Сутність політики гласності.

Повернення із забуття історичних фактів, які свідомо приховувались (про масові репресії, керманичів революції, страту царської родини, зовнішню політику СРСР в різні періоди тощо).

Оприлюднення фактів і подій щодо сучасності, які раніше теж приховувались (про економічне ста­новище капіталістичних країн; про Чорнобильську катастрофу, інші екологічні проблеми; про реаль­ний стан в економіці країни; про реформи і характер привілеїв партгоспноменклатури тощо).

Публікація літературних творів письменників радянської доби, зарубіжних письменників, розповсю­дження яких раніше каралося і не припускалося (О. Солженіцина, В. Гросмана, В. Войновича, Є. Замятіна, Дж. Оруела та ін.).

Публікація творів філософів, соціологів, економістів, психологів тощо, які раніше вважалися антимарксистськими і на цій підставі не розповсюджувались.

Більш широке знайомство радянського загалу з масовою культурою Заходу. Послаблення цензури (а потім її скасування), свобода слова (але дещо обмежена).

Припинення глушіння передач закордонних радіостанцій («Свободи», «Голосу Америки», «Бі-бі-сі» та ін.); скасування перешкод для приймання телевізійних передач з-за кордону тощо.

Відмова в засобах масової інформації від класових і партійних оцінок суспільних явищ на користь за­гальнолюдських.

2. Активізація суспільно - політичного життя: з’явилися нові громадські об'єднання в Україні:

Народний рух України за перебудову.

«Товариство української мови ім. Т.Г. Шевченка».

Українське історико-просвітницьке товариство «Меморіал».

Екологічна органі­зація «Зелений світ».

Спілка офіцерів України (СОУ).

Українська студент­ська спілка (УСС).

Спілка незалежної української молоді (СНУМ).

Крім громадських організацій, формуються і політичні партії.

Почалось формування багатопартійності в Україні. Умови для формування багатопартійності в Україні були підготовлені такими подіями: усуненням від обов'язків першого секретаря ЦК КПУ В. Щербицького; виключенням з Конституції СРСР статті 6, яка юридичнo закріплювала керівну роль КПРС в радянському суспільстві.

З 1990 р. в Україні могли офіційно створюватися інші політичні партії. Заборонялося існуван­ня лише тих партій, що ставили собі за мету зміну конституційного ладу, вчиняли замах на цілісність держави, пропагували, розпалювали національну, расову ворожнечу.

За короткий час в Україні було створено кілька десятків партій різного спрямування.

Політичний спектр партій в Україні (в основу класифікації політичних партій покладено їхні програмні цілі):

Праві партії:

Українська національна партія(УНП)

Українська християнсько-демократична партія(УХДП)

Українська народно-демократична партія (УНДП)

Соціал-демократичні партії:

Соціал-демократична партія України(СДПУ)

Об'єднана соціал-демократична партія України(ОСДПУ)

Національно-центристські партії:

Українська республіканська партія (УРП)

Демократична партія України (ДемПУ)

Українська селянська демократична партія (УСДП)

Ліві партії:

КПУ

Демплатформа (частина КПУ)

Партія демократичного відродження України (ПДВУ)

Екологічні партії:

Партія «зелених» України (ПЗУ)

Основні програмні цілі правих політичних партій

УНП:

- Відновлення Української народної республіки (УНР), проголошеної Центра­льною Радою в січні 1918 р.

- Утвердження демократичних засад у суспільстві.

- Ринкові реформи.

- Створення національних збройних сил.

УХДП:

- Вільна, християнська, демократична Україна.

- Парламентська демократія.

- Ліберальні ринкові реформи.

- Суд над КПРС.

УНДП:

- Незалежність України.

- Скликання Установчих зборів України.

- Створення громадських комітетів по відродженню Української незалежної держави.

- Ринкові реформи.