Запитання для самоконтролю

1. Які вимоги ставлять до фарб в трафаретному друці?

2. Порівняйте способи закріплення фарби на відбитку.

3. Поясніть особливості ІЧ- і УФ-закріплення фарб.

4. Які види сушильних пристроїв Ви знаєте?

5. Вибрати фарбу для друкування на бавовняній тканині (футболки) і палітурному матеріалі (палітурка № 7).

6. Якими є основні технічні властивості трафаретних фарб?

7. Які ви знаєте різновиди фарб для трафаретного друку?

8. Як правильно вибрати фарбу для друкування певного виду продукції?

Тема 1.10. Ракелі в трафаретному друці

1. Друкарський ракель.

2. Засоби контролю та заточування ракеля.

3. Зрошувальний ракель.

1.10.1. Друкарський ракель

Друкарський ракель забезпечує притиск форми до ЗМ, розподіляє фарбу по формі і продавлює її через мікроотвори друкуючих елементів на ЗМ.

Друкарський ракель складається з основи, на якій закріплено еластичну пластину.

Для ручного друку основа виготовляється з легкого і міцного матеріалу — дерева: сосни, бука.

Для друкарських машин основа виготовляється з металу —сплавів алюмінію. Вона повинна бути легкою, міцною, легко вставлятися і зніматися, друкувати різними кромками, повертатися на різний кут.

Вимоги до пластини

Пластина для ракеля повинна бути еластична, пружна, тверда, не набухати в розчинниках, які наявні у фарбах, не кришитись і не ламатись. Матеріал повинен бути гладким з обох боків, щоб утворювати рівну кромку.

Для ракельної пластини використовують мастило-бензостійку гуму, поліуретан 8-10 мм.

Уретановий ракель призначений для використаних в якості ракельного леза в процесі трафаретного друку. Його фізичні властивості були підібрані таким чином, щоб забезпечити його стійкість до дії різноманітних фарб, а також забезпечити його високу стійкість до стирання.

Уретанові ракелі, є як природного кольору, так і з колірним кодуванням, твердість (по дюрометру) від 50 до 90 ум. одиниць за Шором, завтовшки від 5 до 20 мм, і заввишки до 305 мм.

Пластинчасті ракелі можуть мати різний перетин або профіль.

В иди заточування ракеля

Рис. 25. Види заточування ракеля

Заточування під прямим кутом застосовується при необхідності одержати тонкий шар фарби та мінімальні графічні відхилення на відбитку.

Закруглена кромка та заточування під кутом забезпечують одержання товстого шару фарби, значні графічні спотворення.

Зменшення товщини ракеля біля кромки приводить до сильного вигину і більшого продавлювання фарби.

Ракель виконує такі чотири основні функції:

1. вдавлює фарбу в сітку;

2. притискає сітку до основи;

3. змушує сітку приймати форму основи;

4. видаляє надлишок фарби із сітки.

На всі з зазначених функцій більшою чи меншою мірою впливають параметри ракеля: покази дюрометра (твердість), висота (висота вільного кінця), профіль, кут, довжина, швидкість, тиск і стан краю.

Виходячи з необхідності одержання мінімальної товщини шару фарби на відбитку, мінімальних графічних спотворень та забезпечення максимальної накладостійкості форми, оптимальною твердістю ракеля слід вважати 70-75 ум. од. за Шором. Кромка ракеля при цьому має бути гостро заточеною.

Висота ракеля визначається в напрямку, перпендикулярному до напрямку, в якому визначається товщина ракеля і зазвичай перебуває в діапазоні від 19 мм (3/4 дюйма) до 127 мм (5 дюймів). Найчастіше використовуються ракелі з розміром 5 × 25 мм.

Висота вільного кінця леза — це висота тієї частини леза, що виступає з тримача ракеля і не затиснута в ньому. Висота вільного кінця леза — це найважливіший із розмірів ракеля, оскільки в основному він визначає ступінь вигину леза під дією тиску.. Якщо кут вигину ракеля досягне свого граничного значення, ракель не буде належним чином виконувати свої функції. Він буде погано підлаштовуватися під форму основи, буде видаляти з трафарету менше фарби, ніж необхідно, що призведе до нанесення більш товстого шару фарби.

Довжина ракеля є розміром, який відмірюється в напрямку, паралельному до трафарету Зазвичай рекомендують довжину ракеля вибирати таким чином, щоб вона приблизно на 25 мм із кожного боку перевищувала найбільшу ширину задруковуваного відбитка. З іншого боку, кожен із кінців леза не повинен підходити занадто близько до рами, оскільки це створить небажаний додатковий тиск на краї трафарету. Як правило, відстань у 50 мм між краєм леза і рамою виявляється достатньою. З тієї ж самої причини гострі кінці леза рекомендують закруглити.