Методи контролю величини розтягання сітки

Ступінь розтягання сітки впливає на розміри відтворюваного зображення і точність суміщення кольорів.

1. Вимріють видовження в процесі натягання по мітках.

2. SST-Newtontester вимірює натяг сітки в Н/см і виводить на шкалу. Можливим є контроль в межах 5-60 Н/см.

3. Прилад УТЗ-2 (УНДІСВД) встановлюють не на сітку, а штангою на формну раму. Індикатор змонтовано на повзунку, що дає змогу вимірювати натяг в будь-якому місці сітки (форми).

4. Величину натягу сітки контролюють за допомогою спеціального приладу — тензометра. Цей прилад має щуп, який втискається в натягнену сітку. Покази приладу змінюються в залежності від деформації.

Рекомендовані такі величини натягу сітки.

Поліефірна сітка Estal Mono i Estal Metal:

12-20 Н/см — високоточні зображення (друковані схеми, шкали, растровий друк);

8-16 Н/см — для графічних зображень і друку на тканинах;

10 Н/см — батоколірний друк з високою точністю приводки;

не менше 6 н/см — для ручного друку.

Втрати натягу в першу годину рівні 10-20 %. Сила натягу сітки по середині є меншою, ніж на її краях.

Кріплення сітки до рами

а) механічне;

б) клейове.

Найзручнішим методом закріплення сітки є приклеювання. Вимоги до клею:

• швидке схоплення;

• стійкість до води, розчинників;

• еластичність;

• час сушіння не довше 10-15 хв.

Для приклеювання використовують такі типи клеїв:

Клеючі лаки (розчин твердої смоли в органічному розчиннику). Лак наносять на раму, розтягають сітку, притискають до рами, а клей розм’якшують розчинником і залишають для висихання. Недолік — низька стійкість до розчинників.

Контактні клеї — складаються з розчинів синтетичних каучуків. Клей наносять на раму (ґрунтують), розтягують сітку, і зверху ще наносять клей. Сушка 15-60 хв. Недолік — низька стійкість до розчинників.

Двокомпонентні клеї — схоплення відбувається за рахунок хімічної реакції мономерів з отверджувачами. Клей наносять на сітку у місцях контакту з рамою і 10-60 хв висушують. Перевага: стійкість до механічної і хімічної дії. Недолік: змішування перед використанням, трудомістке видалення перед повторним використанням рами.

Клей «Адгезив-2В» — випускає вітчизняна промисловість.

Розроблено клей УФ затвердіння, час 3-50 c.

Література: [3], С. 15-28;

[10], С. 70-79;

[15], С. 59-61.

Запитання для самоконтролю

1. З яких матеріалів виготовляють трафаретні форми?

2. Якими методами можна закріпити сітку на рамі?

3. Які існують пристрої для натягання сітки на раму?

4. Як контролюють величину розтягу сітки при виготовленні форми?

5. Який має бути розтяг сітки (в Н/см) для ручного трафаретного друку?

Тема 1.6. Технологічний процес виготовлення трафаретних друкарських форм прямим способом

1. Натягнення сітки на раму і закріплення її.

2. Підготовка поверхні сітки (обезжирення).

3. Нанесення копіювального шару і сушіння.

4. Експонування (копіювання).

5. Проявлення (вимивання).

6. Контроль якості.

7. Коректура форми.

Схема технологічного процесу

Виготовлення трафаретної форми

Натягування сітки на раму

Підготовка поверхні сітки. Знежирення

Нанесення копіювального фотополімерного шару

Копіювання

Проявлення

Сушіння

Контроль якості форми

Коректура друкарської форми

Підготовка поверхні сітки полягає в очищенні, знежиренні і активації її. Це забезпечує кращу адгезію копіювального шару до сітки. Сітки з поліамідних, поліефірних і металізованих волокон знежирюють 20 % розчином їдкого натрію і нейтралізують 5 % розчином оцтової кислоти, спиртом або ацетоном. Деколи для знежирення застосовують миючі засоби — 10 % розчин прального порошку або використовують фірмові знежирюючі засоби.

Для забезпечення кращої адгезії сітки із синтетичних волокон активують хімічною або механічною обробкою (розпушення поверхні ниток).

Механічна активація — порошком пемзи, карбіду кремнію, дрібнозернистим наждачним папером з наступним промиванням водою.

Сітки із фосфористої бронзи та латуні обробляють у 4-5 %-му розчині лугу і нейтралізують 4-5 %-му розчині Н₂SО₄, потім промивають.

Сітки із нержавіючої сталі обробляють, нагріваючи їх газовим полум’ям до отримання темно-вишневого забарвлення, при температурі 600-700⁰С. Внаслідок цього утворюється окисна плівка, яка підвищує адгезію.