1. Причини роздробленості. Організація влади.

Феодальне дроблення Русі було цілком закономірним явищем у розвитку тогочасної держави і в своїй основі мало економічні і політичні чинники. Можна виділити такі причини роздробленності:

1)натуральне господарство;

2)перехід землі у спадкову власність князів та бояр;

3)посилення удільних князів та бояр;

4)посилення окремих міст як економічних та військово-політичних центрів, наростання

суперництва між ними та Києвом;

5)подальший етнічний розвиток земель, народностей у різних частинах держави,

формування їх окремишності .

Організація влади : Великий князь  удільні князі  бояри.

У волості і погости призначалися посадники, тисяцькі, вірники, тівуни, які залежали від князя. Князі і бояри спиралися на дружини.

За формою правління князівства були переважно монархіями, а Новгородська і Псковська землі - боярські республіки. В головних містах збиралися віча, але вони нерідко поступалися боярським радам.

Наслідки роздробленості держави :

1.Позитивні: князі та бояри більше уваги приділяли розвитку господарства в своїх землях.

2.Негативні: була підірвана міць Русі перед лицем загрози з боку зовнішніх ворогів.

Про початок роздробленості Київської Русі свідчить з’їзд князів у місті Любечі 1097 року, на якому було прийнято рішення про закріплення за князями земель, якими вони володіли на той час.

1132 рік –„Роздерлася вся Руська земля” (з літопису).

„Україна” з кінця XII століття – це: Подніпров’я, Подністров’я, Побужжя, Причорномор’я, Приазов’я, Прикарпаття; Київщина, Переяславщина, Чернігівщина, Галичина, Волинь.

Перші згадки назви „Україна”:

1187 рік - Київський літопис : Київщина, Переяславщина, Чернігівщина.

1189 рік - Київський літопис: „Україна Галичская”, тобто й правобережне Подніпров’я.

1213 рік – Галицько-Волинський літопис : Північно-західні землі Галичини і Волині.

2. Монголо-татарська навала на українські землі.

Монголо – татари : народ, держава.

Завершив процес об’єднання монгол у могутню державу монгольський хан

Темучин (з 1206 року – Чингісхан, тобто „головний хан”). Територія держави поділялась на три великих округи – правий, лівий, центральний. Округи – на „тьми”, „сотні”, „десятки”. На чолі них стояли вихідці з родинної знатті – нукерита найони. Держава Чингісхана Централізована монархія.

Основою багатства монголів була власність на стада худоби (коней, овець). Необхідність вести постійні загарбницькі війни була викликана пошуками нових пасовищ.

Протягом I-ї половини XIII століття монголо – татари здійснили масштабні завойовування у Китаї, Середній Азії, Закавказзі, де їх панування потім тривало 200 літ.

Битва на річці Калці.

Звістку про монголо – татар на Русь приніс половецький хан Котяна і запропонував своєму зятеві галицькому князю Мстиславові Удалому об’єднати зусилля для боротьби.

Зібрався князівський з’їзд у Києві, на якому приймається відповідне рішення.

В цій битві загинули : князь Святослав Канівський, Ізяслав Сіверський, Мстислав Чернігівський, кілька десятків тисяч дружинників.

Монголо – татари дійшли до Дніпра після чого відступили в Азію.

Навала орд хана Батия... (Батухана)

1237-1238 роках була спустошена Південно–Східна Русь. Під владою Батия опинилися міста: Рязань, Володимир - на - Клязмі, Суздаль, Москва, Ростов, Углич, Кострома, Торасок, Ярославль, Твер, та інші. (за винятком Новгорода та Пскова).

1239 рік – на Південно – Західну Русь : Переяслав (березень), Чернігів (жовтень), виступили на Київ (хан Менгу).

... знищення Києва.

Наприкінці 1240 року орди Батия облягли місто. Головний удар було нанесено з півдня: він припав на Лядські ворота. Використавши стінобитні машини, прорвалися до міста. Останній пристанок захисників – Десятинна церква.

6(7) грудня 1240 року місто було взято.

Розорення Галицько – Волинського князівства та інших земель.

Від розореного Києва рушили на Волинь. Спустошили Кам’янець, Ізяслав, Володимир, Галич. Добре укріплені Кременець і Данилів взяти не змогли, обійшли. Навесні 1241 року Батий повів військо на захід – у Польщу, Чехію, Угорщину, Трансільванію. Монголо – татари розгромили польсько – угорські війська (квітень 1241 року). Навесні 1242 року досягнувши кордонів Італії, повернули назад.

І, таким чином, героїчна боротьба населення Русі ослабила монголо – татарський натиск на Західно - Європейську цивілізацію.

Причинами монголо – татарського завоювання Русі були:

- чисельна перевага загарбників.

- розрізненість дій руських князів.

- слабкість укріплення фортець, міст.

Золотоординське іго.

Підвладні землі втратили будь-яку самостійність. Князі стали васалами хана. Право на княжіння – ярлик – видавав сам хан. У Києві правив золотоординський намісник – баскак (контролював місцеву владу, відав збиранням данини, обліком населення). Данина - це 1/10 частина всього майна; додатково – хлібом, худобою, грошима.

Золотоординське іго тривало на землях України понад 120 років.