60. Розкрити поняття спілкування, його загальні характеристики та запропонувати методи діагностики комунікативних потенціалів особистості.

Спілкування - це взаємодія двох або більше людей, під час якої виникає психічний контакт, що проявляється в обміні інформацією, взаємовпливі, взаєморозумінні, взаємо-переживанні

Суб'єктами спілкування є люди (не менш, ніж двоє) чи групи людей, які беруть участь у процесі взаємодії, зміст - наповненість спілкування - інформація, дії, емоції чи почуття, засоби - механізми передачі змісту - вербальні (слова) і невербальні (жести, міміка, пантоміміка, паузи, речі, одяг), результати - практичні - обмін інформацією, речами, виконання справи, психологічні - осмислення інформації, налагодження стосунків, переживання емоцій та почуттів.

Види спілкування:

Так, міжособистісне спілкування передбачає спілкування всіх суб'єктів спілкування - окремих людей; особистісно-групове- спілкування одного суб'єкта, яким постає окрема особистість, з іншим - групою людей; між групове - спілкування груп людей.

Безпосереднє спілкування - коли суб'єкти спілкуються віч-на-віч; опосередковане - особи використовують певні допоміжні об'єкти - телефон, Інтернет, листи, інших людей.

Короткочасне спілкування, коли один акт спілкування триває не більше двох годин; довготривале - тривалість одного акту спілкування складає більше двох годин.

При гармонійному спілкуванні відсутні гострі конфлікти, а суперечки конструктивно долаються; під час конфліктного-наявні гострі чи хронічні конфлікти у взаєминах.

Завершене спілкування характеризується тим, що всі суб'єкти спілкування досягнули поставленої мети; незавершене - відзначається тим, що хоча б один суб'єкт чи всі не досягли поставленої перед спілкуванням мети.

Комунікативний потенціал - це характеристика можливостей людини,які і визначають якість його спілкування. Він включає поряд зкомпетентністю в спілкуванні ще дві складові: комунікативні властивостіособистості, які характеризують розвиток потреби у спілкуванні, ставлення доспособу спілкування та комунікативні здібності - здатність володітиініціативою у спілкуванні, здатність проявити активність, емоційновідгукуватися на стан партнерів спілкування, сформулювати та реалізувативласну індивідуальну програму спілкування, здатність до самостімуляциіі до взаємної стимуляції у спілкуванні.

На думку ряду психологів можна говорити про комунікативну культуруо собистості як про систему якостей, що містить:

1. Творче мислення;

2. Культуру мовного дії;

3. Культуру самонастроювання на спілкування і психоемоційної регуляції свого стану;

4. Культуру жестів і пластики рухів;

5. Культуру сприйняття комунікативних дій партнера по спілкуванню;

6. Культуру емоцій.

Комунікативна культура особистості як і комунікативна компетентність,не виникає на порожньому місці, вона формується. Але основу її формування становить досвід людського спілкування. Основними джерелами придбання комунікативної компетентності є: соціонорматівний досвід народноїкультури; знання мов спілкування, які використовуються народною культурою; досвідміжособистісного спілкування в несвятково [формі] сфері; досвід сприйняттямистецтва.

Таким чином, комунікативна компетентність є необхідноюумовою успішної реалізації особистості