11. Постулати аудиту.

1. Фін звітність і фін показники повинні бути перевірені – полягає в здійсненні впливу на аудитора щодо ретельної перевірки фін звітності та максимальної вимогливості, а на клієнтів, щодо підготовки достовірної фін звітності та кращого розуміння роботи аудитора.

2. Конфлікт інтересів аудитора і адміністративної не є не минучим – не слід пропускати наявності конфлікту між аудитором і адміністрацією.

3. Фін звітність та інша інформація, яка підлягає перевірці не містять обумовлених таємною змовою та інших не звичайних викривлень. Суть зводиться до перенесення відпов за неправильну складену звітність на клієнта.

4. Задовільна система внутр. контролю усуває можливість невідповідностей – чим ефективніше на під-ві налагоджений внутр. контроль тим об’єктивніші його облік і звітні данні.

5. Постійне дотримання загальноприйнятих принципів обліку дає змогу мати об’єктивне уявлення про фін стан результат госп дія-ті.

6. Те,що було справедливим для під-ва в минулому буде справедливим і в майб., якщо не буде доказу в протилежному – стверджує концепцію діючого під-ва, тобто ідею повної спадковості в дія-ті під-ва.

7. Коли перевірка фін інф виконується з метою висловлення незал думки, то дія-ті аудитора регламентується тільки його повноваження – постулат є справедливим оскільки зацікавленим користав оскільки їм потрібна незалежна думка аудитора.

8. Професійний статус незал аудитора адекватний його професійним обов’язкам – вказує на необх прояву незалежної старанності та проф. компетенції аудитора при наданні аудиторських послуг.

9. Інформація що підлягала перевірці більш корисна ніж та, що їй не підлягала.

12. Предмет та об’єкти аудиту.

Предмет аудиту: це фін.госп.діяльність суб’єкта підприємства і об’єктом виступають господарські процеси та явища, які відображу.в фін.госп. діяльності суб’єкта підприємства.

13. Склад та елементи фін звітності.

Фінансова звітність складається з:

Балáнс бухгáлтерський – форма бухгалтерської звітності, яка показує у грошовому виразі стан господарських засобів за їх складом і використанням, джерелами надходження та призначення на певну дату.

Фін.звітність складається з : балансу, звіти про фін.результати, звіти про рух грошових коштів, звіту про власний капітал, примітки до звіту.

Фін.звіти містять статті, зміст та склад яких визначається відповідними стандартами положеннями. До фін.звітності входять показники діяльності філій, представницт, філій ті ін. відокремлених підрозділів підприємства. Фін.звіти відображають фін.результати операцій та ін.подій, об’єднують їх в осн.групи. За економ.характер є 5 груп.

Фін.звітність – це бух.звітнітність, що містить інформ про фін стан, результати діяльності та рух грош. коштів за звітний період.

14. Методи аудиту фін звітності.

1. Метод читання зовн звітності – полягає у вивчені абсолютних значень показників зовн звітності з метою визначення осн джерел коштів під-ва та напрямів їх використання за минулий період.

2. Метод галузевого порівняльного аналізу застос для порівняння фін показників із середньогалузевими і викор їх як основи проведення аудиту. Позитивними рисами галузевого порівняння є те що в результаті його проведення аудитор може глибше оцінити стійкість фін позиції під-ва.

3. Метод порівняльного аналізу облікових звітних данних клієнта за кілька минулих періодів часу.

4. Метод порівняльного аналізу фактичних данних клієнта з розрахунку самого аудитора.

5. Метод коефіцієнтного аналізу.