5. Охарактеризувати розвиток психіки в тваринному світі.

Психика людини є результатом еволюційного розвитку. У загальному значенні психіка - функція особливим чином організованої матерії, нервової тканини. У міру ускладнення нервової системи ускладнюється і її функція - відбувається поступове ускладнення взаємодії тварини з середовищем.

У розвитку психіки виділяють ряд етапів.

Перший етап називається стадією елементарної сенсорної психіки ("сенсус" - відчуття). Тварини, які знаходяться на цій стадії, не здатні сприймати мир у всьому його різноманітті через нерозвиненість нервової системи. Вони здатні реагувати лише на окремі властивості об'єктів, що мають для них життєве важливе значення. Так, наприклад, павук зі всього різноманіття зовнішніх дій здатний реагувати лише на вібрацію павутини, що обумовлює і характер його активності. Він активний тільки тоді, коли уловлює вібрацію.

Другий етап називається стадією перцептивної психіки (перцепція -воспріятіє). Тварини, які знаходяться на цій стадії, здатні створювати цілісний образ сприйманих об'єктів. Також важливою характеристикою перцептивної психіки є можливість накопичувати особистий досвід. Діяльність таких тварин також ускладнюється: вони вже здатні активно здобувати їжу, орієнтуючись у пошуках її на безліч різних сигналів з навколишнього світу.

Третій етап називається стадією інтелекту. На цій стадії знаходяться примати (людиноподібні мавпи) і, можливо, дельфіни. Розвиток нервової системи таких тварин забезпечує їм можливість встановлення уявних зв'язків між різними об'єктами дійсності і, як наслідок, приводить до розподілу діяльності, раніше з'єднаної в один процес, на дві фази - фазу підготовки (на цій фазі тварини змінюють ситуацію, щоб одержати бажане, а не просто користуються тими умовами, які надає їм природа) і фазу здійснення (отримання бажаного). Наприклад, мавпа не може дістати банан, що лежить перед кліткою, просто витягнувши руку. Після невеликого замішання мавпа раптом схопила одну з палиць, що лежать в клітці, просунула руку з палицею між лозинами і підтягла банан. Відсутність простого перебору варіантів свідчить про те, що мавпа спочатку скоює цю дію "в думці", а потім вже - насправді.

Четвертий етап розвитку психіки - свідомість людини.

Свідомість людини є вищою стадією розвитку психіки. Воно в першу чергу характеризується здібністю до саморефлексії (усвідомленню факту свого власного існування, самосвідомості і самопізнанню), самоспостереженню, інтенциональністю (спрямованістю на який-небудь об'єкт), активністю, різного ступеня ясністю.

6. Охарактеризувати структуру діяльності.

Діяльність – активність спрямована на задоволення потреб (у тварин – пристосувальна, у людини перетворююча).

Фактори ефективності діяльності: суб'єктивні – індивідуальні особливості, рівень підготовки, стану особистості; об'єктивні - середовищні – умови життя, умови обстановки, організація діяльності; апаратурні - організація робочого місця, потік інформації, контроль діяльності..

Діяльність є необхідною умовою формування особистості й у той же час залежить від рівня розвитку особистості, що виступає як суб'єкт цієї діяльності.

У загальному виді під діяльністю розуміється активність живого організму, спрямована на задоволення потреб і регулююча усвідомленою метою.

Діяльність складається з дій – щодо закінчених елементів діяльності, спрямованих на досягнення проміжних цілей, підлеглих загальному мотиву.

Як кінцевий результат діяльності виступає мета, що може являти собою реальний предмет, створюваний людиною, визначені знання, уміння, навички, творча результат.

Побудником до діяльності виступає мотив. У залежності від мотивів люди по-різному відносяться до своєї діяльності.

Ціль діяльності не рівнозначна її мотиву, хоча іноді мотив і ціль збігаються..

Діяльність має складну структуру. У ній звичайно виділяють три рівня: дії, операція, психофізіологічні функції.

Дії — це процес, спрямований на реалізацію мети. Вони характеризуються поруч особливостей:

- перша особливість полягає в тому, що дії як необхідний компонент включають акт свідомості у виді постановки й утримання мети;

- друга особливість дії — це одночасно й акт поводження, причому зовнішні дії нерозривно зв'язані зі свідомістю;

- третя особливість — через поняття «дія» затверджується принцип активності; четверта особливість — дії можуть бути зовнішні (предметні) і внутрішні розумові.

Предметні дії — це дії, спрямовані на зміну чи стану властивостей предметів зовнішнього світу. Вони складаються з визначених рухів.

Розумові дії — різноманітні дії людини, виконувані у внутрішньому плані свідомості. Експериментально встановлено, що в розумову дію обов'язково включені моторні рухові компоненти.

Розумова діяльність людини часто поділяється на:

- перцептивну, за допомогою якої формується цілісний образ сприйняття чи предметів явищ;

- мнемічную, що входить до складу діяльності запам'ятовування, втримання і пригадування якого-небудь матеріалу;

- розумову, за допомогою якої відбувається рішення розумових задач;

- імажитивну (від image — образ), тобто діяльність уяви в процесі творчості.

Усяка діяльність містить у собі і внутрішній і зовнішній компоненти.

По своєму походженню внутрішня (розумова, психічна) діяльність виходить з зовнішньої (предметної).

Наступний рівень структури діяльності — операції. Операції характеризують часткову сторону виконання дій, вони мало чи усвідомлюються зовсім не усвідомлюються. Операції можуть виникати в результаті адаптації, безпосереднього чи наслідування шляхом автоматизації дій..

Виділяють наступні структурні елементи діяльності — уміння, навички, звички.

Уміння — це способи успішного виконання дії, що відповідають цілям і умовам діяльності. Уміння завжди спираються на знання.

Навичка — це цілком автоматизовані компоненти дій, сформовані в процесі вправ.

Рухові навички складаються в процесі фізичної праці, занять спортом, у навчальному процесі;

Розумові навички складаються в процесі спостереження, планування, виробництва усних і письмових обчислень, роботи з книгою і т.д.

У формуванні навички виділяють три основних етапи: аналітичний, синтетичний і етап автоматизації.

Звички — це компонентів дії, в основі якого лежить потреба. Вони можуть певною мірою свідомо контролюватися, але далеко не завжди бувають розумними і корисними (дурні звички).

Б.Ф.Ломов виділив основні «утворюючі» діяльності: мотив, мета, планування діяльності, переробку поточної інформації, оперативний образ (концептуальна модель), ухвалення рішення, дію, перевірку результатів і корекцію дій.

Усе різноманіття людської діяльності може бути зведене до трьох основних видів: праця, навчання, гра.

Вони розрізняються за кінцевими результатами, по організації, по особливостях мотивації. Основним видом діяльності людини є праця.

ГРА не створює суспільно значимого продукту, але в ній починається формування людини як суб'єкта діяльності. Виділяють:

- маніпулятивні ігри, що підрозділяються на функціональні (відкрити, закрити замок дверей і т.д.) і більш складні конструктивні ігри, у яких осмислюється призначення предметів і їхня взаємодія.

- сюжетно – рольові ігри в який осмислюються відносини між людьми. Сюжетно-рольові ігри припускаю колективну взаємодію, розширюють коло спілкування, учать підкорятися визначеним правилам, вимогам.

НАВЧАННЯ – процес систематичного оволодіння знаннями, уміннями і навичками необхідними для виконання трудової діяльності. Навчання повинне бути розвиваючим – учень опановує не тільки знаннями, але і способами самостійно мислити, добувати знання. Також носить характер, що виховує, формую особистість учня: її спрямованість, вольові риси характеру, здатності і т.д. у процесі шкільного навчання формуються і змінюються мотиви навчання.

ПРАЦЯ – діяльність, спрямована на створення суспільно корисного продукту, що задовольняє матеріальні чи духовні потреби людей. У праці розкриваються і формуються здібності людини, його характер, особистість у цілому. Вивчення умов, що впливають на продуктивність праці, показало, що в процесі виробництва для людини немає байдужних факторів.