Рушійні сили розвитку особистості

Рушійною силою розвитку особистості є протиріччя, вирішення яких забезпечує перехід від низького до високого рівня розвитку людини.

Подолання внутрішніх і зовнішніх протиріч - рушійна сила розвитку особистості

Протиріччя між особистістю і середовищем.

Так, людина потрапляє у новий колектив і зустрічається з більш ви­сокими вимогами, які вона ще суб'єктивно не готова прийняти. Можуть виникати протиріччя іншого роду, коли особистість у своєму розвитку стоїть ви­ще вимог колективу або окремих людей. Виникле протиріччя розв'язується у боротьбі за підняття діяльності колективу найбільш високий рівень, або, що зустрічається рідше, ре­гресом особистості внаслідок зниження її вимогливості до себе.

Внутрішні протиріччя - протиріччя між новими знаннями і переконаннями, які вже склалися, усві­домленням обо­в'язку і поведінки.

Протиріччя між рівнем домагань лю­дини і її можливостями. До цього ж виду відносяться і протиріччя між зді бностями та характером особистості, між особистими потребами і мораль­ними обов'язками..

Третій вид протиріч пов'язаний з осо­бливостями різних форм відображен­ня: чуттєвим і логічним, емоційним і раціональним.

Четвертий вид внутрішніх протиріч невідповідність між природними даними і набутими особливостями особистості. Ці протиріччя переборюються у про­цесі роботи над собою при сприят­ливих умовах життя і виховання. Але буває й так, що протиріччя збе­рігаються довго, і особистість стає непослідовною у своїй поведінці - у неї слово розходиться зі справою.

Коли в певних умовах утво­рилася невідповідність між високою думкою про себе і своїми можливостями, низьким рівнем розвитку здібностей, вмінь і на­вичок. Людина починає регулю­вати це протиріччя, яке може пе­ребороти шляхом підтягування нерозвинених сторін до рівня своїх домагань. Мають місце випадки, коли по­рушується єдність чуттєвого і логічного пізнання, в результаті чого особистий досвід проти­ставляється закономірному ходу подій і все оцінюється з точки зору конкретного факту. Проти­річчя між знаннями особистого досвіду і науковими, сприй­нятими із книг. Багато пишеться про конфліктні відносини між розумом і почуттям.

Найбільш типовими із них є протиріччя між типологічними особ­ливостями особистості і власти­востями характеру, який форму­ється. Наприклад, холерик праг­не до стриманості у прояві по­чуттів, але нерідко зривається, за що він потім часто шкодує.

Основні властивості особистості

1. Ідейність особистості - визначальна (основна) властивість спрямованості, через яку переломлюються потреби й інтереси особистості. Ідейна людина принципова, послідовна, у неї не розхо­диться слово зі справою.

2. Цілеспрямо­ваність - конкретний прояв цілісної орієнтації особистості, осно­ваної на потребах й інтересах, переконаннях і соціаль­них установках індивідуума, вимогах суспільства та ко­лективу.

3. Моральна вихованість - характеризує людину не лише зі сторони ставлення до справи, суспільних обов'язків, а насамперед у став­ленні до людей (практична турбота про людей, увага до їх потреб).

4. Духовне ба­гатство осо­бистості - включає: різносторонність розвитку духовних потреб і інтересів; великий об'єм знань, вмінь і навичок; розви­нуті здібності, які забезпечують творчість у діяльності.

5. Цілісність особистості - визначається єдністю особистих і суспільних інтересів, високою ідейною і моральною вихованістю. Відсутня роздвоєність у почуттях і думках.

6. Активність особистості - створює внутрішні передумови для подаль­шого розумового, фізичного, морального і політичного, естетичного розвитку особистості.

7. Оригінальність особистості - те, що помітно виділяє особистість із оточення і ра­зом з тим являє соціальну цінність. Найбільш цінна та оригінальність, яка втілюється в творчій праці. Оригіна­льність особистості - результат своєрідності її життєвого шляху і виховання.