2. Соціально-економічні функції земельних ресурсів

В процесі свого розвитку людство розглядало будь-який природний ресурс із споживацької точки зору або «з економічних позицій». Поява і розвиток суспільства були викликані необхідністю захисту людини та полегшення умов її існування. Тобто, суспільні формації передусім були покликані захистити людину від нападів диких тварин, несприятливих кліматичних явищ, тощо. Завдяки суспільству діяльність людства набула таких глобальних масштабів що на даний момент постала проблема захисту самого суспільства від наслідків людської діяльності.

Тому на сьогодні при розгляді будь-якого питання оцінюється не лише його економічний аспект, а й соціальний. Так, з точки зору прагматичної свідомості людства земельні ресурси виконують наступні соціально-економічні функції:

1. середовища життя і розвитку суспільних формацій;

2. базису розміщення продуктивних сил;

3. джерела сировини для народного господарства;

4. засобу виробництва;

5. предмету праці.

Охарактеризуємо кожну з цих функцій.

1. Середовище життя і розвитку суспільних формацій. В якості середовища життя і розвитку суспільства використовується та частина земельних ресурсів, яка задовольняє потреби людини в проживанні, фізичному і духовному розвитку, відпочинку, оздоровленні, пізнаванні світу. Тому згідно Земельного кодексу Ураїни, такі функції безпосередньо виконують землі, що відносяться до категорій: «землі житлової та громадської забудови, землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення землі оздоровчого призначення землі рекреаційного призначення землі історико-культурного призначення». Землі інших категорій також задовольняють потереби людини у розвитку, але вже опосередковано. Наприклад, землі промисловості сприяють розвитку людства через продукцію, створену на промислових підприємствах, тощо.

2. Базис розміщення продуктивних сил - земельні ресурси є основою розміщення продуктивних сил людства: сільськогосподарських, лісогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, військових та ін. об’єктів. Згідно Земельного кодексу України в якості базису розміщення продуктивних сил розглядаються землі, які відносяться до категорій «землі сільськогосподарського призначення, землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, землі лісового фонду». Що стосується категорії «землі водного фонду», то вона також виступає в якості базису розміщення продуктивних сил, якщо водні об’єкти використовуються або для промислового риборозведення, або для забору води, або в якості воднотранспортних шляхів. При цьому слід зауважити, що комунікації (газові, нафтові, телефонні, водні магістралі часто проходять під землею і навіть під водою, тому в якості базису розміщення продуктивних сил виступає не лише поверхня землі, а при поверхневий шар земель зазначених вище категорій, в межах якого розміщуються будівлі і комунікації.

3. Джерело сировини для народного господарства. Залежно від виду сировини в якості такого джерела можуть виступати різні категорії земельного фонду. Так, джерелом мінеральної сировини є надра, які власне є частиною земельних ресурсів в гранично широкому розумінні цього терміну, джерелом біологічної сировини, зокрема сільськогосподарської продукції, є категорії «землі сільськогосподарського призначення, лісового фонду, водного фонду», тощо

4. Засіб виробництва і предмет праці. Ці дві функції розглядаємо разом у зв’язку з тим, що грунтово-земельні ресурси виступають одночасно і предметом праці, і засобом виробництва. Завдяки виключній здатності ґрунтового покриву виступати акумулятором сонячної енергії та елементів живлення рослин через процес фотосинтезу, земля виконує функцію засобу виробництва продукції рослинництва і тваринництва в сільському господарстві. В той же час ґрунтовий покрив виступає і предметом, на який спрямована людська праця, а саме – обробіток ґрунту і посів сільськогосподарських культур, його удобрення, збирання врожаю, тощо.