- •Тема 1. Теоретичні основи психології
- •1. Психологія як наука про людину, її світ і діяльність
- •2. Предмет, етапи історичного розвитку та основні напрямки вивчення психології
- •Наукові концепції
- •3. Гуманістичні теорії особистості.
- •3. Галузі та міжпредметні зв'язки науки.
- •Тема 2. Людина як біосоціопсихічна система
- •1. Біологічне коріння психопроявів людини.
- •2. Генетика і спадковість у поведінці особи
- •3. Мозок і психіка. Фізичний та пізнавальний розвиток людини
- •4. Індивід, суб'єкт, особистість, індивідуальність, універсум
- •5. Вікові та сензитивні періоди розвитку людини
- •6. Вплив спадковості, середовища і виховання на розвиток особистості.
- •Тема 3. Психологія я-концепції
- •1. «Я» як наукова проблема психології
- •2. Поняття про я – концепцію та її структуру.
- •1. Когнітивна складова чи Концепції Образ я.
- •3. Множина образів я.
- •4. Механізми психологічного захисту.
- •Тема 4 “Соціально-психологічна структура особистості”
- •Норми і їх значення в житті людини
- •Фактори, сфери, механізми та засоби соціалізації
- •Механізми соціалізації
- •Світогляд та його структура
- •Тема 4. Психологічна структура особистості
- •1. Структура особистості.
- •Характеристика психічних станів людини
- •Форми вияву афективної сфери особистості
- •Види станів
- •Комплімент (як елемент атракції)
- •Опосередкований комплімент.
- •Комплімент “мінус-плюс”.
- •Комплімент-критика.
- •Мова – це система словесних знаків. Вона включає в себе слова з їх значеннями і синтаксис – набір правил, за якими будується речення.
- •Прийоми ефективного слухання:
- •Конфлікт та його вирішення
- •Тема 6. Конфлікти та шляхи їх вирішення
- •1. Підходи до проблеми детермінації конфлікту
- •2. Історія розвитку конфліктологічних ідей
- •3. Поняття та анатомія конфлікту.
- •Анатомія конфлікту:
- •4. Динаміка розвитку конфлікту.
- •Динаміка розвитку конфлікту:
- •Симптоми ескалації конфліктів:
- •5. Типологія конфліктів. Типологія конфліктів
- •Основні види внутрішньоособистісних конфліктів
- •6. Стилі розв’язання конфліктів. Стилі розв’язання конфліктів (сітка томаса-кілмена)
- •Функції конфлікту
- •Тактики розв’язання конфлікту:
- •Наслідки конфліктів залежно від їхнього змісту:
- •Матеріали до теми „Становлення людини як біопсихосоціальної системи”
- •Основні етапи становлення психології як науки
- •Завдання сучасної психології
- •Значення психології та її особливості
- •Особливості психології як науки
- •Поняття про особистість
- •Структура особистості (за cjl Рубінштсйном)
- •Структура особистості (за к.К. Платоновим)
- •Структура особистості (за а.Г. Ковальовим)
- •Динамічна структура особистості
- •Концепції розвитку особистості:
- •На формування особистості впливають:
- •Рушійні сили розвитку особистості
- •Основні властивості особистості
4. Індивід, суб'єкт, особистість, індивідуальність, універсум
Людина є індивідом з моменту народження.
Індивід — окрема істота, живий організм, що існує самостійно. Індивід є генотипним утворенням, що розвивається впродовж усього життя.
Людина як унікальний індивід належить до класу ссавців типу Ното sаріепсе, тобто людина розумна, мисляча, це власне те, що відрізняє людину від тварини. Людина і тварина народжуються індивідом. Кожний має свій генотип.
Коли говорять про людський індивід, то мають на увазі людину як представника homicus sapieutis. Людина і тварина народжуються індивідом. Кожний має свій генотип.
Але тільки в людському генотипі в процесі життя розвиваються й удосконалюються фенотипні властивості. Людські індивіди відрізняються один від одного морфофізіологічними відмінностями та психофізичними властивостями – здібностями, темпераментом, емоційністю.
Найбільш загальні характеристики індивіда:
цілісність психофізіологічної організації; ця ознака вказує на те, що всі життєві суспільні функції індивіда складають один організм і є системними;
стійкість у взаємодії із зовнішнім світом;
активність – забезпечення здатності індивіда до самозмін і змін навколишнього середовища.
Людський індивід є найскладнішим суспільно-історичним утворенням, здатним до усвідомленого способу діяння. Тому визначником його специфіки виступає не стільки тілесна окремість, скільки певна сукупність духовно-психологічних рис, які становлять самобутній зміст його власного “Я”.
Суб’єкт– людина як носій предметно-практичної діяльності.
Необхідною характеристикою є її активність. Людина у цьому світі здатна свідомо впливати на навколишнє середовище, залежно від її мети змінювати не лише його, але й саму себе.
Вступаючи у стосунки із людьми, людина творить історію, але творить її під дією об'єктивних суспільних закономірностей.
Особистість. Особистістю є та людина, яка має свою позицію у взаємовідносинах з іншими людьми, самореалізувалася у своїх життєвих цілях відповідно до особистісних мотивів і проявляє себе у притаманних їй способах поведінки. Особистість завжди детермінує своє буття, у бутті вона або звернена до Бога, або спрямована від нього і цим самим вона або керується у своїх вчинках совістю, співчуттям, творенням добра, або нещадна, зла, жорстока. Буття особистості – це муки вибору, ризик соціальної дії, тягар відповідальності за себе та інших. Особистість – це завжди соціокультурна реальність. Їй притаманні особистісні цінності, особистісний вибір, моральність, самостійність, відповідальність, кодекс честі, гідність, характер і т.д.
Цінності завжди зв’язані з прийняттям і засвоєнням особою суспільних та групових цінностей. Вони, переломлюючись через життєдіяльність особи, входять в психологічну структуру індивідуальних цінностей або ціннісних орієнтацій особистості.
Індивідуальність. Індивідуальністю стає той, кому притаманне щось особливе на рівні особистості. До особливого в особистості можуть бути віднесені характер, своєрідність таланту й творчості, специфічні здібності, а найперше особливість духовного світу, його унікальність, де невпинно відбувається внутрішня робота людини над собою.
На рівні індивідуальності особа розкривається в неповторному авторському “читанні” норм і принципів суспільного життя, в осмисленні персонального, глибоко індивідуального способу життя, свого світогляду, своєї совісті.
Універсум. Духовне відчуття людиною у собі чистоти світу, злиття з енергією космосу сприяє тому, що особистість, хоча й відчуває себе піщинкою у Всесвіті, може долати неймовірне. Універсум, самоперетворений любов’ю, добром, творитиме завжди і всюди вічні цінності, які одухотворив у людському житті Бог.
