1.12.3. Вибір і заточування ракеля

Залежно від формату зображення добирають ракель відповідної довжини. Довжина ракеля має бути більшою за задруковуваний малюнок на 30-40 мм для того, щоб надійно перекривати все зображення в процесі друку і забезпечити рівномірність тиску.

Вибір твердості ракельного полотна здійснюється в залежності від характеру зображення, поверхні ЗМ та необхідної товщини фарбового шару.

Твердий ракель (80-85 ум. од. за Шором) застосовують при друкуванні зображень з тонкими штрихами, на рівному гладкому матеріалі, для одержання тонкого шару фарби.

Ракель середньої твердості (70-75 ум. од. за Шором) застосовують при друкуванні плашок та зображень з тонкими штрихами або на гладких шорстких поверхнях, а також для одержання тонкого фарбового шару.

М’який ракель (60-70 ум. од. за Шором) застосовують при друкуванні зображення з крупними штрихами, на нерівних шорстких поверхнях та для одержання дуже товстого фарбового шару.

Звичайно кромка ракеля заточується під кутом 90⁰. Лише при друці на матеріалах з великою мікронерівностю кромку ракеля заокруглюють або заточують під певним кутом. Кромка робочої частини ракеля повинна бути рівною, гладкою, без подряпин і вм’ятин. Прямолінійність робочої кромки контролюють прикладанням її до рівної поверхні на просвіт.

1.12.4. Підготовка ручного друкарського верстата і форми до друкування

1. Встановлення і приладжування форми.

2. Приклеювання на друкарському столі липкої стрічки

3. Встановлення передніх і бокових упорів.

1. Друкарську форму встановлюють у формоутримувач таким чином, щоб при опущеному положенні вона розміщувалась паралельно ЗМ (виробу) з відповідним технологічним зазором. Необхідний зазор регулюють за допомогою підкладання під форму ростових планок як з боку формоутримувача, так і з протилежного. При друкуванні багатоколірної продукції технологічний зазор для всіх фарб має бути однаковим. Технологічний зазор контролюють приладом УТЗ-2.

Переміщаючи форму над друкарським столом (або стіл з аркушем відносно форми) в поздовжньому і поперечному напрямках, встановлюють форму в положенні, щоб її друкуючі елементи розміщались над відповідним місцем аркуша або виробу. В такому положенні форма закріплюється в формоутримувачі.

При друкуванні багатоколірної продукції форму для кожної наступної фарби виставляють за хрестами-мітками.

2. Для утримування ЗМ на друкарському столі на його поверхню наклеюють двосторонню поліграфічну липку стрічку (ТУ 38 — 10559-85). Щоб полегшити зняття запобіжної марлі, її поверхню злегка протирають тампоном, змоченим уайт-спіритом. Стрічка має бути наклеєна на стіл без зморщок і мати помірну липкість, щоб не створювати труднощі при відокремленні аркуша. Зменшують липкість стрічки припудрюванням крейдою, тальком або зубним порошком. Збільшують липкість протирання тампоном, змоченим уайт-спіритом.

На друкарських верстатах, оснащених вакуумною системою, отвори, розміщенні за межами ЗМ, закриваються липкою стрічкою або папером. Це збільшує глибину вакууму в системі.

Дуже важливо відрегулювати синхронність вмикання вакууму на солі з опусканням друкарської форми.

Якщо задруковуватимуться не аркуші, а які-небудь вироби, на столі закріплюють підготовлену оснастку, де кріпитиметься цей виріб.

3. До правильного виставленого аркуша ЗМ приставляють упори у вигляді невеликих прямокутників і приклеюють їх до столу. По довгому боці аркуша встановлюють два упори по короткому — один. Товщина упорів має бути більшою за товщину ЗМ. При цьому можна добитись суміщення фарб 0,1 мм на аркуші формату 20 × 30 см.

Застосовують також метод орієнтації «за штифтами» Для цього аркуші попередньо перфорують. Такий спосіб зручніший і забезпечує краще суміщення фарб. Однак потребує додаткової операції — перфорації аркушів.