Захист за рахунок основи

Для друкування грошових знаків використовують багатошаровий папір, який містить комплекс захисних елементів:

• водяні знаки;

• металізовані вкраплення;

• захисні смужки;

• захисні кольорові волокна;

• ефекти розтягування, хрускоту;

• радіоактивні частинки;

• самоклеюча плівка VOID («недійсний»).

Водяні знаки формуються при виготовленні паперу за допомогою спеціальних каландрів і можуть бути темні або світлі або мати декілька ступенів яскравості. Їх не видно, але побачити можна під певним кутом, на просвіт.

Захисні включення — при виготовленні паперу в паперову масу вводять кольорові волокна, полімерні, металічні нитки, люмінесцентні та магнітні речовини.

Матеріал, чутливий до розчинників — цінні папери, які не виносять вологи або поту і відразу змінюють свої властивості.

Радіоактивні частинки (мікродози) вводять до складу паперу.

Плівки типу VOID — самоклеючі плівки типу VOID. Відірвати можна тільки один раз, і відразу з’являється слово VOID («недійсний»).

Фарби:

• металізовані,

• магнітні,

• несохнучі, які дуже всмоктуються (долари),

• невидимі, флуоресцентні,

• змінюють колір залежно від температури (20-40⁰С),

• змінюють колір залежно від випромінювання.

Оздоблення

• гаряче тиснення (блінтове або фольгою),

• припресовування голограми способом тиснення або ламінування,

• нумерація і персоналізація,

• висічка під оригінальну форму,

• просічки, що зменшують міцність (щоб не було повторного використання упаковки),

• фальцювання та склеювання,

• ламінування.

Сучасні документи на пластиковому носії

Сьогодні в розвинутих країнах світу можна спостерігати стійку тенденцію до використання документної поліграфічної продукції на пластиковому носії у вигляді карток. Пластикові документи дають можливість з високою достовірністю ідентифікувати особу власника, оскільки мають комплекс поліграфічних і електронних способів захисту.

Спрощує процедуру ідентифікації особи власника документа, а також ускладнює його підроблення мікрочип, у пам’яті якого в кодованому вигляді зберігаються не тільки демографічні відомості про власника (прізвище, ім’я, дата та місце народження), але і біометричні дані (цифрове фото, відбитки пальців, зображення райдужної оболонки ока).

Біометричні дані розміщують на чипі безконтактного способу зчитування. Крім цього застосовують такі машинозчитувальні коди:

• лінійний штрих-код;

• двомірний штрих-код;

• код OCR (Optical Character Recognition — оптичне розпізнавання символів);

• код MICR (Magnetik Ink Character Recognition — роз­пізнавання символів, нанесених магнітною фарбою);

• використання магнітної стрічки;

• використання оптичної пам’яті;

• використання персоналізованої голограми [4].

Технологія виготовлення карток

Картки можуть бути одношарові й багатошарові. При необхідності їх ламінують. Процес виготовлення одношарових карток полягає у їх висіканні з листів пластику або виливанні в спеціальних формах. Одношарові картки широко використовуються як заготовки для карток з чипами, що зчитують та записують інформацію контактним способом. Із цією метою на стадії виливання (або фрезеруванням) формуються поглиблення під мікросхему й контактну панель. Після покриття адгезивом автомат вкладає чип з контактною панеллю в картку. При необхідності заготовки подаються в спеціальний пристрій, де на їх поверхню наноситься магнітна стрічка.

Для виробництва ламінованих карток малими накладами використовується такий спосіб: на пластику за допомогою струменевого принтера друкується зображення. Далі формуються пакети, що складаються з двох шарів пластику, розміщених між шарами ламінувальної плівки. Пакети обробляються в прес-ламінаторі, після чого зі сплавлених листів штампом заданих розмірів висікаються картки.

Аналогічним способом в умовах промислового виробництва виготовляються заготовки для всіх типів безконтактних смарт-карток. У пластикових листах фрезеруються (або формуються на стадії відливання) поглиблення, в які автомат вкладає чипи та антени. З двох шарів пластику формується пакет. Після його сплавлення та висікання заготовки придатні до нанесення інформації.

Матеріал

Для виготовлення документів у вигляді карток сьогодні у світі використовується декілька різновидів пластику. Одним з них і, мабуть, найбільш поширеним, є полівінілхлорид (ПВХ). Термін служби ПВХ-карток становить 24 місяці, або 3 тис. циклів зчитування (для карток з магнітною стрічкою).

З ПВХ виготовляють:

• картки для банківської сфери (кредитні, депозитні тощо);

• картки для сплати послуг (телефон, Інтернет тощо);

• особисті документи (ідентифікаційні картки, посвідчення водія, перепустки тощо).

Сьогодні також набули поширення картки з композитного матеріалу. За структурою він складається з поліефірної серцевини (40 %), що розташовується між двома шарами полівінілхлориду (60 %). Завдяки своїй конструкції картки з такого матеріалу є міцнішими, ніж звичайні полівінілхлоридні. Термін служби карток триває від 48 до 84 місяців — залежно від дизайну та умов використання.

Одним із сучасних напрямів розроблення документів на пластиковій основі є використання багатошарового полікарбонату. Полікарбонат має значні переваги над іншими матеріалами для виготовлення карток. Водостійкість та гладкість поверхні забезпечують високу якість відбитка, зробленого будь-яким способом друку. Матеріал є довговічним: термін експлуатації документа — не менший 10 років. Багатошаровість матеріалу створює для документа унікальні експлуатаційні властивості: високу механічну міцність, пружність, мінімальну залишкову деформацію, стабільність геометричних розмірів, стійкість до розшарування.

Термічне оброблення полікарбонату проводиться при режимах, які можна забезпечити тільки у виробничих умовах на спеціальному обладнанні. Це один із способів захисту документа. Крім того, у внутрішні шари полікарбонату можна вмонтувати додаткові елементи захисту, наприклад, полімерні стрічки. Товщина матеріалу становить від 0,35 до 0,84 мкм, що надає змогу впроваджувати різні види мікрочипів з біометричною інформацією про власника документа.

Однією з головних переваг полікарбонату є можливість застосування принципово нових способів персоналізації — ла­зерного гравіювання на внутрішньому шарі та лазерної перфорації, що надійно захищає інформацію, внесену до документа.

Ще одним матеріалом, що широко використовується для виготовлення пластикових карток, є теслін — синтетичний водостійкий мікропористий матеріал. Головна його перевага полягає в можливості нанесення інформації як традиційними, так і безконтактними способами друку.

Однак, теслін має недоліки. Його висока пластичність та низь­ка міцність при розтяганні призводять до того, що незначне навантаження, яке виникає під час експлуатації документа, спричиняє його деформацію.

Друкування карток

Пластикові картки можна друкувати такими способами:

• традиційним — офсетним, трафаретним та ін.;

• безконтактним — за допомогою термотрансферних (шляхом термоперенесення), термосублімаційних або струменевих принтерів.

Традиційний спосіб використовується для виготовлення великих накладів карток. При цьому офсетним способом друку наноситься растрова графіка, а також захисні елементи: сітки з видільною здатністю до 50 мкм, мікротекст з висотою прописних букв 0,3-0,6 мм, гільоширні елементи тощо.

Трафаретний друк використовується в основному для нанесення векторної графіки, плашок як звичайними, так і спеціальними фарбами (золоті, срібні, бронзові тощо). При цьому особливості технології трафаретного друку накладають деякі обмеження на відтворювану графічну інформацію:

• видільна здатність зображень не перевищує 0,1 мм (для золотої та срібної фарб — 0,3 мм);

• мінімальний кегль шрифту рубленої гарнітури — 4 п. (для золотої та срібної фарб — 6 п.).

Якщо наклад менший, ніж 200 карток, використання традиційних способів друку та великоформатних потужних друкарських машин стає недоцільним. У цьому випадку зображення на картки наноситься за допомогою термосублімаційних та термотрансферних принтерів.

Термосублімаційні принтери, на відміну від термотрансферних, точніше відтворюють колірну гаму оригіналу [3].

Запитання для самоконтролю

1. З якою метою здійснюють захист поліграфічної продукції?

2. Які способи захисту Вам відомі?

3. Як відбувається захист за рахунок дизайну?

4. Які способи друку використовують для захисту?

5. Якими фарбами здійснюють захист поліграфічної продукції?

6. Як захищають продукцію за допомогою оздоблення?

7. Як виготовляють сучасні документи на пластиковому носії?

Список рекомендованої літератури

до розділу 7

«Захист поліграфічної продукції»

1. Величко  О. Виготовлення і захист цінних паперів // Друкарство, 1998.

2. Жовтенко А. Современные технологи — современным упаковкам // Флексрдрук Ревю, 2000, №3, с. 49.

3. Кулібаба Д., Кобилянський О. Сучасні документи на пластиковому носії // Друкарство, 2006, №4, с. 23-26.

4. Кулібаба Д., Міцан І. Засоби зберігання біометричних даних на документах нового покоління // Друкарство, 2006, №6, с. 9-13.

5. Неповторний і стійкий захист // Палітра друку, 1996, №3, с. 37-38.

6. Румянцев В. Ценные бумаги; разработка и производство // Компьюарт, 1998, № 12, с. 40-41.

7. Шарифуллин М. Защита прежде всего // Publish, 2000, №7, с. 28-35.

8. Шевчук А., Музика В. Виготовлення та захист вітчизняних паспортних документів // Друкарство, 2002, №3, с. 12-16.

9. Шевчук А., Музика В. Технологічні проблеми виготовлення вітчизняних високозахищених паспортів. — Зб. «Тех­нологія і техніка друкарства», 2003, №1, с. 46-50.

10. Шитря О., Шевчук А., Музика В. Вітчизняні високозахищені акцизні марки // Друкарство, 2003, № 4, с. 8-12.