4.Напад Німеччини на срср. Фашистська окупація України.

22 червня 1941 р. о четвертій годині ранку розпочалось бомбордування радянських міст, німецька армія перейшла радянський кордон. Розпочалась Велика Вітчизняна війна. Згідно плана “Барбаросса” (план “блискавичної війни”) на Україну наступала група армій “Південь”. Її завданням було розгромити радянські війська на Правобережжі, форсувати Дніпро, наступати на Донбас і Крим. Водночас румунські війська завдавали допоміжного удару на півдні – через Молдавію, південні райони Правобережжя, Крим.

Україна займала особливе місце в планах гітлерівців. “Наше завдання полягає у висмоктуванні з України всіх товарів, які лише можна захопити без огляду на почуття і власність українців”, - таке завдання ставив перед своїми підлеглими верховний правитель окупованої України Еріх Кох. Він підтримував расову теорію нацистів, згідно якої всі слов’яни – це люди нижчого гатунку, і їхня роль зводилася до того, щоб служити німецькій расі. Україна вважалася першочерговим об’єктом німецької колоніальної експансії, а українці – майбутніми рабами німецьких колоністів. Вже у серпні 1941 р. були поховані сподівання українських націоналістичних сил на створення власної держави.

Україну розбито на окремі адміністративні одиниці. Столицею проголошено м.Рівне. В Україні було утворено 50 гетто й 180 концентраційних таборів.

Окупаційний режим (“новий порядок”) в Україні:

- Україна як держава переставала існувати;

- територію України було поділено. Більшу частину української землі було включено до рейхскомісаріату “Україна”. Львівську, Дрогобицьку, Станіславьску і Тернопільську області під назвою “Дистрикт Галичина” окупанти приєднали до генерал-губернаторства, утвореного на території Польщі. До складу Румунії увійшли Чернівецька, Ізмаїльська, Одеська області, низка районів Вінниччини, Миколаївщини, Херсонщини під назвою “Трансністрія”. Чернігівська, Сумська, Харківська, Ворошиловоградська області набули назву “прифронтової зони”, яка знаходилась під владою військового командування;

- окупаційна влада використовувала каральні органи: гестапо (поліція), СС (збройні загони), СД (служба безпеки);

- крім окупаційної адміністрації, були створені допоміжні адміністрації з осіб, що виявили бажання співпрацювати з нацистами. Це -–бургомістри в містах, голови – в районах, старости – в селищах, допоміжна поліція;

- широко застосовувалися репресії проти мирного населення;

- українську націю оголосили неповноцінною, тобто такою, що підлягала витісненню за межі України, частково – фізичному знищенню, перетворенню на рабів;

- було введено 12-14 годинний робочий день в промисловості;

- найсуворіше контролювалася робота колгоспів (колгоспи не було скасовано);

- в Німеччину з України вивозились люди як робоча сила, сировина, матеріальні цінності, витвори мистецтва тощо.

Під час німецької окупації в Україні було вбито і закатовано 3,9 млн. мирних жителів; на примусові роботи у Німеччину було вивезено 2 млн.чоловік.

На боротьбу з окупаційним режимом, “новим порядком” піднімалися широкі верстви населення. Не всі з них були прибічниками радянської влади. В русі Опору були дві течії – прорадянська і націоналістична.