- •1. Визначити предмет психології, її завдання та методи.
- •2. Дати класифікацію психічних явищ.
- •3. Охарактеризувати основні галузі сучасної психології.
- •4. Проаналізувати основні напрямки психології: психологія свідомості, біхевіоризм, гештальтпсихологія, когнітивна психологія, психоаналіз, радянська психологія, гуманістична психологія.
- •5. Охарактеризувати розвиток психіки в тваринному світі.
- •6. Охарактеризувати структуру діяльності.
- •7. Визначте поняття «потреби» та охарактеризуйте їх види.
- •8. Охарактеризувати види діяльності людини.
- •9. Розкрити поняття «особистість» та її структуру.
- •10. Проаналізувати співвідношення понять «індивід», «суб’єкт», «особистість», «індивідуальність».
- •11. Проаналізувати основні концепції розвитку особистості: з.Фройда, а.Адлера, в.Франкла, г.Олпорта, д.Келлі, а.Маслоу.
- •12. Розкрити стадії становлення особистості за е.Еріксоном.
- •13. Визначити поняття «відчуття» та розкрити класифікацію основних видів відчуттів.
- •14. Проаналізувати основні властивості й закономірності відчуттів.
- •15. Охарактеризувати сприймання як пізнавальний психічний процес.
- •16. Розкрити взаємозв’язок відчуття і сприймання.
- •17. Охарактеризувати основні властивості сприймання.
- •18. Дати характеристику пам’яті як пізнавальному психологічному процесу.
- •19. Проаналізувати основні теорії пам’яті.
- •20. Дати характеристику основним видам пам’яті.
- •21. Визначити умови ефективного запам’ятовування.
- •22. Назвати основні характеристики мислення.
- •23. Розкрити взаємозв’язок мислення і мовлення.
- •24. Охарактеризувати основні види мислення: наочно-дійове, наочне-образне, словесно-логічне тощо.
- •25. Дати характеристику основним формам мислення: поняття, судження, умовисновки.
- •26. Охарактеризувати основні мислиннєві операції: порівняння, аналіз і синтез, абстрагування і конкретизація.
- •27. Дати визначенню поняттю «увага» та охарактеризувати види уваги.
- •28. Дати характеристику уяви як психологічному процесу.
- •29. Навести класифікацію видів уяви.
- •30. Розкрити механізми формування образів уяви.
- •31. Назвати та охарактеризувати методики дослідження когнітивної сфери особистості.
- •1 Методика "Червоно - чорна таблиця" ф.Д. Горбова
- •2 Методика "Пам’ять на числа" о. Мільєрана
- •3 Методика "Кількісні відносини" н. Кремера
- •32. Дати характеристику волі як свідомого регулювання поведінкою.
- •33. Охарактеризувати вольові дії.
- •34. Розкрити взаємозв’язок волі та свідомості.
- •35. Проаналізувати теорії волі.
- •36. Розкрити зміст структурних компонентів вольових дій.
- •37. Назвати і охарактеризувати вольові якості особистості.
- •38. Проаналізувати співвідношення понять «емоції» і «почуття».
- •39. Охарактеризувати основні види емоцій.
- •40. Проаналізувати основні теорії емоцій.
- •41. Назвати фактори, які обумовлюють формування позитивних і негативних емоцій.
- •1. Позитивні емоції
- •2. Негативні емоції:
- •42. Назвати і охарактеризувати методики дослідження емоційно-вольової сфери особистості.
- •43. Дати визначення і класифікацію здібностей.
- •44. Назвати і охарактеризувати рівні розвитку здібностей (здібності, обдарованість, талант, геніальність).
- •45. Розкрити сутність біосоціальної природи здібностей.
- •46. Дати порівняльну характеристику психологічним характеристикам основних типів темпераменту (холеричний, сангвінічний, меланхолічний, флегматичний).
- •47. Розкрити сутність вчення про темперамент Гіппократа.
- •48. Порівняти конституційні типології характеру (к.Сіго, е.Кречмер, у.Шелдон).
- •49. Розкрити суть вчення і.П.Павлова про типи внд і темперамент.
- •50. Розкрити сутність поняття «характер» і охарактеризувати його структуру.
- •51. Класифікація рис характеру.
- •52. Обґрунтувати взаємозв’язок темпераменту і характеру.
- •53. Проаналізувати типи акцентуацій характеру за к.Леонгардом і а.Є.Лічко.
- •54. Розкрити чинники формування характеру.
- •55. Запропонувати методики для виявлення конституційних диспозицій (темперамент) особистості.
- •56. Запропонувати методики для виявлення соціально-зумовлених диспозицій (характер) особистості.
- •57. Розкрити суть поняття «мотиви діяльності» і дати класифікацію мотивів діяльності.
- •58. Назвати і охарактеризувати методики дослідження мотиваційно-потребової сфер особистості.
- •59. Дати загальну характеристику мовлення та його видів.
- •60. Розкрити поняття спілкування, його загальні характеристики та запропонувати методи діагностики комунікативних потенціалів особистості.
- •61. Охарактеризувати структуру спілкування - комунікативну, інтерактивну та перцептивну сторони.
- •62. Дати класифікацію соціальних об’єднань у психології.
- •63. Проаналізувати малу групу як форму соціальної організованості.
- •64. Назвати і охарактеризувати рівні розвитку груп за а.В.Петровським (дифузна, просоціальна асоціація, колектив, асоціальна асоціація, корпорація).
- •65. Визначити соціально-психологічні явища у малій групі (лідерство, згуртованість, організованість тощо) та методи їх дослідження.
- •66. Розкрити поняття конфлікту та навести їх класифікацію.
- •67. Запропонувати стратегії конструктивного вирішення конфліктів.
- •68. Розкрити поняття сім’ї як соціально-психологічного феномену.
- •69. Виявити психолого-педагогічне підґрунтя ефективного професійного становлення та саморозвитку.
- •70. Проаналізувати проблему збереження психосоматичного здоров’я особистості.
60. Розкрити поняття спілкування, його загальні характеристики та запропонувати методи діагностики комунікативних потенціалів особистості.
Спілкування - це взаємодія двох або більше людей, під час якої виникає психічний контакт, що проявляється в обміні інформацією, взаємовпливі, взаєморозумінні, взаємо-переживанні
Суб'єктами спілкування є люди (не менш, ніж двоє) чи групи людей, які беруть участь у процесі взаємодії, зміст - наповненість спілкування - інформація, дії, емоції чи почуття, засоби - механізми передачі змісту - вербальні (слова) і невербальні (жести, міміка, пантоміміка, паузи, речі, одяг), результати - практичні - обмін інформацією, речами, виконання справи, психологічні - осмислення інформації, налагодження стосунків, переживання емоцій та почуттів.
Види спілкування:
Так, міжособистісне спілкування передбачає спілкування всіх суб'єктів спілкування - окремих людей; особистісно-групове- спілкування одного суб'єкта, яким постає окрема особистість, з іншим - групою людей; між групове - спілкування груп людей.
Безпосереднє спілкування - коли суб'єкти спілкуються віч-на-віч; опосередковане - особи використовують певні допоміжні об'єкти - телефон, Інтернет, листи, інших людей.
Короткочасне спілкування, коли один акт спілкування триває не більше двох годин; довготривале - тривалість одного акту спілкування складає більше двох годин.
При гармонійному спілкуванні відсутні гострі конфлікти, а суперечки конструктивно долаються; під час конфліктного-наявні гострі чи хронічні конфлікти у взаєминах.
Завершене спілкування характеризується тим, що всі суб'єкти спілкування досягнули поставленої мети; незавершене - відзначається тим, що хоча б один суб'єкт чи всі не досягли поставленої перед спілкуванням мети.
Комунікативний потенціал - це характеристика можливостей людини,які і визначають якість його спілкування. Він включає поряд зкомпетентністю в спілкуванні ще дві складові: комунікативні властивостіособистості, які характеризують розвиток потреби у спілкуванні, ставлення доспособу спілкування та комунікативні здібності - здатність володітиініціативою у спілкуванні, здатність проявити активність, емоційновідгукуватися на стан партнерів спілкування, сформулювати та реалізувативласну індивідуальну програму спілкування, здатність до самостімуляциіі до взаємної стимуляції у спілкуванні.
На думку ряду психологів можна говорити про комунікативну культуруо собистості як про систему якостей, що містить:
1. Творче мислення;
2. Культуру мовного дії;
3. Культуру самонастроювання на спілкування і психоемоційної регуляції свого стану;
4. Культуру жестів і пластики рухів;
5. Культуру сприйняття комунікативних дій партнера по спілкуванню;
6. Культуру емоцій.
Комунікативна культура особистості як і комунікативна компетентність,не виникає на порожньому місці, вона формується. Але основу її формування становить досвід людського спілкування. Основними джерелами придбання комунікативної компетентності є: соціонорматівний досвід народноїкультури; знання мов спілкування, які використовуються народною культурою; досвідміжособистісного спілкування в несвятково [формі] сфері; досвід сприйняттямистецтва.
Таким чином, комунікативна компетентність є необхідноюумовою успішної реалізації особистості
