних ознак, що характеризують юридичну модель даного адміністративно­го проступку.

Склад адміністративного проступку включає:

— об'єкт,

— об'єктивну сторону,

— суб'єкт,

— суб'єктивну сторону.

Об'єкт адміністративного проступку—це сукупність суспіль­них відносин, що охороняються адміністративним правом у сфері ад­міністративно—організаційної діяльності, порядок управління, здоров'я, честь і гідність людини, власність тощо.

Об'єктивна сторона адміністративного проступку — це су­купність зовнішніх ознак даного проступку, що включає саме проти­правне діяння (дію чи бездіяльність), його наслідки, причинний зв'язок між діянням та наслідками, місце, час, обстановку, обставини, спосіб скоєння адміністративного проступку.

Суб'єктом адміністративного проступку є фізична осудна особа, що досягла віку 16 років. Особа у віці від 16 до 18 років, яка скоїла адміністративне правопорушення, притягається до адміністра­тивної відповідальності, як правило, 8 особливому порядку, а за ок­ремі, визначені законом, правопорушення — на загальних підставах.

Посадові особи несуть відповідальність не тільки за порушення певних правил своїми діями, але і за незабезпечення їх виконання інши­ми особами, насамперед підлеглими.

Суб'єктивна сторона адміністративного проступку полягає у вині, мотивах та меті, яку ставив перед собою правопорушник.