3. Вирішення глобальних проблем сучасності: філософський аспект

Глобальні проблеми сучасності, від вирішення яких залежить майбутнє людства, знаходяться в полі зору багатьох учених, громадських діячів, політиків. Тісно взаємопов'язані і взаємообумовлені між собою гло-бальні проблеми сучасності складають єдину систему, системоутворюючим фактором для котрої є проблема стихійності і нерівномірності розвитку людства. Яку б проблему ми не взяли, вона не може бути вирішеною без попереднього подолання стихійності в розвитку земної цивілізації, без переходу до узгоджених і планомірних дій в планетарному масштабі, тобто мова йде про перехід від саморегульованої до керованої еволюції планетарного суспільства і його природного середовища.

У працях багатьох західних учених про вирішення найважливіших проблем людства немає єдиних поглядів. Ще донедавна частина їх відстоювала позицію "соціально-екологічного песимізму", доводячи, що світ ніби-то досягнув апогею розвитку виробництва, споживання невіднов-люваних ресурсів і в недалекому майбутньому його чекає крах. Чимало за-хідних спеціалістів у галузі екології (Д. Форрестер, Д. Медоуз, М. Месаро-вич, Б. Пестель та ін.) вважають, що людство має вибирати між матеріаль-ним прогресом і продовженням життя на Землі.

Однак з другої половини 70-х років XX століття дедалі більше з'явилося публікацій, автори яких намагалися довести, що нестача джерел енергії, продовольства та інших ресурсів не абсолютна, а відносна, і людство може ці проблеми вирішити.

На даному етапі свого розвитку людство як одне ціле зіткнулося з проблемою всесвітньо-історичного масштабу - знайти позитивне вирішення ряду найгостріших глобальних проблем, не допустити можливих нега-тивних наслідків, що загрожують існуванню і розвитку майбутніх поколінь. Вирішення глобальних проблем - не лише надзвичайно складна справа, але і не має поки що однозначних відповідей на питання, як добитися бажаних результатів. Поряд з цим багато дослідників пов'язують подолання глобальних криз з формуванням і закріпленням в масовій свідомості нової етики, з розвитком культури, її гуманізацією. Для цього є підстави, оскільки життєва позиція людей, їх спосіб мислення значною мірою визначають і спосіб дій, реальні поступки, а в кінцевому рахунку і результат, до якого вони прагнуть.

В цей же час очевидно, що зміна віками усталених уявлень про світ, усунення застарілих стереотипів мислення і утвердження нових гума-ністичних принципів у свідомості, ще не є вирішенням загальнолюдських проблем. І хоч це і необхідний, але лише перший крок на шляху їх подо-лання, і пов'язаний він з формуванням такого світогляду, який відповідав би постійним змінам ситуації і адекватно відображав би реалії сучасної епохи. В основу такого оновленого світогляду повинен бути покладений новий гуманізм, орієнтований на вироблення планетарної свідомості. Єдина планетарна свідомість стихійно формується на психологічному рівні як первинне відображення нових для людства характеристик соціального бут-тя, але вимагає більших зусиль для свого становлення на більш усвідомле-ному і (в цьому зв'язку) на ідеологічному рівні.

У виникненні планетарної свідомості є своя логіка: так як на-явність важливих соціальних проблем знаходить своє відображення в сус-пільній свідомості, так і система глобальних проблем сучасності з необхід-ністю породжує свідомість загальнопланетарну.

Найсуттєвіші риси планетарної свідомості:

1. Домінантою планетарної свідомості являється пріоритет загальнолюдських цінностей над більш приватними (регіональними, національними, класовими). При ігноруванні цього планетарна свідомість втрачає свій сенс. Це обумовлено тим, що навіть виробивши планетарну свідомість, світове співтовариство продовжує залишатися суперечливим: зберігаються, геополітичні та економічні колізії між державами, міжетнічна напруга в ряді регіонів тощо. Планетарна самосвідомість не здатна лік-відувати ці об'єктивні протиріччя - її завдання полягає в тому, щоб відвести їх на задній план і забезпечити конструктивну співпрацю всіх країн і народів у справі вирішення глобальних проблем.

2. Планетарна свідомість викликає суттєву корекцію в суспільній свідомості окремих народів і країн, а також в індивідуальній свідомості.

Космополітична ментальність, відчуття себе громадянином світу перетворюється сьогодні в обмежений елемент культури. В зв'язку з цим відбуваються принципові зрушення у співвідношенні індивідуалізму і ко-лективізму як соціокультурних цінностей, якими людина і суспільство ке-руються у свої практичній діяльності. При цьому пріоритет зрушується все більше в б планетарного колективізму, на противагу пануючому віками ін-дивідуалізм держав і народів. Інакше не може бути: щоб врятувати світ, планетарну солідарність з факту свідомості повинна перетворитися в за-гальнолюдську практику.

3. Планетарна свідомість характеризується вищим ступенем нау-ковості що пов'язано з неможливістю вирішення глобальних проблем про-сто з допомогою "здорового глузду", в обхід найновіших досягнень природничих, технічних, гуманітарних і філософських наук.

Президент Римського клубу А. Печчеі в своїй книзі "Людські якості" пише так: "Справжня проблема людського виду на даній стадії людської еволюції полягає в тому, що він виявився нездатним в культур-ному відношенні йти в ногу часом і повністю пристосуватися до тих змін, які він сам вніс в цей світ. Оскільки проблема, що виникла на цій критичній стадії його розвитку, знаходиться всередині, а не поза людською істотою, взятою як на індивідуальному, так і н колективному рівні, то і її вирішення повинно виходити, перш за все і головним чином, з середини його самого" [12, с.167]. В зв'язку з цим основне завдання людства Печчеі формулює як "удосконалення своєї якості", тобто людські культури і, перш за все, таких її складових як почуття глобальності, любов д справедливості і нетерпимість до насилля", що повинні стати основоположним началами нового гуманізму.

Як відомо, світогляд людей проявляється не лише в тому, що вони знають про життя, але і в тому, як вони цю інформацію використовують. Тому в контексті вирішення глобальних проблем сучасності привертає до себе увагу той факт, що маючи певні успіхи в теорії і деякі практичні результаті людство поки що не зупинило негативні тенденції свого розвитку. Немає ще достатньої консолідації міжнародних сил, їх скоординованих, ціленаправлених найголовніше, результативних дій, які були б адекватними існуючій небезпеці. Що цьому заважає? Чи можлива узгодженість дій в цьому різнорідному суперечливому світі? А якщо можлива, то на якій основі?

Історичний досвід показує, що зближення народів найкраще від-бувається там, де відбувається співпадання їх інтересів. Кожен народ, країн має свій специфічний інтерес, що відбивається безпосередньо на їх політиці. Нерідко внутрішні інтереси беруть верх над інтересами більш за-гального порядку і така політика здійснюється на шкоду іншим державам.

Однак, тепер, в умовах інтернаціоналізації суспільного життя все більш людей у різних куточках Землі починають розуміти об'єктивні закони світового співтовариства, як єдиного цілого, в основі яких лежить їх спільний інтерес вижити перед лицем глобальним проблем: не допустити термоядерної війні подолати екологічну кризу, перенаселення, нестачу ре-сурсів. Ця об'єктиви потреба в узгодженні дій все більше усвідомлюється і вже здійснює помітний вплив на поведінку окремих держав, корелює їх зовнішню і внутрішню політика Дещо раніше теоретично, а тепер і практично "людство реально зрозуміло, що воно - житель планети і може - повинно - мислити і діяти в новому аспекті, не лише в аспекті окремої осо-бистості, сім'ї чи роду, держав чи їх союзів, а планетарному масштабі, в певній земній оболонці, з якою він нерозривно пов'язаний і піти з якої він не може" - писав В. Вернадський у своїй праці "Размьшления натуралиста" [21,с.306].

На думку багатьох вчених, сьогоднішня цивілізація породила немало згубних для людини протиріч, так як в її основі лежить споживацьке відношення до природи та її ресурсів. Таке відношення, що закріпилося і у відповідній системі цінностей, історично сформувалося в період промислової, а потім науково-технічної революції і своїми коренями йде в християнський світогляд, де людина, подібно Богу на Землі, творить, видозмінює світ за своїм бажанням, пристосовує до себе, не рахуючись з можливостями самої природи. В результаті наступає криза не лише екологічна, демографічна, але й духовна, коли попередні світоглядні установки приходять в суперечність з мінливою під впливом об'єктивних обставин практикою.

Звідси - проблема цінностей, пошук нових пріоритетів суспільного розвитку та інших світоглядних орієнтацій стають головними завданнями духовного оновлення суспільства.

Сьогодні вчені багатьох країн вважають, що людство зможе по-долати глобальні проблеми, але лише при умові, якщо буде здійснений пе-рехід до іншої цивілізації, побудований на інших цінностях. Вони повинні базуватися не на антропоцентризмі (де по відношенню до природи людина і її потреби, поставлена в пріоритетне положення), а на біосфероцентризмі, який акцентує увагу на унікальності феномену життя і необхідності під-тримки біосфери в рівновазі. Людина ж, як розумна істота і складова час-тина цієї складної системи, вписана в неї еволюційно самою природою, повинна вже не просто з цим рахуватися, але і відповідно діяти. В людини немає іншого шляху як змінити своє бачення світу, виробити нову систему цінностей, орієнтири суспільного розвитку, спираючись на принципи гу-манізму природи і суспільства.

Таким чином, "новий гуманізм" полягає в утвердженні таких норм і принципів буття, які відображали б насущні інтереси всіх людей планети і тому сприймалися б ними як всезагальні цінності.

Підсумовуючи, можна сказати, що людство, як самоорганізована жива маса, значною мірою методом проб і помилок, часом занадто великою ціною і з змінним успіхом, але все-таки шукає вихід з кризових ситуацій, бореться за своє існування, прагне до кращого майбутнього. При цьому глобальні проблеми не залишають людству ніякого вибору, як, долаючи розбіжності і суперечності, йти до своєї єдності, зберігаючи самобутність культур, вікових традицій окремих націй і народів. А така єдність може відбуватися лише на основі визначення і дотримання загальнолюдських цінностей, серед яких центральне місце займають невід'ємні права людини, розробляти, відстоювати, які в першу чергу повинна філософія.

Висновки

Філософська ера, в якій ми живемо і відчуваємо її як сучасну, характеризується швидкою зміною техніки і технології, систематичним за-стосуванням наукових знань в житті суспільства, що значно полегшило життя людині, але одночасно виникла реальна загроза самознищення люд-ства в результаті виникнення і загострення глобальних проблем сучасності.

Під глобальними проблемами розуміють ряд найбільш актуальних проблем, що зачіпають інтереси усього людства, які одночасно вимагають для свого вирішення колективних зусиль усього світового співтовариства, а при несвоєчасному вирішенні загрожують його існуванню.

До найважливіших глобальних проблем сучасності відносяться:

- проблема війни і миру, суть якої полягає в усуненні війни з життя суспільства і встановленні миру, від чого залежить не лише успішне вирішення всіх інших глобальних проблем, але і саме існування людської цивілізації , загострення її нового аспекту - проблеми світового тероризму, який стає частиною державної політики ряду країн світу, небезпечність тероризму, як способу політичної боротьби, починає усвідомлюватися лише зараз і не стала поки що частиною політичної культури всього сучасного людства;

- екологічна проблема, суть якої в глобальній зміні природного середовища існування людства, в швидкому зменшенні природних ресурсів, у поглибленні відновлюваних процесів у природі, що ставить під загрозу майбутнє людського суспільства;

- демографічна проблема і пов'язані з нею проблеми відсталості країн, що розвиваються - суть яких в неспроможності відсталих країн забезпечити населення, що подвоюється кожних 20-30 років, матеріальними і культурними благами, в першу чергу продовольством, житлом, освітнім закладами, товарами повсякденного попиту відповідно до обсягів приросту населення, що ще більше загострює проблеми бідності, грамот-ності, продовольства, охорони здоров'я в цих країнах;

- енергетично-сировинна, суть якої у вичерпності обмежених енергетичних і сировинних ресурсів планети.

Найважливішими причинами виникнення глобальних проблем, сучасності є інтернаціоналізація і посилення взаємозалежності державі світу, як головна передумова і найбільш загальна причина перетворення раніше локальних і регіональних проблем в глобальні; науково-технічна революція, що сприяла прискоренню демографічного росту, посиленню антропогенного впливу на природу, зростанню витрат природних ресурсів, посиленню нерівномірності в рівнях господарського розвитку між багатими і бідними країнами, перевороту у військовій справі ; технічно орієнтована культура, в якій виробились цінності, що орієнтували людство на необмежений розвиток технічних засобів і експлуатацію природних запасів і яка сформувала людей, здатних бездумно розгортати атомне озброєння, проводити експерименти в Чорнобилі, знищувати запаси прісної води і т.п.

Комплексність, тісний зв'язок, взаємозалежність і динамізм гло-бальних проблем сучасності ставить не під силу їх пізнання окремими науками, тому виникає потреба в філософському осмисленні як причин їх виникнення і загострення, так і основних передумов вирішення.

Завдання філософії у цьому контексті полягає в інтегрованому на , основі окремих наук погляді на глобальні проблеми сучасності, дослідженні історичних закономірностей виникнення і встановлення найбільш загальних тенденцій їх розвитку ; в формуванні світогляду, ціннісних установок людей, які сприяли б становленню планетарної свідомості і в ре-зультаті спрямовували б на вирішення проблем, що стоять перед людством; забезпеченні духовної підтримки людини перед загрозою катастрофи.

Реальна загроза існування людства логічно висуває на порядок денний питання про прогнозування майбутнього розвитку планети і пошук шляхів вирішення глобальних проблем сучасності.

Оскільки життєва позиція людей, їх спосіб мислення значною мі-рою визначають і спосіб дій, реальні вчинки, а в кінцевому рахунку і ре-зультат, до якого вони прагнуть і який досягають, тому більшість дослід-ників пов'язують подолання глобальних проблем сучасності з розвитком культури, із становленням "нового" гуманізму, який полягає в утверджені таких норм і принципів буття, що відображали б інтереси людей планети і тому сприймалися б ними як всезагальні цінності був би орієнтований на формування планетарної свідомості, домінантою якої являється пріоритет загальнолюдських цінностей над більш приватними ( регіональними, наці-ональними, класовими).

Отже, зміна історично усталених уявлень про світ, усунення застарілих стереотипів мислення й утвердження нових гуманістичних ідеалів є першим і необхідним кроком на шляху подолання глобальних проблем і пов'язаний він з формуванням оновленого світогляду в основу якого повинен бути покладений новий гуманізм, орієнтований на вироблення планетарної свідомості.

Список використаної літератури

1. Філософія . Курс лекцій: Навч. пос. / І.В. Бичко, Ю.В. Осічнюк - К.: Либідь, 1991.-45 6с.

2. Татаркевич В. Історія філософії: Т. З : Філософія XIX і новітня / Пер. з пол. О. Прного .-Львів: Свічадо, 1999. - 568с.

3. Проблеми філософії: Респ. міжвід..наук. зб. Вип. 88: Суспільна діяль-ність, нове мислення й пізнання. - К. -Либідь, 1991. - 128с.

4. Взаимодействие общества й природы: филос.-методолог, аспекты кологической проблеми / Отв. ред. Е.Т. Фадеев.- М.: Наука, 1986.-349с.

5. Кантор К. М. История против прогресса: Опыт культурно- исторической генетики.-М.: Наука, 1992.- 150с.

6. Косов Ю.В. В поисках стратегии выживания: Анализ глобального развития.-СПб: Издательство С.-Петербургского у-та, 1991 .-120с.

7. Кузнецов Н.С. Человек: потребности и ценности . - Свердловск: Изд-во Урал, у-та, 1992.-152с.

8. Культурология XX век: Антология. -М.: Юрист, 1995.-703с.

9. Ленк X. Размышления о современной технике : Пер. с нем ./ Под ред. В.С. Степина-М.: Аспект Пресе, 1996,- 183с.

10. Радьяр Д. Планетаризация сознания: от индивидуального к целому.-М.: Ваклер, 1995-302с.

11.Смысл жизни в русской философии : Конец XIX -нач. XX века / Сост. В.Г. Безносов .- Спб.: Наука, 1995.-38ІС.

12. Печчеи А. Человеческие качества. Пер. с англ.- М.: Прогресе. 1985. -312с.

13.Леонтьев Б.А. Стратегия мира и безопасности.-М.: Международные отношения, 1987.-126с.

14.Соловьев В.С. Три разговора о войне, прогрессе и конце всемирной истории.-М.: Знание, 1991.-156с.

15.Сорокин П. Человек. Цивилизация. Общество: Пер.с. англ. -М.: Политиздат, 1992.-564С.

16. Человек и растительный мир. - М.: Знание, 1992.- 96с.

17. Стратегия выживания: космизм и экология / Отв. ред. Л.В. Фесенкова. -Эдиториал УРСС, 1977.-314С.

18. Філософські проблеми сучасного природознавства. Вип. 77. Екологія, культура й соціальна практика: Респ. міжвід. наук. зб. - К. Либідь, 1991.-117с.

19. Философия мира против идеологии войны: Пер. с нем. / Зав. ред. В. Е,Викторова.-М.-Мысль,1988.-315с.

20.Форрестер Д. Динамика развития города. Пер. с англ. М.Г. Орловой.- М. Прогресе, 1974.- 287с.

21.Вернадский В.Й. Философские мысли натуралиста: -М.: Наука, 1988.-519с.

22. Грабовський С. Укр. людина у вимірах XX ст. До постановки проблеми. - Київ, братство, 1997. -118с. 23-Микієвич Р. Проблеми сучасної філософії / Івано-Франківський Теологічно-Катихитичний Дух. Ін-т.-Івано-Франківськ, 1997. - 231с.

24. Мальтус Т. Досвід про закон народонаселення .-Кн. 4, гл. XX .- 560с.

25.Смит А. Исследование о природе й причинах богатства народов. М.,1962,кн. 1.-425С.

26. Філософсько-соціологічні проблеми сучасної науково-технічної рево-люції. -К.: Наукова думка, 1976.-500с.

27. Павленко А.Н. Европейская космология : основания эпистемологического поворота.-М.: Мн-т философии РАН.-ИНтрада, 1997.-256с.

28.Трусов Ю.П.Понятие о ноосфере / Природа й общество / Отв. ред. -М.,1968.-256с.

29.Гумилев Л. Н. Этногенез и биосфера Земли. М.: Институт ДИ-ДИКД997.-640 с.

30. Маркс К. К критико-политической зкономии.-М.: Политиздат, 1990.-205с.