Вибір друкарських фарб

При виборі фарб необхідно враховувати, що кожному виду матеріалу виробу, який задруковується, та кожним конкретним умовам експлуатації цього виробу відповідає певна серія фарб. Для цього потрібно точно знати вид матеріалу, з якого виготовлено виріб.

При використанні для друкування виробів з нових невідомих матеріалів необхідно провести випробовування змочуваності їх поверхні.

Для перевірки змочуваності поверхні виробу, який задруковується, та підбору відповідної фарби використовують універсальний розчинник та тест-олівець, який постачається фірмою «Тампо Механіка». При проведенні досліджень на поверхню виробів наносять краплю будь-якого розчинника, і по поверхні проводять тест-олівцем. Якщо крапля розчинника розчинила поверхню виробу і від краплі залишився слід, а тест-олівець також залишив чіткий слід, то рекомендується використовувати однокомпонентну фарбу. Якщо розчинник не залишив на поверхні виробу ніякого сліду, а тест-олівець залишив чіткий слід, то рекомендується використовувати двокомпонентну фарбу. Якщо на поверхні виробу не залишилось сліду від розчинника, а слід, який залишився від тест-олівця, збирається у крапельки (тобто не змочує поверхню), то для забезпечення нормальної адгезії фарби перед друкуванням поверхню виробу необхідно активізувати. Для остаточного підбору фарби необхідно провести пробне друкування та випробовування експлуатаційних властивостей нанесеного фарбового зображення.

Підготовка друкарських фарб до друкування

Як правило, виробники постачають фарби готовими для друкування. При підготовці коригують в’язкість фарб, яка повинна становити близько 8 с. Для вимірювання в’язкості фарб в тампонному друці використовують так званий «в’язкошпатель».

Перед вимірюванням в’язкості фарбу слід ретельно перемішати і, при необхідності, ввести розчинник та знову ретельно перемішати. Для визначення в’язкості в ємність з фарбою опускають в’язкошпатель, щоб він заповнився фарбою до певного рівня. Потім в’язкошпатель виймають з фарби, і вона починає витікати. Необхідно засікти час витікання фарби від першого до п’ятого отвору за допомогою секундоміра. В’язкість фарби характеризується часом її витікання.

При використанні двокомпонентних фарб їх спочатку змішують із затверджувачем в необхідній пропорції, а потім вводять розчинник для досягнення заданої в’язкості.

Фарби для друкування повинні бути гомогенними та ретельно перемішаними. Розведення фарби повинно здійснюватись акуратно, оскільки введення відносно великої кількості розчинника може викликати відмивання пігмента від в’яжучого і випадання останнього в осад.

Підготовка задруковуваного матеріалу

Завдяки своїй універсальності, технологія тамподруку використовується для задруковування виробів, що створюються з найрізноманітніших матеріалів.

Матеріали, що задруковуються способом тамподруку

Невсотуючі: Всотуючі:

метали та сплави; папір;

пластмаси; картон;

скло; деревина;

фарфор; шкіра;

фаянс; тканини.

гума.

Синтетичні матеріали стабільні, водостійкі, гнучкі та можуть бути дуже твердими. Однак, деякі властивості утруднюють їх застосування для друкування: статична електрика, міграція пластифікатора, погане фарбосприйняття, висока еластичність та інші, що вимагає відповідних вибору фарби та процесу підготовки до друку поверхні цих матеріалів.

Цілком очевидно, що поверхня виробу, на якому здійснюється друкування, не повинна містити жиру, мастила та інших забруднень та повинна бути чистою. Друкування повинно здійснюватись в приміщенні з нормальною кімнатною температурою, а всі матеріали, які використовуються в процесі друкування, та вироби повинні бути акліматизовані.

Електростатичні заряди обумовлені нерівноважним електричним станом в глибині та на поверхні виробу. Вони виникають перш за все за рахунок тертя на швидкісних машинах або за рахунок тертя, викликаного рухом обслуговуючого персоналу.

Для усунення проблем, пов’язаних зі статичною електрикою, можна застосувати один з наступних методів:

• використання антистатиків для синтетичних матеріалів та фарби;

• використання установок іонізованої обробки.

Антистатичні засоби можна вводити в матеріал виробу та у фарбу. Для двокомпонентних фарб не можна застосовувати антистатик, оскільки він впливає на їх якість. Захистом від статичної електрики може бути тільки обробка тампона відповідним антистатиком.

Установка іонізованої обробки складається з іонізуючого електрода та пристосування для подачі потоку повітря, який подається з установки. Він електрично-заряджений і може зняти (нейтралізувати) електричний заряд. Для зняття заряду з тампона використовується іонізаційний стержень, який встановлюють між прийманням фарби та її віддачею. Крім того, бажано, щоб повітря, яке подається, проходило через очищуючий фільтр.

Для зняття заряду з поверхні виробу, який задруковується, застосовуються іонізаційний генератор з подачею повітря під тиском. Сильний струмінь повітря знімає електричний заряд з поверхні виробу. Необхідно слідкувати за тим, щоб напрям обдування не торкався друкарської форми, що привело б до швидкого висихання фарби.

Для зменшення інертності поверхні виробу, який задруковується, її активують в процесі попередньої обробки. Такі матеріали, як поліетилен та поліпропілен, є неполярними та їх поверхня може змочуватись тільки полярними рідинами. У цих матеріалів поверхневий натяг досить низький і становить біля 35,5 дін/см. Практика показує, що для забезпечення змочування та закріплення фарби поверхневий натяг повинен бути в інтервалі 38-40 дін/см.

Найчастіше поверхневі властивості матеріалу оцінюють з допомогою спеціальних фломастерів, заповнених випробовувальною рідиною. Для вимірювання поверхневого натягу з допомогою такого фломастера на пробну поверхню наноситься плівка випробовувальної рідини. Поверхневий натяг нормальний, якщо плівка збирається в краплю за 2 с.

Суть активації поверхні виробу полягає в обробці, яка підвищує поверхневий натяг до 38 дін/см, необхідних для доброго змочування та закріплення фарби на даній поверхні. Попередня обробка передбачає фізико-хімічні зміни властивостей поверхні.

На практиці можуть використовуватись три види попередньої обробки:

• хімічна;

• відкритим газовим полум’ям;

• коронним розрядом.

Хімічна обробка здійснюється речовиною, яка підвищує адгезію. Остання наноситься марлевим тампоном на місце, яке потребує обробки. Хімічний процес викликає підвищення поверхневого натягу. Цей спосіб є рентабельним лише для малих накладів та вимагає обов’язково доброї місцевої вентиляції.

Попередня обробка відкритим газовим полум’ям виробів з синтетичних матеріалів є ефективним та універсальним способом, який створює можливість отримання відбитків з доброю адгезією фарбового шару на поверхні виробів з поліетилену та поліпропілену.

При обробці коронним розрядом відбувається бомбардування поверхні виробу електронами та іонами, які утворюються. При цьому відбувається зміна фізико-хімічних властивостей поверхні. Завдяки оксидації переважна більшість неполярних молекул поверхні переходить в полярні групи. В результаті цього процесу підвищується поверхневий натяг і тим самим адгезія фарби.

Література: [1]-[14].