2.2. Глобальна екологічна проблема

Серед проблем загальнолюдського масштабу, від вирішення яких залежать подальші перспективи розвитку цивілізації, важливе місце займає глобальна екологічна проблема, що виступає у формі пошуку оптимальної альтернативи у взаємовідносинах суспільства і природним середовищем в умовах НТР. Якщо війни може і не бути, то екологічна криза вже очевидна.

Взаємовідносини суспільства і природи носять складний і супере-чливий характер. Вони змінювалися історично. Спочатку люди просто ко-ристувалися навколишньою природою, дарами землі, лісів, рік, морів і т.п.

Однак, потрібно пам'ятати, що і при примітивному рівні розвитку техніки тиск людського суспільства на природу був значним і також призводив до незворотних результатів. Це і природа сучасної південноамериканської сельви, біоценоз якої неможливий для нормального життя людини, що є результатом діяльності стародавніх землеробів, які зуміли кам'яними примітивними знаряддями так "перетворити" природу.

Відомо, що 10-15 тис. років тому пустель, в класичному розумінні цього слова, на Землі майже не було. Поява багатьох із них і значне зростання - результат активної діяльності "царя природи" - людини. Отже, екологічні проблеми можна сміливо назвати історичними, хоча низький рівень техніки дозволяв природі компенсувати антропогенні зміни.

Поступово вплив людини на природу поглиблювався і розширювався. Отже, по мірі розвитку виробничих сил - засобів виробництва, технологій, знань, навиків людей - все більше зростало їх панування над навколишньою природою, за рахунок якої задовольнялась все більша кількість їх потреб.

Однак, збільшуючи свою владу над природою, люди потрапляли у все більшу залежність від неї. Ця залежність особливо посилилась з розвитком промислового виробництва: масове застосування парових машин і двигунів внутрішнього згорання привело людей до прямої залежності від наявності корисних копалин, перш за все, вугілля і нафти; зростання спо-живання електроенергії - до залежності від наявності енергоносіїв (вугілля, нафти, газу, водних та інших джерел енергії) [20. с.419].

В цьому полягає діалектично-суперечлива взаємозалежність суспільства і природи: поступово підвищуючи владу над природою, суспільство потрапляє у все більшу залежність від неї, як джерела задоволення потреб, людей і виробництва.

Проблема взаємовідносин суспільства і природи є глобальною за-гальнолюдською, яка особливо загострилась в другій половині XX століття, коли масштаби і характер впливу людини на природу набули загрозливого характеру для самого її існування.

Сутність сучасної екологічної проблеми заключається в зміні природного середовища існування людства, в швидкому зменшенні приро-дних ресурсів, у послабленні відновлюваних процесів у природі, що ставить під питання майбутнє людського суспільства.

Сучасна екологічна ситуація склалася стихійно в ході діяльності людей, спрямованої на задоволення їхніх потреб. Людина досягла висот сучасної цивілізації і завдяки тому, що постійно змінювала природу у від-повідності зі своїми цілями. Люди досягли цілей, на які розраховували, але одержували наслідки, яких не очікували .

Напружена, а в ряді випадків критична екологічна ситуація суча-сності, характеризується зростанням масштабів і сили впливу на природу, розвитком якісно нових форм цього впливу, а також поширенням діяльності людини на ті природні середовища, які раніше для неї були недоступні.

Літосфера - тверда оболонка Землі - об'єкт найбільш чутливих ан-тропогенних навантажень. Втручання людини в область земних надр, буді-вництво гігантських інженерно-технічних споруд, інтенсивне використання підземного середовища (захоронення відходів, складування нафти, газу, проведення ядерних випробувань і т.д.), активна експлуатація мінерально-сировинних багатств призвели до, значних змін рельєфу місцевості і природних ландшафтів, як вимушених так і невиправданих вилучень із сільськогосподарського обороту земель, руйнування і забруднення Ґрунтового покриву і підземних вод, вичерпання природних багатств, захаращення великих територій різноманітними відходами.

Атмосфера також потерпає від корінних антропогенних змін: модифікуються її властивості і газовий склад; підвищується запиленість; нижні шари атмосфери насичуються шкідливими для живих організмів га-зами і речовинами промислового та іншого господарського походження; руйнується озоновий шар. Внаслідок утворення навколо Землі шару вугле-кислого газу, виникла загроза несприятливої зміни клімату з підвищенням температури, в результаті чого можливе танення прибережної криги і зато-плення великих прибережних масивів багатьох міст. Велику загрозу природі і самому існуванню людини становлять "кислотні дощі", що є наслід-ком нагромадження в атмосфері різноманітних хімічних сполук. Радіаційні, шумові, теплові, електромагнітні навантаження також погіршують умови життя людини.

Біосфера Землі - біологічна оболонка планети, в якій концентрує-ться вся сукупність живої речовини і форм життя: видове збідніння рос-линного і тваринного світу; зростаюче обезліснення планети - тобто зни-жується біологічне різноманіття в природі. Зокрема проблема вирубок тропічних лісів, внаслідок чого втрачається вологість, деградують ґрунти, відбувається опустинювання, зникають окремі види тварин, руйнуються значні природно-екологічні ресурси. За останні 300 років зникли 110 видів тварин, а під загрозою знаходяться ще 600 видів.

Гідросфера - водна оболонка Землі: багато морів і озер перетво-рюються в місця відходів і забруднюючих речовин; якісно змінюється гід-росфера (хімічний склад і властивості), що є "головним фактором кількіс-ного вичерпання прісної води на Землі, є ознаки водного дефіциту; забру-днення Світового океану.

Проблема захисту навколишнього середовища в її сучасному ро-зумінні диктує необхідність врахування соціотехносфери, яка включає:

- матеріально-технічні виробничі системи, різноманітні види не-виробничої діяльності людей, що впливають на середовище, яке оточує людину, і штучне технізоване середовище його життя і життєдіяльності, а також окультурені біоценози, природне середовище, що піддавалося мо-дифікації в результаті людської діяльності - словом все, що прийнято нази-вати "другою природою", обсяги якої постійно зростають. Створена люди-ною "друга природа" володіє зростаючою природоперетворюючою могут-ністю, однак і сама все більше потребує охорони від:

- ворожих людині сил "зовнішньої" природи (ураганів, землетрусів, інших стихійних лих);

- небезпечних зворотних впливів, що здійснює природа, деградована в результаті непродуманих змін природного середовища самою лю-диною;

- багаточисленних негативних і навіть руйнівних (для людини, су-спільства, техніко-виробничого апарату, середовища проживання людей і т.п.) чинників функціонування самої "другої природи". Історія людства яв-ляє собою історію його конфліктів з природою: за всю історію не з'явилося жодного суспільства, яке б не знаходилося у протиріччі з природою. Однак, на відміну від гострих екологічних проблем минулого, які переважно носили локальний характер і в більшості випадків породжувалися стихій-ним розвитком сил природи, сучасна екологічна проблема носить глобаль-ний, всепланетарний характер, є породженням суспільства, яке перетво-рилося в самостійну геологічну силу, тобто у фактор, здатний спричинити планеті не менші зміни, ніж стихійні природні сили.

Тому логічно виникає проблема пошуку шляхів вирішення глобальної екологічної проблеми. Філософські погляди щодо цього в кінце-вому рахунку зводяться до двох основних підходів:

1. Руссоїзм (лозунг "назад до природи") виступає за припинення чи, принаймні за різке скорочення негативних антропогенних впливів на природне середовище, відмову від сучасних досягнень НТР, повернення до допромислової епохи. Неорусоїстських поглядів дотримується сьогодні Римський клуб, який висунув концепцію "меж росту", яка була представ-лена у вигляді однойменної доповіді і виступає за зниження темпів індуст-ріального росту, а в кінцевому випадку за його припинення взагалі після досягнення певної "межі", що обумовлена природноресурсними і екологі-чними обмеженнями.

2. Вирішення екологічної кризи з позицій реалізму і гуманізму шляхом залучення суспільних ресурсів і роботи в напрямку екологічної просвіти і виховання, екологічної переорієнтації подальшого науково-технічного розвитку.

Отже, мова йде насамперед про компетентне втручання людини в природу і передбачення можливих негативних наслідків, переорієнтацію на екологічну технологію, виробництво екологічно-чистої продукції і т.д.

Загострення екологічної кризи не може бути вирішене виданням законів, указів, накладенням штрафів. Вихід з екологічної кризи - у ство-ренні нової культури, що опирається на нові смисли. Людина повинна буде включити в сферу своїх найближчих смислів стан Землі і Космосу. Ми по-винні, нарешті, усвідомити, що живемо не просто в своєму домі, а на пла-неті в космічному готелі, де знайшли притулок й інші істоти, з якими ми повинні існувати у співдружності і взаємодопомозі [16, с. 14].