Термографія

Термографія — оздоблення віддрукованих зображень спеціальними термопорошками, які змінюють рельєф відбитка під дією теплового випромінювання.

Аркуш паперу, віддрукований будь-яким способом друку, подається в термографічну машину, де на вологу фарбу наноситься спеціальний порошок, який, розплавлюючись, утворює об’єм. Зображення набуває опуклої форми над поверхнею паперу. Цей об’єм відчувається під рукою і кидається в око. В цей об’єм можна додати колір, ефект іскріння та ін.

Використовують такі ЗМ: папір, картон, самоклеючі плівки ПВХ, пластики, метали, тканини.

Застосування: книги для сліпих, етикетки, упаковка, цінники, фірмові папки, бланки, вітальні листівки, візитки, календарі. Термографія повинна придавати віддрукованій продукції респектабельний вигляд, прикрашати її.

Для цього застосовують великий асортимент порошків:

• прозорі різної грануляції;

• кольорові: пастельні та яскраві;

• металізовані;

• святкові;

• перламутрові;

• з іскрами;

• флуоресцентні;

• для флокування;

• які світяться;

• порошки з реальним запахом.

Машини для термографії:

- з ручною подачею аркушів для невеликих об’ємів;

- напівавтомати з продуктивністю 1200-1800 арк./год;

- автомати з продуктивністю 10 тис. арк./год. [2].

Брайлівський друк

Луї Брайль (1809-1852) винайшов простий шрифт із комбінації лише шести крапок — три крапки у висоту й дві в ширину. В 1824 році 15-літній юнак завершив працю над цією шестикрапковою системою шрифту, а в 1829 році опублікував свій унікальний метод письма, який нині називають його ім’ям. Ним можна відображати букви, цифри, розділові знаки, математичні, хімічні, нотні знаки.

Існує 63 комбінації шести крапок. Для позначення перших десяти літер використано верхні і середні крапки.

Д ля кожної з наступних десяти букв було додано нижню крапку зліва.

Для останніх шести літер додавалось обидві нижні крапки.

У зв’язку з комп’ютеризацією зараз використовують семи- та восьмикрапкову систему, яка дозволяє кодувати 256 літер і знаків.

Шрифтом Брайля друкують трафаретним способом, роблять тиснення спеціальними голками або пуансонами на папері або полімерній основі, останнім часом використовують термографію (друкують спеціальними пастами, що містять піноутворювачі) [4, 6].

Одержання об’ємних зображень способом наведення зору

Суть застосовуваного явища ґрунтується на повторюваності візерункових смуг, які для нормальної чіткості зору сприймаються як однорідна площина. Тільки зміна способу розглядання дає змогу побачити сховану в них тривимірність.

Структура зображення

Перш за все сюжет малюнка розкладають на площини у просторі (може їх бути, наприклад шістнадцять). Таким чином, кожна частина малюнка отримує своє місце в глибині зображення.

Надалі створюють смугу візерунка, її ширина підлаштовується до розміру зображення, передбачуваної відстані, з якої буде розглядатися зображення, а також до особливостей малюнка. Поверхні сюжету і смуги вводять у програму. Найчастіше для цього потрібна оперативна пам’ять комп’ютера обсягом 10 МВ. Візерункові смуги встановлюють у ряди з одночасним горизонтальним зсуненням елементів малюнка.

Готове тривимірне зображення може бути вміщене в звичні формати, тобто вивід даних може бути доступним для струменевого чи лазерного принтерів при невеликих тиражах, і, як вже було сказано, його можна спостерігати безпосередньо на екрані. У випадках з не дуже тонкою структурою зображення, воно може бути навіть переслане факсом без втрати ефекту тривимірності.