Системи освітлення встановлюють:

• на середніх і великих мостах (шляхопроводах) залежно від довжини штучної споруди, довжини кабельної або повітряної лінії від пункту живлення електроенергією до освітлюваного об'єкта та інтенсивності руху

¬ на автозаправних станціях і в зонах розміщення комплексів обслуговування руху;

- на перехрещеннях доріг I і II категорій між собою (в одному і в різних рівнях), а також на всіх сполучних відгалуженнях перетинах у різних рівнях і на підходах до них на відстані не менше 250 м від початку перехідно-швидкісних смуг;

- на залізничних переїздах;

- у транспортних автодорожніх тунелях на дорогах I та II категорій і на підходах до них на відстані не менше 150 м від початку тунелях;

-в пішохідних тунелях, на сходових майданчиках перед входами в тунель;

- під шляхопроводами на дорогах I-III категорій, якщо довжина проїзду під ними перевищує 30 м;

- на автобусних зупинках і в інших місцях зосередження пішоходів з урахуванням вимог Державтоінспекції при відстані до джерел ¬ ків енергопостачання не більше 2 км.

При освітленні автомобільних доріг слід керуватися наступними нормами. Поза населеними пунктами

• середня яскравість проїзної частини доріг і мостів (шляхопроводів) повинна становити: 0,8 кд/м2 на дорогах I категорії; 0,6 кд/м2 на дорогах II категорії, 0,4 кд/м2 на сполучних відгалуженнях перетинань у різних рівнях і підходах до пересічень.

Середнє горизонтальне освітлення узбіч повинна бути не нижче:

• 8 лк на дорогах I категорії, 6 лк на дорогах II категорії;

• 4 лк на з'єднувальних відгалуженнях перетнів у різних рівнях і підходах до пересічень.

Відношення максимальної яскравості проїзної частини до мінімального-ної має становити не більше 3:1 на дорогах I категорії та 5:1 на інших ділянках доріг. Відношення максимальної освітленості узбіччя до середньої повинно бути за норми середньої освітленості 6-8 лк не більше 3:1, а при нормі 4 лк - не більше 5:1.

Середня горизонтальна освітленість проїздів під шляхопроводами довжиною від 30 до 60 м повинна бути не менше 15 лк, а відношення максимально освітленості до середньої - не більше 3:1.

Електричне освітлення повинні мати всі залізничні переїзди I та II категорій, а також переїзди III і IV категорій, розміщенні на ділянках, обладнаних поздовжніми лініями енергопостачання або мають у районі інші постійні джерела енергопостачання.

Середня горизонтальна освітленість проїзної частини на переїздах повинна бути не менше: Підходи 1 категорії - 5 лк; II категорії-3 лк, III категорії - 2 лк; IV категорії - 1 лк. до переїзду повинні бути освітлені на віддалі 100 м від крайньої рейки.

На перетинах з автодорогами І і II категорій та магістральними вулицями загальноміського значення повинні бути встановлені світильники на під'їздах до переїзду - на відстані 100 м від крайньої рейки.

Середня горизонтальна освітленість відособленого трамвайного полотна повинна бути: на прямих ділянках - 4 лк, на криволінійних ділянках і розворотних пунктах - 6 лк.

Для забезпечення середньої яскравості дорожнього покриття 0,4 кд/м² і більше та середньої освітленості 4 лк і більше слід застосовувати світильники з високоекономічними газорозряджувальними джерелами світла: дугові ртутні лампи високого тиску з направленою кольоровістю (ДРЛ), натрієві лампи високого тиску (НЛВТ), металогалогенні (ДРІ) лампи.

Опори світильників слід розташовувати за межами проїзної частини з врахуванням категорії вулиці та дороги на відстані від зовнішнього краю бордюру чи запобіжної смуги до поверхні опори не менше, м:

• магістральні вулиці і дороги:

безперервного руху 1,5

регульованого руху 1,0

• вулиці і дороги місцевого значення 0,75

Світильники на вулицях і дорогах з рядовим насадженням дерев слід установлювати поза їх кроною на подовжених кронштейнах, повернених у бік проїзної частини вулиці (дороги) або використовувати тросове підвішування світильників.

Кабелі зовнішнього освітлення слід прокладати на відстані 1,5 м від бортового каменю або краю проїзної частини (укріпленої смуги узбіччя).

Встановлення світильників

Опори світильників встановлюють, як правило, за бровкою земляного полотна на відстані від неї не менше 0,5 м. На насипах заввишки до 3 м для встановлення опор влаштовують присипні берми з розмірами 2 х 2 м. При більшій висоті насипу і наявності стійких укосів опори встановлюють на палях завдовжки 5-6 м з оголовком (рис. 4). При більшій висоті насипу і наявності стійких укосів опори встановлюють на палях, огороджені дерев'яними коробами (рис. 4 б), засинаючи пазухи у верхній частині дренуючим ґрунтом.

Рис 4 Схеми розміщення опор світильників в поперечному профілі дороги

У виняткових випадках (на насипах висотою більше 3 м при наявності нестійких укосів земляного полотно, на ділянках доріг, де розміщення опор перешкоджають кабельні ліній зв'язку або електропередачі) допускається установлюється опори на узбіччі (при її ширині не менше 3 м) із захистом від наїзду автомобілів огорожами першої групи.

При проектуванні освітлювальних установок враховують світлотехнічні характеристики дорожніх покриттів, потужність ламп, світлорозподіл світильників, схему розміщення опор. Вибір параметрів освітлювальної установки здійснюють на основі техніко-економічних розрахунків.

Залежно від нормованих значень яскравості та освітленості опори розташовують через 25-40 м, а світильники підвішують на висоті 6-12 м. На заокругленні доріг в плані радіусом менше 600 м опори встановлюють біля узбіччя на зовнішній стороні кривої. При цьому слід зменшувати відстань між опорами на заокругленні дороги в порівнянні з відстанню, прийнятим для прямолінійної ділянки.

Освітлення транспортних тунелів

Головні причини небезпеки автодорожніх тунелів містяться у погіршенні умов видимості через недостатню освітленість їх, задимленість і загазованість, обмеження вільної маневреності авто­мобілів. Найбільш відповідальним завданням є створення таких освітлювальних установок у тунелях, які дозволяють водієві швид­ко пристосуватися до різкої зміни натуральної освітленості від 100000 лк до освітленості в кілька сотень люксів усередині тунелів. При переході від. темряви до світла очі адаптуються швидше, аніж при переході від світла до темряви, тому передусім необхідно нама­гатися по можливості згладити різку зміну яскравості на в'їзді до тунелю.

Поліпшити умови видимості на в'їздах у тунелі вдень можна у два способи:

1) знизити яскравість з метою адаптації очей водія;

2) підвищити яскравість дорожнього покриття та стін усередині тунеля, на тлі яких виділяються силуети пішоходів, автомобілів та інших перешкод.

Зниження яскравості з метою адаптації очей водія на в'їзді в ту­нель досягається: збільшенням висоти порталу, влаштуванням за­склених екранів або світлових фільтрів, які зменшують потраплян­ня сонячного світла на рампову ділянку тунелю; фарбуванням стін рамп і порталу в темний колір або висаджуванням дерев над верх-нею частиною порталу й навколо рамп для затінення зони в'їзду.

Підвищення яскравості дорожнього покриття та тунельної опра­ви досягається збільшенням освітленості, підвищенням відбиваючої здатності дорожніх покриттів і застосуванням рефлектуючих ма­теріалів для облицювання поверхні оправи всередині тунелю. Уночі необхідно забезпечити видимість меж смуг руху, центральної опори тунелю та бордюрів. З технічної точки зору вночі значно легше за­безпечити безпечні умови руху у тунелях, оскільки перепад яскра­вості на підходах до тунелю та всередині його менш значний, ніж удень, а тому для адаптації очей водія необхідно менше часу.

Для створення плавного переходу від натуральної освітленості до штучної у довгих застосовують метод плавної зміни освітленості в різних зонах (рис. 5.)

Рис. 5 . Зони освітлення тунелів (І—V) з розділеними напрямками руху:

I — зона під'їзду до тунелю довжиною від 50 до 200 м;

II — порогова зона;

III — перехідна зона, де яскравість поступово знижується;

IV — середня зона з мінімальною яскравістю;

V — зона виїзду, в якій яскравість поступово підвищується

Ділянка тунелю, що включає II та III зони, називають адаптаційним штреком; якщо в тунелях відсутня розділова стінка між смугами руху, тоді порогову та перехідну зони влаштовують з обох боків тунелю, а між ними розміщується так звана середня зона. За способом освітлення тунелі поділяють на три групи: короткі тунелі та проїзди під шляхопроводами довжиною до 100 м, в яких інколи можна не влаштовувати суцільного освітлення вдень;

• середні міські та заміські тунелі довжиною 100...400 м, в яких І_ч відсутня середня зона або суміщені порогова та перехідна зони;

довгі тунелі довжиною понад 400 м.

При розробці норм освітлення в'їздної секції тунелю звичайно враховують не тільки середню яскравість поля зору на підходах до тунелю, швидкість руху автомобілів, а й час, за який око водія пристосовується до даних умов.

Нормування, вимог до яскравості на в'їзді в тунель у різних країнах здійснюється з двох принципово різних позицій. В євро­пейських країнах і США вважають, що адаптація очей водія на підході до тунелю дорівнює середній яскравості поля зору. В Японії при нормуванні освітлення в пороговій зоні у розрахунок беруть те, що яскравість адаптації головним чином залежить від яскравості тієї зони, яку сприймає центр жовтої плями сітківки ока. І тому при наближенні до тунелю яскравість різко зменшується. Виходячи з цих позицій рекомендується користуватися співвідно шенням яскравостей порогової зоні в тунелі Вт відкритої проїзної частини. Так, це співвідношення приймається: у Голландії — 0,1 ...0,12; у США та Швейцарії - 0,06-0,07, в Японії -0,01...0,017.

Рівень освітлення міських транспортних тунелів повинен прийматися за таблицею Таблиця 7.3

Режим освітлення	Середня горизонтальна освітленість дорожніх покриттів, лк, не менше, на відстані від початку в'їзного порталу, м, не менше ніж
	5	25	50	75	100	125 і більше
Денний для туне­лів довжиною, м до 100 понад 100*	1000 750-1000	750 750-1000	500 500-650	200 150-350	60 75-125	- 60
Вечірній та нічний	60	60	60	60	60	60
* Показники приймаються залежно від орієнтації в’їзного порталу; нижній – для північної, верхній для будь-якої і середній між ними – для південної орієнтації.
Примітка. Для тунелів завдовжки до 60 м з npямолінійною трасою штучне освітлення повинне відповідати нормам вечірнього і нічного режимів освітлення

Природно, що освітлювальні установки в європейських і американських тунелях мають вищі якісні показники, але і вартість вла­штування їх та експлуатаційні витрати складають суттєві суми.

У країнах СНД нормується мінімальна горизонтальна освітленість на рівні проїзної частини тунелю. Тому сьогодні виникла потреба у перегляді норм освітлення автодорожніх тунелів.

Щодо освітлення мостів, то при вирішенні цього завдання необ­хідно користуватися такими основними принципами.

1. На мостах, розташованих у межах горизонтальних ділянок доріг, вертикальних угнутих кривих і горизонтальних кривих радіусами понад 500 м, необхідно забезпечувати високу яскравість дорожнього покриття, на тлі якого пішоходи бачаться як темні силуети.

2. На мостах з їздою поверху, розташованих у межах верти­кальних опуклих кривих і горизонтальних кривих радіусами менше 500. м, мають бути яскраво освітлені самі об'єкти й перешкоди, які добре розрізнятимуться водієм на тлі темного неба чи інших еле­ментів навколишньої обстановки.

3. На складних мостах з їздою понизу, розташованих на таких кривих, необхідно підсвічувати елементи мостових конструкцій і покриття, на тлі яких добре будуть видні силуети пішоходів. У першому випадку доцільно на мостах використовувати звичайні консольні світильники з широким несиметричним світлорозподілом. У другому випадку завдання зводиться до необхідності освітлення самих перешкод збоку, і тому необхідно використовувати світиль­ники з широким симетричним світлорозподілом.

4. На великих і складних мостових спорудах освітлювальні установки повинні добре вписуватись у загальний архітектурний ансамбль, щоб споруда мала пристойний вигляд як удень, так і вночі.

5. Середні та великі мости освітлюють консольними світильни­ками, підвищеними на тонких металевих і залізобетонних опорах, які розміщують біля бордюра, на огорожах, перилах, розділових смугах. За наявності тротуарів або велосипедних доріжок до опор прикріплюють додаткові світильники.

6. Малі мости довжиною до 30...40 м можна освітлювати з підходів з широким несиметричним світлорозподілом.