41. Назвати фактори, які обумовлюють формування позитивних і негативних емоцій.

Емоції є регуляторами поведінки, соціальних контактів і багатьох психічних процесів.

Емоції (лат. етоvео - хвилюю, збуджую) - психічні стани людини, в яких реалізується безпосереднє ситуативне переживання (задоволення, радість, страх).

1. Позитивні емоції

Позитивні емоції— позитивна оцінка об'єкта, явища (радість, любов, захоплення тощо). Вони зумовлюють розширення кровоносних судин, підвищення інтенсивності енергетичного обміну, температури тіла, розумової та фізичної працездатності. Отже, вони спонукають людину до

діяльності й досягнення корисного результату.

2. Негативні емоції:

Негативні емоції виникають при дефіциті інформації, невдачах людей.Негативні емоції протилежні позитивним. Проте вони теж стимулюють активність людини, спрямовуючи її на подолання перешкод.

а) первинні

Людина, як і тварина, народжується з певними емоційними реакціями. Це первинні емоції: страх і тривога — як прояв потреб у самозбереженні; радість — це реакція задоволення від реалізації потреб; гнів — як наслідок обмеження потреби в рухах, вчинках.

б) вторинні

Вторинні емоції у людини формуються внаслідок її соціальності та усвідомлення власного "Я". Ці емоції не пов'язані з життєво важливими не пов'язані з життєво важливими потребами (образа, провина, почуття сорому, заздрість, пихатість тощо).

42. Назвати і охарактеризувати методики дослідження емоційно-вольової сфери особистості.

Сучасна психологія має великий арсенал методів дослідження особистості, в тому числі й емоційно-вольової сфери. При вивченні емоційно-вольової сфери особистості пріоритетними є методи вивчення емоції і волі як стійкої властивості індивідуальності. Відомо, що найбільш надійними при вивченні стійких емоційних особливостей особистості вважаються методи „клінічного” спостереження у природних умовах. Проте важливе значення мають методи, що дозволяють інтенсивно накопичувати великий емпіричний матеріал.

За типом діагностованих психологічних властивостей методики психодіагностики можна розділити на наступні групи:

– діагностика інтелекту і розумового розвитку (тест Векслера, тест Р. Амтхауера, вільний від культури тест інтелекту Р. Б. Кеттелла, інтелектуальні тести Г. Айзенка, тест Равена, тест соціального інтелекту Гілфорда-Саллівен);

– діагностика емоційно-вольової сфери (тест шкільної тривожності Філіпса, опитувальник Спілбергера-Ханіна, шкала прояві тривоги Тейлора, опитувальник Басса-Дарки, опитувальник Ассінгера, методика Розенцвейга, оцінка рівня суб'єктивного контролю);

– діагностика спрямованості особистості (ТЮФ, опитувальник Рокича, діагностика мотивації успіху, діагностика мотивації уникнення невдачі, діагностика мотивації афіліації);

– діагностика характеру та темпераменту (Опитувальник Леонгарда, опитувальник Леонгарда-Шмішека, ПДО, методика Стреляу, опитувальник В. М. Русалова, опитувальник Айзенка);

– діагностика самосвідомості (Методика вивчення самоставлення (МІС) С. Р. Пантелєєва, методика репертуарних решіток Дж.Келлі);

– проективні методики діагностики особистості (Тест Люшера, „Будинок-дерево-людина”, „Неіснуюче тварина”, малюнок людини з геометричних фігур, ТАТ, тест руки, методика Сонди) тощо.

Проведення дослідження з використанням психодіагностичних методик вимагає від психодиагноста виконання різних технологічних операцій, що є ще однією підставою для класифікації методик. Так, виділяють: апаратурні поведінкові методики (визначення часу простих і складних реакцій на різні стимули); тести здібностей (об'єктивні тести); методики діагностики креативності (в них апріорі відсутня правильну відповідь-оцінка дається за статистичною рідкості відповіді); особистісні тести-опитувальники (вони найбільш поширені – ряд тверджень з можливими варіантами відповідей; відповідь на кожен пункт опитувальника зумовлює ступінь вираженості тієї чи іншої риси: конституціональної, індивідуальна, особистісною.

Щоб встановити, чи існує залежність між схильністю підлітків до деструктивних змін в емоційно-вольовій сфері і їх типом темпераменту, можна використовувати тест-опитувальник EPI, розроблений Г. Айзенку.

Застосування у дослідженні патохарактерологическое діагностичного опитувальника А.Є. Личко дозволяє визначити зміни в емоційно-вольовій сфері серед підлітків з різними акцентуаціями характеру та особливості впливу акцентуацій на схильність школярів до деструктивності. Опитувальник призначений для діагностики акцентуацій характеру та психопатії, психологічної схильності до алкоголізації, ризику формування психопатії, ступеня прояви емансипації в самооцінці, можливості появи наркотичної залежності, ранніх статевих стосунків у дівчаток, ступеня прояву рис маскулінності і фемінності в системі відносин, а також ризику розвитку депресії , соціальної дезадаптації і ризику суїцидальних спроб. Опитувальник розрахований на підлітків від 14 до 18 років, хоча можливо обстеження учнів з 11-12 років (при цьому достовірність результатів дещо знижується.

Перелік методик, широко застосовуються для діагностики особливостей емоційно-вольової сфери як стійкої властивості індивідуальності, буде неповним, якщо не вказати особистісні опитувальники, що мають шкали, що діагностують емоційні аспекти – MMPI, 16-PF-опитувальник Кеттелла тощо; опитувальник структури темпераменту (ОСТ) В. М. Русалова і т.п.

Таким чином, при розгляді великого розмаїття діагностичних методів, які використовуються для вивчення емоційно-вольової сфери особистості можна відзначити наступне: доцільно, на наш погляд, в діагностичний інструментарій включати методи, які дозволяють виявити особливості емоційно-вольової сфери особистості, а також деструктивні тенденції і причини їх виникнення. У результаті своєчасного виявлення негативних проявів в розвитку емоційно-вольової сфери особистості підлітка за допомогою комплексу діагностичного інструментарію дозволить запобігти появі різного роду психологічних, соматичних розладів підростаючого покоління.