2

Тема: Організація і методика аудиту витрат

1. Організація і методика аудиту витрат виробництва.

2. Методика аудиту витрат від реалізації товарів, виконаних робіт і наданих послуг.

3. Аудит витрат операційної та іншої діяльності.

І. Організація і методика аудиту витрат виробництва

Операційна діяльність - це основна діяльність підприємства, а та­кож інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльні­стю.

До основної діяльності відносяться операції, що пов'язані з вироб­ництвом або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), які є голо­вною метою створення підприємства і забезпечують основну частину доходу.

Собівартість відображає всі сторони діяльності підприємства.

Завданням аудиту витрат на виробництво і собівартості продукції є:

1. перевірка обґрунтованості формування витрат виробництва за елементами та калькуляційними статтями в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності;

2. повнота і правильність включення витрат у собівартість продукції;

3. обґрунтованість кошторисів витрат, планових калькуляцій і норм витрат сировини і матеріалів;

4. правильність відображення втрат від браку;

5. перевірка витрат незавершеного виробництва;

6. повнота віднесення сум до виробничої собівартості прямих виробничих витрат і розподілених загально виробничих;

7. перевірка складу змінних і постійних загально виробничих витрат і їх розподіл;

8. організація і ведення кількісного обліку у незавершеному виробництві;

9) правильність віднесення витрат у податковому обліку.

Джерелами аудиту витрат виробництва і собівартості є:

1) первинні документи:

• лімітно - забірні картки ф. № М-8, М-9;

• картки складського обліку матеріалів ф. № М-17;

• накладна - вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів ф. №М-11;

• журнал обліку вантажів, що надійшли ф. " М-1;

• видані доручення ф. № М-2.

2) документи по нарахуванню оплати праці:

• розрахунково - платіжна відомість ф. № П-49;

• розрахункова відомість ф. № П - 50 та 51;

• платіжна відомість ф. П-53;

• особовий рахунок ф. П -54;

• накопичувальна картка обліку заробітної плати ф. № П-56;

• журнали" 1-7;

• відомості до журналів;

- аналітичні групування витрат на виробництво за видами продукції;

• відомість обліку залишків матеріалів на складах ф. № М-14;

• Головна книга, баланс.

Перш за все, аудитор перевіряє облік на субрахунку 901.

При цьому слід знати, що собівартість реалізованої продукції складається з: виробничої собівартості продукції, реалізованої протягом звітного; періоду; нерозподілених постійних загально виробничих витрат; понаднормових виробничих витрат.

Під час перевірки слід звернути увагу на склад виробничої собіва­ртості готової продукції. Перевіряються прямі матеріальні витрати, пря­мі витрати на оплату праці, інші прямі, розподілені загально виробничі, що обліковуються на рахунку 23. Необхідно перевірити сальдо цього ра­хунку на кінець звітного періоду, на якому відображається сума витрат, що відноситься до не закінченої виробництвом готової продукції.

Аудитор повинен з'ясувати склад загально виробничих витрат, що обліковуються на рахунку 91 та порядок їх розподілу.

Згідно П(С)БО 16, змінні загально виробничі витрати відносяться на собівартість продукції з використанням бази розподілу, якою може бути зарплата, обсяг діяльності, сума прямих витрат та ін., виходячи із фактичної потужності звітного періоду. Це значить, що змінні витрати повністю включаються до складу виробничої собівартості готової про­дукції.

Постійні загально виробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу при нормальній потужно­сті. Нормальна виробнича потужність - це очікуваний середній обсяг діяльності, що може бути досягнутий за умов звичайної діяльності підпри­ємства протягом кількох років або операційних циклів з урахуванням запланованого обслуговування виробництва.

Нерозподілені витрати включаються не до виробничої собівартос­ті, а до собівартості реалізованої продукції.

При аудиті виробничої діяльності слід перевірити правильність оцінки залишків незавершеного виробництва, які оцінюються за факти­чною собівартістю, а якщо на підприємстві виробляється значне масове виробництво, то за нормативною собівартістю.

Аудиторській перевірці підлягає порядок документального офор­млення витрат виробництва та ведення кількісного обліку в незаверше­ному виробництві. Перевіряється в інвентаризаційних описах кожного цеху відображення фактичних залишків виробів на стадії їх обробки чи ступеню готовності та правильність віднесення витрат за періодами, в яких вони проведені.

Важливим аспектом аудиту є калькулювання собівартості продукції. Під час перевірки слід визначити сукупність витрат на виробництво і продукції, правильність їх розподілу між готовою продукцією і незаве­ршеним виробництвом, а також відхилення за статтями калькуляції та елементами витрат, відображених в нормативній і фактичній калькуляції.

Результати перевірки відображаються в робочих документах.