45. Розкрити сутність біосоціальної природи здібностей.

Сутність людини, як біосоціальної істоти, полягає в діалектичній взаємодії природної і соціальної сторін, яка передбачає єдність і боротьбу. Поряд з цим виділяють також економічну сутність людини, що передбачає визначення її економічних сторін, органічно пов’язаних з відносинами власності.

Біосоціальна та економічна сторони сутності здібностей людини мають більш конкретні форми прояву:

1. Людина – працівник:

- високі професійні якості та творчі здібності;

- економічне мислення;

- рівень підготовки до організації та управління;

- високі психологічні якості.

2. Людина – власник:

- власник засобів виробництва;

- власник результатів праці;

- власник національного багатства;

- управління власністю.

Соціальна сторона біосоціальної сутності здібностей людини включає її соціальні якості та характеристики, які являються аспектом всіх суспільних відносин – економічних, соціальних, політичних, правових, національних, культурних, духовних та інших. В зв’язку з цим здійснення корінних перетворень в українському суспільстві вимагає перш за все подолати відчуження:

1) працівників від власності;

2) праці від її результатів;

3) людини від управління виробництвом;

4) людини від політичної та юридичної влади;

5) людини від культури;

6) людини від інформаційної забезпеченості;

7) людини від історії своєї країни.

Тільки при таких умовах може відбуватися розширення можливостей самореалізації людини, повний та вільний розвиток її всіх здібностей. В протилежному випадку енергія нації, дух народу, масова свідомість стануть гальмами на шляху суспільного прогресу.

46. Дати порівняльну характеристику психологічним характеристикам основних типів темпераменту (холеричний, сангвінічний, меланхолічний, флегматичний).

Темперамент — вроджена (біологічно зумовлена) і незмінна властивість людської психіки, що визначає реакції людини на інших людей та на обставини. Термін введено в ужиток Клавдієм Галеном, у перекладі з латини означає «належне співвідношення частин».

У чистому вигляді темпераменти зустрічаються вкрай рідко.

У сучасній психології користуються гіппократівською класифікацією типів темпераменту: сангвінік, холерик, флегматик і меланхолік. Кожному з цих типів властиві своєрідні психологічні особливості.

Сангвініку притаманні досить висока нервово-психічна активність, багатство міміки та рухів, емоційність, вразливість, лабільність,* Разом з тим емоційні переживання сангвініка здебільшого неглибокі, а його рухливість при незадовільних виховних впливах є причиною недостатньої зосередженості, похапливості, а то й поверховості.

Для холерика характерний високий рівень нервово-психічної активності та енергії дій, різкість і стрімкість рухів, сильна імпульсивність та яскравість емоційних переживань. Недостатня емоційна і рухова врівноваженість холерика може виявитися, за умови відсутності належного виховання, в нестриманості, запальності, нездатності контролювати себе в смоціогенних обставинах.

Флегматик характеризується порівняно низьким рівнем активності поведінки, ускладненням переключення, уповільненістю і спокійністю дій, міміки і мовлення, рівністю, постійністю та глибиною почуттів і настроїв.

Невдале виховання може сприяти формуванню у флегматика таких негативних рис, як млявість, збідненість і слабкість емоцій, схильність до виконання лише звичних дій.

Меланхоліку властивий низький рівень нервово-психічної активності, стриманість і приглушеність моторики та мовлення, значна емоційна реактивність, глибина і постійність почуттів, але слабкий їх зовнішній вияв. За умови недостатньої вихованості в меланхоліка можуть розвинутися такі негативні риси, як хвороблива емоційна вразливість, замкнутість, відчуженість, схильність до тяжких внутрішніх переживань, які виявляються і за неістотних життєвих обставин.