Тема 9. Міжнародні валютно-кредитні відносини

9.1. Поняття валюти та її сфера використання

9.2. Валютна система та її елементи

9.3. Валютний курс та його види

9.4. Конвертованість валют

9.5. Суть та основи функціонування валютного ринку

0. 9.6. Платіжний баланс

9.7. Міжнародні валютно-кредитні організації

9.7.1. Міжнародний валютний фонд

9.7.2 Світовий банк

9.8. Регіональні міжнародні кредитно-фінансові інститути

9.8.1. Міжамериканський банк розвитку

9.8.2. Африканський банк розвитку

9.8.4. Європейський інвестиційний банк

9.8.5. Чорноморський банк торгівлі та розвитку

9.9. Європейський банк реконструкції та розвитку

9.10. Банк міжнародних розрахунків

9.1. Поняття валюти та її сфера використання

Валюта – це вартість, грошова одиниця, яка використовується у функціях світових грошей для виміру величини вартості товару у процесі здійснення міжнародних розрахунків. Категорія «валюта» вживається переважно у трьох значеннях: як грошова одиниця даної країни, а колись також і у значенні того чи іншого типу валюти - золота, срібла, паперових валют; грошові знаки іноземних держав, а також кредитні і платіжні засоби, що виражені у іноземних грошових одиницях і використовуються у міжнародних розрахунках, іноземна валюта; міжнародна (регіональна) грошова розрахункова одиниця і платіжний засіб (СПЗ (SDR) - валюта МВФ, євро - грошова одиниця Європейського співтовариства).

Термін «валюта» може використовуватися також у чисельних розрахункових операціях і носити зміст суто технічного виразу (валюта експортера, валюта імпортера), і виражати факт поставки й розрахунку.

Чинне законодавство визначає валюту України як грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет і в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти на рахунках, у вкладах в банківських та інших кредитно-фінансових установах на території України.

Відповідно іноземна валюта - це іноземні грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших кредитно-фінансових установ за межами України.

Як інструмент обігу використовуються також платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, інші фінансові та банківські документи), виражені в національній чи іноземній валюті або банківських металах.

Банківські метали - це золото, срібло, платина, метали платинової групи, доведені до найвищих проб відповідно до світових стандартів, у зливках і порошках, що мають сертифікат якості, а також монети, вироблені з дорогоцінних металів.

Валютні цінності: іноземна валюта, платіжні документи та фондові цінності в іноземній валюті, дорогоцінні метали та дорогоцінне каміння, за винятком ювелірних та побутових виробів.

Як грошову одиницю, що використовується у функції світових грошей для міжнародних розрахунків, види валют можна класифікувати так:

Залежно від емітента валютних коштів розрізняють такі види валют:

1. національна валюта — платіжний засіб (грошова одиниця) певної держави

(гривня, долар, марка, фунт стерлінгів тощо);

2. Іноземна валюта — грошові знаки зарубіжних держав, а також кредитні та

платіжні засоби (чеки, векселі) в іноземних грошових одиницях, що

використовуються в міжнародних розрахунках;

3. Колективна валюта — міжнародні грошові одиниці, емісію яких здійснюють міжурядові валютно-кредитні організації (євро, СПЗ).

Залежно від режиму використання:

1. Конвертована валюта (повно або частково);

2. Неконвертована.

Залежно від сфери і мети використання:

1. Валюта оплати — валюта, якою здійснюють фактичну оплату товарів і послуг згідно із зовнішньоекономічною угодою чи погашенням міжнародного кредиту;

2. Валюта кредиту — валюта, якою за угодою кредитора та позичальника надається кредит;

3. Валютні угоди (ціни) — валюта, в якій встановлюється ціна товару або послуг у зовнішньоторговельному контракті або визначається сума надання міжнародного кредиту.

Міжнародна торгова валюта — це валюта, що використовується для оцінки міжнародних торгівельних операцій (експорт й імпорт товарів, послуг,

капіталу), або валюта як товар, що є предметом купівлі-продажу.

Міжнародна резервна валюта — це валюта, що використовується для покриття дефіциту платіжного балансу надання позик, кредиту, фінансування допомоги тощо. Її головною функцією є створення валютних державних резервів.

Типовою міжнародною торговою і, водночас, резервною валютою є долар США (2/3 міжнародної торгівлі здійснюються за його допомогою).